Національні настанови
1. У разі розробки національних настанов щодо належної практики, вони повинні розроблятися і розповсюджуватися представниками суб’єктів господарювання, чия діяльність пов’язана з харчовими продуктами:
(a) у консультаціях із представниками сторін, чиї інтереси можуть зазнати істотного впливу, як, наприклад, компетентними органами та групами споживачів;
(b) з урахуванням відповідних кодексів практики Кодексу Аліментаріус ;
та
(c) якщо вони стосуються первинного виробництва та пов’язаних операцій, перелічених у додатку, з урахуванням рекомендацій, визначених у частині B додатка I.
2. Національні настанови можуть розроблятися під егідою національних інститутів стандартів, визначених у додатку II до Директиви 98/34/ЄС ( - 10 ).
__________
( - 10 ) Директива Європейського Парламенту і Ради 98/34/ЄС від 22 червня 1998 року про встановлення процедури для надання інформації у сфері технічних стандартів та регламентів (ОВ L 204, 21.07.1998, с. 37). Директива з останніми змінами, внесеними Актом про вступ 2003 року.
3. Держави-члени повинні оцінювати національні настанови з метою забезпечити, щоб:
(a) вони були розроблені відповідно до параграфа 1;
(b) їхній вміст міг практично застосовуватися в галузях, яких вони стосуються;
та
(c) вони були придатними як настанови для дотримання вимог статей 3, 4 та 5 у галузях і щодо харчових продуктів, які вони охоплюють.
4. Держави-члени повинні направити Комісії національні настанови, які відповідають вимогам параграфа 3. Комісія створює та веде систему реєстрації таких настанов та надає доступ до неї державам-членам.
5. Настанови щодо належної практики, складені відповідно до Директиви 93/43/ЄЕС, повинні продовжувати застосовуватися після набуття чинності цим Регламентом за умови, якщо вони є сумісними з його цілями.