Відтоки за кредитними лініями та механізмами підтримки ліквідності
1. Установи повинні звітувати про відтоки за гарантованими кредитними лініями та гарантованими механізмами підтримки ліквідності, які повинні визначатися як відсоток максимальної суми, яка може бути використана упродовж наступних 30 днів. Максимальна сума, яка може бути використана, може оцінюватися без урахування будь-якої вимоги до ліквідності, яка вимагалася би згідно зі статтею 420(2) для позабалансових інструментів торговельного фінансування, і без урахування вартості, згідно зі статтею 418, забезпечення, яке підлягає наданню, якщо установа може повторно використовувати забезпечення і якщо забезпечення утримується у формі ліквідних активів відповідно до статті 416. Забезпечення, яке підлягає наданню, не повинне являти собою активи, випущені контрагентом за лінією або механізмом або одним з його афілійованих суб'єктів. Якщо установі доступна необхідна інформація, максимальна сума, яка може бути вибрана за кредитними лініями та механізмами підтримки ліквідності, повинна визначатися як максимальна сума, яка могла би бути вибрана з огляду на власні зобов'язання контрагента або з огляду на попередньо визначений договірний графік вибирання кредитних коштів, строк погашення/ видачі за якими настає протягом наступних 30 днів.
2. Максимальну суму, яка може бути вибрана за невикористаними гарантованими кредитними лініями та невикористаними гарантованими механізмами підтримки ліквідності упродовж наступних 30 днів, множать на 5%, якщо вони відповідають критеріям для класу роздрібних експозицій згідно зі стандартизованим підходом або підходом на основі внутрішніх рейтингів стосовно кредитного ризику.
3. Максимальну суму, яка може бути вибрана за невикористаними гарантованими кредитними лініями та невикористаними гарантованими механізмами підтримки ліквідності упродовж наступних 30 днів, множать на 10%, якщо вони відповідають таким умовам:
(a) вони не відповідають критеріям для класу роздрібних експозицій згідно зі стандартизованим підходом або підходом на основі внутрішніх рейтингів стосовно кредитного ризику;
(b) вони були надані клієнтам, які не є фінансовими клієнтами;
(c) вони не були надані для цілей заміщення фінансування клієнта у випадках, коли він не може задовольнити свої потреби у фінансуванні на фінансових ринках.
4. Гарантовану суму за механізмом підтримки ліквідності, яка була надана суб'єкту спеціального призначення для цілей сек'юритизації з метою надання можливості такому суб'єкту спеціального призначення для цілей сек'юритизації придбати активи, інші ніж цінні папери, у клієнтів, що не є фінансовими клієнтами, множать на 10% тією мірою, якою гарантована сума перевищує суму активів, поточно придбаних у клієнтів, і якщо максимальна сума, яка може бути вибрана, обмежується за договором сумою поточно придбаних активів.
5. Установи повинні звітувати про максимальну суму, яка може бути вибрана за іншими невикористаними гарантованими кредитними лініями та невикористаними гарантованими механізмами підтримки ліквідності упродовж наступних 30 днів. Це положення, зокрема, застосовується до таких механізмів:
(a) механізмів підтримки ліквідності, які установа надала суб'єктам спеціального призначення для цілей сек'юритизації, іншим ніж ті, які зазначені в пункті (b) параграфа 3;
(b) механізмів, за якими установа зобов'язана придбати або обміняти активи у суб'єкта спеціального призначення для цілей сек'юритизації;
(c) механізмів, наданих кредитним установам;
(d) механізмів, наданих фінансовим установам та інвестиційним фірмам.
6. Як відступ від параграфа 5, установи, які були створені і які спонсоруються центральним або регіональним урядом принаймні однієї держави-члена, також можуть застосовувати підходи, визначені в параграфах 2 і 3, до кредитних ліній і механізмів підтримки ліквідності, які надаються установам з виключною метою прямого або непрямого фінансування пільгових позик, що відповідають критеріям для класів експозицій, зазначених у вказаних параграфах. Як відступ від пункту (g) статті 425(2), якщо такі пільгові позики надаються через іншу установу в якості посередника (позики через посередника), установи можуть застосовувати симетричний притік і відтік. Такі пільгові позики повинні бути доступні тільки особам, які не є фінансовими клієнтами, на неконкуретній, неприбутковій основі для сприяння досягненню цілей публічної політики Союзу та/або центрального чи регіонального уряду відповідної держави-члена. Вибирання коштів за такими механізмами можливе тільки на основі обґрунтовано очікуваної потреби в пільговій позиці і в межах суми такої потреби із прив'язкою до подальшого звітування про використання наданих коштів.