Стандартизований метод
1. Установа, яка не розраховує вимоги до власних коштів для покриття ризику коригування кредитної оцінки її контрагентів відповідно до статті 383, повинна розраховувати вимоги до власних коштів на рівні портфеля для покриття ризику коригування кредитної оцінки для кожного контрагента за зазначеною нижче формулою, беручи до уваги хеджування коригування кредитної оцінки, які є прийнятними згідно зі статтею 386:
де:
h
=
однорічний горизонт ризику (у роках); h = 1;
w i
=
вага, застосовна до контрагента «i».
Контрагенту «і» присвоюють одну із шести ваг wi на основі зовнішньої кредитної оцінки призначеної установи зовнішнього кредитного оцінювання, як визначено в таблиці 1. Для контрагента, для якого не доступна кредитна оцінка призначеної установи зовнішнього кредитного оцінювання:
(a) установа, яка застосовує підхід, передбачений у главі 3 розділу II, повинна встановити внутрішній рейтинг контрагента на рівні однієї із зовнішніх кредитних оцінок;
(b) установа, яка застосовує підхід, передбачений у главі 2 розділу II, повинна присвоїти такому контрагенту вагу wi=1,0%. Однак, якщо установа застосовує статтю 128 для зважування на ризик експозицій до кредитного ризику такого контрагента, присвоюється вага wi=3,0%;
=
загальна вартість експозиції до кредитного ризику контрагента «і» (підсумована за його групами неттінгу), включно з ефектом забезпечення згідно з методами, визначеними в секціях 3-6 глави 6 розділу II, що застосується до розрахування вимог до власних коштів для покриття кредитного ризику такого контрагента.
Для установи, яка не використовує метод, визначений у секції 6 глави 6 розділу II, експозиція підлягає дисконтуванню шляхом застосування такого коефіцієнта:
B i
=
номінальна вартість придбаних позицій хеджування однойменних кредитних дефолтних свопів (підсумованих у разі наявності більше ніж однієї позиції), які стосуються контрагента «і» і використовуються для хеджування ризику коригування кредитної оцінки.
Така умовна сума підлягає дисконтуванню шляхом застосування зазначеного нижче коефіцієнта:
B ind
=
повна номінальна вартість одного або більше індексних кредитних дефолтних свопів на придбаний захист, що використовуються для хеджування ризику коригування кредитної оцінки.
Така умовна сума підлягає дисконтуванню шляхом застосування зазначеного нижче коефіцієнта:
w ind
=
вага, застосовна до індексних позицій хеджування.
Установа визначає w ind шляхом розрахування середньозваженої ваги wi, що застосовується до окремих складових індексу;
M i
=
фактичний строк погашення за операціями з контрагентом i.
Для установи, яка використовує метод, визначений у секції 6 глави 6 розділу II, M i розраховують згідно зі статтею 162(2)(g). Однак для таких цілей M i повинен мати верхню межу не на рівні п'яти років, а на рівні найдовшого залишкового договірного строку погашення в межах групи неттінгу.
Для установи, яка не використовує метод, визначений у секції 6 глави 6 розділу II, M i є середнім умовно зваженим строком погашення, як зазначено в пункті (b) статті 162(2). Однак для таких цілей M i повинен мати верхню межу не на рівні п'яти років, а на рівні найдовшого залишкового договірного строку погашення в межах групи неттінгу.
=
строк погашення інструмента хеджування з номінальною вартістю B i (значення [ image ] B i підсумовуються в разі наявності кількох позицій);
M ind
=
строк погашення індексної позиції хеджування.
У разі наявності більше ніж однієї індексної позиції хеджування M ind є умовно зваженим строком погашення.
2. У випадку включення контрагента до індексу, на якому ґрунтується кредитний дефолтний своп, який використовується для хеджування кредитного ризику контрагента, установа може вирахувати умовну суму, що відноситься до такого контрагента згідно з вагою референтного суб'єкта, з умовної суми індексного кредитного дефолтного свопу і розглядати її як однойменну позицію хеджування (B i ) окремого контрагента зі строком погашення, що ґрунтується на строку погашення індексу.
Таблиця 1
Рівень кредитної якості
Вага w i
1
0,7%
2
0,8%
3
1,0%
4
2,0%
5
3,0%
6
10,0%