Спільні основні стандарти
1. Спільні основні стандарти захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання, що загрожують безпеці цивільної авіації, повинні бути такими, як зазначено у додатку.
Додаткові спільні основні стандарти, не передбачені на момент набуття чинності цим Регламентом, повинні додаватися до додатка відповідно до процедури, зазначеної у статті 251 Договору.
2. Загальні інструменти, спрямовані на внесення змін до несуттєвих елементів спільних основних стандартів, зазначених у параграфі 1, шляхом їх доповнення, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, зазначеної у статті 19(3).
Такі загальні інструменти повинні стосуватися:
(a) дозволених методів догляду;
(b) категорій предметів, що можуть заборонятися;
(c) контролю доступу, підстав для надання доступу до контрольованої зони та зони обмеженого доступу, що охороняється;
(d) дозволених методів перевірки транспортних засобів, огляду та догляду повітряного судна з метою забезпечення безпеки;
(e) критеріїв визнання еквівалентності стандартів безпеки третіх країн;
(f) умов, згідно з якими здійснюється перевірка або застосування інших засобів контролю на безпеку щодо вантажів та пошти, а також процесу схвалення або призначення зареєстрованих агентів, відомих вантажовідправників та відповідальних вантажовідправників;
(g) умов, згідно з якими здійснюється перевірка або застосування інших засобів контролю на безпеку щодо пошти авіаперевізника та матеріалів авіаперевізника;
(f) умов, згідно з якими здійснюється перевірка або застосування інших засобів контролю на безпеку щодо бортових припасів та аеропортових запасів, а також процесу схвалення або призначення зареєстрованих постачальників та відомих постачальників;
(i) критеріїв визначення критичних ділянок в зонах обмеженого доступу, що охороняються;
(j) критеріїв набору персоналу та методів підготовки;
(k) умов, згідно з якими можуть застосовуватися спеціальні процедури забезпечення безпеки або звільнення від контролю на безпеку; та
(l) будь-яких загальних інструментів, спрямованих на внесення змін до несуттєвих елементів спільних основних стандартів, зазначених у параграфі 1, шляхом їх доповнення, які не передбачені на момент набуття чинності цього Регламенту.
У разі невідкладної терміновості, Комісія може застосувати екстрену процедуру, передбачену статтею 19(4).
3. Детальні інструменти, спрямовані на імплементацію спільних основних стандартів, зазначених у параграфі 1, та загальних заходів, зазначених у параграфі 2, ухвалюють відповідно до регуляторної процедури, вказаної у статті 19(2).
До таких заходів належать:
(a) вимоги та процедури догляду;
(b) перелік заборонених предметів;
(c) вимоги та процедури контролю доступу;
(d) вимоги та процедури перевірки транспортних засобів, огляду та догляду повітряного судна з метою забезпечення безпеки;
(e) рішення про визнання еквівалентності стандартів безпеки, що застосовуються у третій країні;
(f) щодо вантажу та пошти, процедура схвалення або призначення, а також обов’язки, зареєстрованих агентів, відомих вантажовідправників та відповідальних вантажовідправників;
(g) вимоги та процедури контролю на безпеку пошти авіаперевізника та матеріалів авіаперевізника;
(h) щодо бортових припасів та аеропортових запасів, процедура схвалення або призначення, а також обов’язки, зареєстрованих постачальників та відомих постачальників;
(i) визначення критичних ділянок в зонах обмеженого доступу, що охороняються;
(j) набір персоналу та вимоги до підготовки;
(k) спеціальні процедури забезпечення безпеки або звільнення від контролю на безпеку;
(l) технічні специфікації та процедури схвалення і використання обладнання безпеки; та
(m) вимоги та процедури щодо потенційно небезпечних пасажирів.
4. Комісія, шляхом внесення змін до цього Регламенту за рішенням, ухваленим відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, вказаної у статті 19(3), встановлює критерії надання дозволу державам-членам відступати від спільних основних стандартів, зазначених у параграфі 1, а також ухвалювати альтернативні інструменти стосовно безпеки, що забезпечуватимуть адекватний рівень захисту за результатами оцінювання ризиків на місцевому рівні. Такі альтернативні інструменти повинні мати конкретні обґрунтування, пов’язані з особливостями розмірів повітряного судна або характером, масштабом та періодичністю проведення операцій або інших відповідних видів діяльності.
У разі невідкладної терміновості, Комісія може застосувати екстрену процедуру, передбачену статтею 19(4).
Держави-члени повинні інформувати Комісію про такі заходи.
5. Держави-члени повинні забезпечити, в межах власної території, застосування спільних основних стандартів, зазначених у параграфі 1. Якщо держава-член має підстави вважати, що рівень авіаційної безпеки було поставлено під загрозу через порушення безпеки, вона забезпечує вжиття належних та оперативних заходів для усунення такого порушення, а також підтримання безперервної безпеки цивільної авіації.