Перевірки та санкції, пов’язані з правилами реалізації
1. Держави-члени повинні вживати заходів для забезпечення того, щоб продукти, зазначені у статті 119(1), які не марковано відповідно до вимог цього Регламенту, не вводили в обіг або, якщо їх уже введено в обіг, щоб їх вилучали з ринку.
2. Без обмеження будь-яких конкретних положень, які можуть бути ухвалені Комісією, імпорт до Союзу продуктів, зазначених у пунктах (a) та (b) статті 189(1), підлягає перевіркам для визначення того, чи виконано умови, передбачені у параграфі 1 зазначеної статті.
3. Держави-члени повинні проводити перевірки на основі аналізу ризиків, щоб верифікувати, чи продукти, зазначені у статті 1(2), відповідають правилам, установленим у цій секції, та, у відповідних випадках, застосовувати адміністративні санкції.
4. Без обмеження актів щодо сектора вина, ухвалених відповідно до статті 58 Регламенту (ЄС) 2021/2116, у випадку порушення правил Союзу у секторі вина держави-члени повинні застосовувати пропорційні, дієві та стримувальні адміністративні санкції відповідно до глави I розділу IV зазначеного регламенту. Держави-члени не повинні застосовувати такі санкції, якщо невідповідність має незначний характер.
5. Щоб захистити кошти Союзу та захистити ідентичність, походження та якість вин Союзу, Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227, які доповнюватимуть цей Регламент у частині:
(a) створення чи підтримування аналітичного банку даних із даними про ізотопний аналіз, які допомагають виявляти випадки шахрайства та які отримують на основі зразків, зібраних державами-членами;
(b) правил, які регулюють органи контролю та взаємну допомогу між ними;
(c) правил, які регулюють спільне використання інформації, отриманої державами-членами.
6. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, у яких установлюють усі заходи, необхідні для:
(a) процедур, пов’язаних із відповідними банками даних держав-членів та з аналітичним банком даних про ізотопний аналіз, згаданим у пункті (a) параграфа 5;
(b) процедур, пов’язаних зі співпрацею та допомогою між органами контролю;
(c) стосовно обов’язків, зазначених у параграфі 3, правил щодо проведення перевірок відповідності стандартам реалізації, правил, що регулюють органи, відповідальні за проведення таких перевірок, а також правил щодо змісту та частоти таких перевірок та етапу реалізації, до якого такі перевірки застосовні.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, згаданою у статті 229(2).»;
(19) статтю 92(1) доповнити підпараграфом такого змісту:
«Однак правила, встановлені в цій секції, не застосовуються до продуктів, зазначених у пунктах (1), (4), (5), (6), (8) та (9) частини II додатка VII, якщо такі продукти пройшли процедуру повної деалкоголізації відповідно до секції E частини I додатка VIII.»;
(20) до статті 93 внести такі зміни:
(a) у параграфі 1 пункти (a) та (b) викласти в такій редакції:
«(a) «назва місця походження» означає назву, включно з традиційно використовуваною назвою, яка ідентифікує продукт, зазначений у статті 92(1), як такий:
(i) чиї якість чи характеристики суттєво або виключно зумовлені певним географічним середовищем і притаманними йому природними та людськими факторами;
(ii) що походить із конкретного місця, регіону чи, у виняткових випадках, країни;
(iii) що вироблено з винограду, який походить виключно з такого географічного району;
(iv) чиє виробництво відбувається в такому географічному районі; та
(v) що його отримують із сортів винограду, які належить до виду Vitis vinifera , або шляхом схрещування виду Vitis vinifera з іншими видами роду Vitis .
(b) «географічне зазначення» означає» означає назву, включно з традиційно використовуваною назвою, яка ідентифікує продукт, зазначений у статті 92(1), як такий:
(i) конкретна якість, репутація чи інші характеристики якого зумовлені його географічним походженням;
(ii) що походить із конкретного місця, регіону чи, у виняткових випадках, країни;
(iii) у якому щонайменше 85% винограду, який використовують для його виробництва, походить виключно із такого географічного району;
(iv) чиє виробництво відбувається в такому географічному районі; та
(v) що його отримують із сортів винограду, які належить до виду Vitis vinifera , або шляхом схрещування виду Vitis vinifera з іншими видами роду Vitis .»;
(b) параграф 2 вилучити;
(c) параграф 4 викласти в такій редакції:
«4. Виробництво, зазначене в пунктах (a)(iv) та (b)(iv) параграфа 1, охоплює всі виконані операції від збирання винограду до завершення процесів виноробства, за винятком збирання винограду, що походить із відповідного географічного району, зазначеного в пункті (b)(iii) параграфа 1, та за винятком будь-яких на пост-виробничих процесів.»;
(21) до статті 94 внести такі зміни:
(a) у параграфі 1 вступну фразу викласти в такій редакції:
«Заявки на охорону найменувань як назв місця походження або географічних зазначень повинні включати:»;
(b) до параграфа 2 внести такі зміни:
(i) текст пункту (g) викласти в такій редакції:
«(g) дані, що вказують на зв’язок, зазначений у пункті (a)(i) статті 93(1) або, у відповідних випадках, у пункті (b)(i):
(i) щодо охоронюваної назви місця походження - зв’язок між якістю чи характеристиками продукту та географічним середовищем, згаданим у пункті (a)(i) статті 93(1); дані стосовно людських факторів такого географічного середовища можуть, у випадках, коли це доцільно, обмежуватися описом управління ґрунтами, рослинним матеріалом і ландшафтом, практик вирощування та будь-якого іншого важливого впливу людини на збереження природних факторів географічного середовища, згаданого в указаному пункті;
(ii) щодо охоронюваного географічного зазначення - зв’язок між конкретною якістю, репутацією або іншою характеристикою продукту та географічним походженням, згаданим у пункті (b)(i) статті 93(1);»;
(ii) доповнити підпараграфами такого змісту:
«Специфікація продукту може містити опис впливу назви місця походження або географічного зазначення на сталий розвиток.
У випадках, коли вино або вина можуть бути частково деалкоголізовані, специфікація продукту повинна містити опис частково деалкоголізованого вина або частково деалкоголізованих вин відповідно до пункту (b) другого підпараграфа mutatis mutandis та, у відповідних випадках, конкретних енологічних практик, використаних для виробництва часткового деалкоголізованого вина або частково деалкоголізованих вин, а також відповідних обмежень щодо їх виробництва.»;
(22) до статті 96 внести такі зміни:
(a) параграф 5 викласти в такій редакції:
«5. Якщо держава-член, яка оцінює заявку, вважає, що вимоги виконано, вона проводить національну процедуру, що забезпечує належну публікацію специфікації продукту принаймні в Інтернеті, і направляє таку заявку Комісії.
Направляючи заявку на охорону Комісії згідно з першим підпараграфом цього параграфа, держава-член повинна включити декларацію про те, що, на її думку, заявка, подана заявником, відповідає умовам для охорони згідно з цією секцією та положенням, ухваленим відповідно до цієї секції, та що вона засвідчує, що єдиний документ, згаданий у пункті (d) статті 94(1), становить достовірний огляд специфікації продукту.
Держави-члени повинні інформувати Комісію про будь-які допустимі заперечення, подані згідно з національною процедурою.»;
(b) доповнити параграфом такого змісту:
«6. Держава-член повинна невідкладно поінформувати Комісію у випадку ініціювання будь-яких проваджень у національному суді чи іншому національному органі стосовно заявки на охорону, які така держава-член направила Комісії, відповідно до параграфа 5, та у випадку анулювання заявки на національному рівні судовим рішенням, що підлягає негайному застосуванню, але не є остаточним.»;
(23) у статті 97 параграфи 2, 3 та 4 викласти в такій редакції:
«2. Комісія вивчає заявки на охорону, які вона отримає, відповідно до статті 96(5). Комісія повинна перевіряти, чи містять заявки обов’язкову інформацію та чи не містять вони явних помилок, із урахуванням результату попередньої національної процедури, проведеної відповідною державою-членом. Таке ретельне вивчення повинне бути зосереджене, зокрема, на єдиному документі, згаданому в пункті (d) статті 94(1).
Строк ретельного вивчення Комісією не повинен перевищувати шести місяців із дати отримання заявки від держави-члена. Якщо цей строк перевищено, Комісія повинна письмово поінформувати заявників про причини такої затримки.
3. Комісія повинна бути звільнена від обов’язку дотримуватися строку для ретельного вивчення, зазначеного в другому підпараграфі параграфа 2, та інформувати заявника про причини такої затримки, якщо вона отримає повідомлення від держави-члена стосовно заявки на реєстрацію, поданої Комісії відповідно до статті 96(5), в якій або:
(a) Комісію інформують про те, що заявку було анульовано на національному рівні судовим рішенням, що підлягає негайному застосуванню, але не є остаточним; або
(b) міститься запит до Комісії з проханням призупинити ретельне вивчення, згадане в параграфі 2, оскільки ініційовано національне судове провадження для оскарження дійсності заявки, а держава-член вважає, що таке провадження основане на обґрунтованих підставах.
Таке звільнення діє, допоки держава-член не поінформує Комісію про те, що початкову заявку було відновлено або що держава-член відкликала свій запит про призупинення перевірки.
4. Якщо за результатами ретельного вивчення, проведеного відповідно до параграфа 2 цієї статті, Комісія вважає, що умови, встановлені у статтях 93, 100 та 101, виконано, вона ухвалює імплементаційні акти щодо публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу єдиного документа, згаданого в пункті (d) статті 94(1), та покликання на публікацію специфікації продукту, здійсненої в ході попередньої національної процедури. Такі імплементаційні акти ухвалюють без застосування процедури, зазначеної у статті 229(2) або (3).
Якщо за результатами ретельного вивчення, проведеного відповідно до параграфа 2 цієї статті, Комісія вважає, що умови, встановлені у статтях 93, 100 та 101, не виконано, вона ухвалює імплементаційні акти про відхилення заявки.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, згаданою у статті 229(2).»;
(24) статті 98 та 99 викласти в такій редакції:
« Стаття 98
Процедура заперечення
1. Протягом трьох місяців із дати публікації єдиного документа, згаданого в пункті (d) статті 94(1), в Офіційному віснику Європейського Союзу органи влади держави-члена чи третьої країни або будь-яка фізична чи юридична особа, яка проживає чи має осідок у третій країна та має законний інтерес, може подати до Комісії обґрунтовану заяву про заперечення стосовно запропонованої охорони.
Будь-яка фізична чи юридична особа, яка проживає чи має осідок у державі-члені, яка не є державою-членом, що направила заявку на охорону, та має законний інтерес, може подати заяву про заперечення через органи держави-члена, в якій вона проживає чи має осідок, протягом строку, дозволеного для подання заяви про заперечення відповідно до першого підпараграфа.
2. Якщо Комісія вважає, що заперечення є прийнятним, вона запрошує орган або фізичну чи юридичну особу, який/яка подав/подала заперечення, та орган або фізичну чи юридичну особу, який/яка подав/подала заявку на охорону, до участі у належних консультаціях протягом розумного періоду, що не перевищує трьох місяців. Таке запрошення надають протягом п’яти місяців із дати публікації заявки на охорону, якої стосується обґрунтована заява про заперечення, в Офіційному віснику Європейського Союзу . До такого запрошення повинна бути додана копія обґрунтованої заяви про заперечення. У будь-який час протягом цих трьох місяців Комісія може подовжити строк для проведення консультацій на щонайбільше три місяці на запит органу або фізичної чи юридичної особи, який/яка подав/подала заявку.
3. Орган або особа, який/яка подав/подала заперечення, та орган або особа, який/яка подав/подала заявку на охорону, повинні розпочати консультації, згадані в параграфі 2, без необґрунтованої затримки. Вони повинні надати одне одному інформацію, необхідну для оцінювання того, чи заявка на охорону відповідає цьому Регламенту та положенням, ухваленим відповідно до цього Регламенту.
4. Якщо орган або особа, який/яка подав/подала заперечення, та орган або особа, який/яка подав/подала заявку на охорону, досягають згоди, або заявник, що має осідок у третій країні, або органи держави-члена чи третьої країни, з якої було подано заявку на охорону, повинні повідомити Комісію про результати консультацій та про всі фактори, які уможливили досягнення згоди, включно з думками сторін. Якщо дані, опубліковані відповідно до статті 97(4), зазнали суттєвих змін, Комісія повинна провести повторне ретельне вивчення, згадане у статті 97(2), після проведення національної процедури, що забезпечує належне опублікування таких змінених даних. Якщо після досягнення згоди до специфікації продукту не вносяться жодні зміни або якщо зміни до специфікації продукту є несуттєвими, Комісія повинна ухвалити рішення відповідно до статті 99(1) щодо запровадження охорони назви місця походження або географічного зазначення, незважаючи на отримання прийнятної заяви про заперечення.
5. Якщо згоди не досягнуто, або заявник, що має осідок у третій країні, або органи держави-члена чи третьої країни, з якої було подано заявку на охорону, повинні повідомити Комісію про результати проведених консультацій та надати їй всі відповідні інформацію і документи. Комісія повинна ухвалити рішення відповідно до статті 99(2) або про запровадження охорони, або про відхилення заявки.