Зміни до Регламенту (ЄС) № 228/2013
Доповнити статтею такого змісту:
« Стаття 22a
Міжгалузева угода в Реюньйоні
1. Відповідно до статті 349 Договору, як відступ від статті 101(1) Договору та незважаючи на пункти (a)-(n) першого підпараграфа статті 164(4) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, якщо міжгалузева організація, визнана відповідно до статті 157 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, здійснює діяльність виключно в Реюньйоні і вважається такою, що представляє виробництво, перероблення одного конкретного продукту або торгівлю ним, Франція може на запит такої організації поширити й на інших операторів, які не є членами такої міжгалузевої організації, правила, спрямовані на підтримку збереження та диверсифікації місцевого виробництва для підвищення рівня продовольчої безпеки в Реюньйоні, за умови, що такі правила застосовуються лише до тих операторів, які здійснюють діяльність виключно в Реюньйоні стосовно продуктів, призначених для місцевого ринку. Незважаючи на статтю 164(3) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, міжгалузеву організацію слід вважати такою, що є представником відповідно до цієї статті, якщо на неї припадає принаймні 70% від обсягу виробництва, торгівлі чи перероблення відповідного продукту чи відповідних продуктів.
2. Як відступ від статті 165 Регламенту (ЄС) № 1308/2013, якщо дію правил визнаної міжгалузевої організації, яка здійснює діяльність виключно в Реюньйоні, поширено згідно з параграфом 1 цієї статті, а діяльність, на яку поширюються такі правила, становить загальний економічний інтерес економічних операторів, які здійснюють діяльність виключно в Реюньйоні стосовно продуктів, які призначено для місцевого ринку, Франція може за результатами консультацій із відповідними стейкхолдерами ухвалити рішення про те, що окремі економічні оператори або окремі групи, які не є членами такої організації, але які здійснюють діяльність на такому місцевому ринку, повинні сплачувати організації всі ті фінансові внески, що й члени організації, або їх частину, якщо такі внески призначені для покриття витрат, зазнаних безпосередньо внаслідок провадження відповідної діяльності.
3. Франція повинна поінформувати Комісію про будь-яку угоду, сфера застосування якої розширюється відповідно до цієї статті.».