Зміни до Регламенту (ЄС) № 1151/2012
До Регламенту (ЄС) № 1151/2012 внести такі зміни:
(1) у статті 1(2) пункт (b) викласти в такій редакції:
«(b) властивостями, що формують додану вартість і зумовлені методами фермерства чи перероблення, використовуваними у їх виробництві, або місцем їх виробництва чи реалізації, або їх можливим внеском у сталий розвиток.»;
(2) у статті 2 параграфи 2 та 3 викласти в такій редакції:
«2. Цей Регламент не застосовується до спиртних напоїв чи продуктів виноградарства, визначених у частині II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013, за винятком винних оцтів.
3. Реєстрації, виконані відповідно до статті 52, не обмежують обов’язку виробників дотримуватися інших правил Союзу, зокрема щодо введення продуктів в обіг та маркування харчових продуктів.»;
(3) у статті 5 параграфи 1 та 2 викласти в такій редакції:
«1. Для цілей цього Регламенту «назва місця походження» - це назва, яка може бути традиційно використовуваною назвою, що ідентифікує продукт:
(a) як такий, що походить із конкретного місця, регіону чи, у виняткових випадках, країни;
(b) якість чи характеристики якого суттєво або виключно зумовлені певним географічним середовищем і притаманними йому природними та людськими факторами; та
(c) всі етапи виробництва якого відбуваються у визначеному географічному районі.
2. Для цілей цього Регламенту «географічне зазначення» - це назва, яка може бути традиційно використовуваною назвою, що ідентифікує продукт:
(a) як такий, що походить із конкретного місця, регіону чи країни;
(b) конкретна якість, репутація чи інші характеристики якого значною мірою зумовлені його географічним походженням;
(c) принаймні один із етапів виробництва якого відбуваються у визначеному географічному районі.»;
(4) у статті 6 параграф 2 викласти в такій редакції:
«2. Назву не можна реєструвати як назву місця походження або як географічне зазначення, якщо вона суперечить назві сорту рослини чи породі тварини і може ввести в оману споживача щодо справжнього походження продукту або спричинити ситуацію, в якій продукти відповідного сорту чи породи та із зареєстрованою назвою місця походження можна було би переплутати між собою.
Умови, зазначені в першому підпараграфі, оцінюють стосовно фактичного використання суперечливих назв, у тому числі використання назви сорту рослини чи породи тварини поза районом її походження та використання назви сорту рослини, захищеної іншим правом інтелектуальної власності.»;
(5) у статті 7 до параграфа 1 внести такі зміни:
(a) пункт (f) викласти в такій редакції:
«(f) інформацію, яка встановлює:
(i) щодо охоронюваної назви місця походження - зв’язок між якістю чи характеристиками продукту та географічним середовищем, згаданим у статті 5(1); дані стосовно людських факторів такого географічного середовища можуть, у випадках, коли це доцільно, обмежуватися описом управління ґрунтами та ландшафтом, практик вирощування та будь-якого іншого важливого впливу людини на збереження природних факторів географічного середовища, згаданого в указаному параграфі;
(ii) щодо охоронюваного географічного зазначення - зв’язок між конкретною якістю, репутацією або іншою характеристикою продукту та географічним походженням, згаданим у статті 5(2);»
(b) доповнити підпараграфом такого змісту:
«Специфікація продукту може містити опис впливу назви місця походження або географічного зазначення на сталий розвиток.»;
(6) у статті 10(1) вступну фразу викласти в такій редакції:
«Обґрунтована заява про заперечення, згадана у статті 51(1), є прийнятною, тільки якщо Комісія отримує її протягом строку, визначеного у згаданому параграфі, та якщо в ній:»;
(7) у статті 12 параграф 3 викласти в такій редакції:
«3. У випадку з продуктами, які походять із Союзу та реалізовуються з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, зареєстрованими відповідно до процедур, установлених у цьому Регламенті, у маркованні та в рекламних матеріалах указують пов’язані з ними символи Союзу. Вимоги щодо маркування, визначені у статті 13(1) Регламенту (ЄС) № 1169/2011, щодо представлення обов’язкової інформації застосовуються до зареєстрованих назв продукту. У маркованні можна вказувати зазначення «охоронювана назва місця походження» чи «охоронюване географічне зазначення», або відповідні абревіатури «ОНМП» чи «ОГЗ».»;
(8) до статті 13 внести такі зміни:
(a) у параграфі 1 пункт (a) викласти в такій редакції:
«(a) будь-якого прямого чи непрямого комерційного використання зареєстрованої назви для продуктів, на які не поширюється реєстрація, якщо такі продукти є порівнянними з продуктами, зареєстрованими під такою назвою, або якщо використання такої назви експлуатує, послаблює або руйнує репутацію охоронюваної назви, у тому числі якщо такі продукти використовують як інгредієнт;»;
(b) доповнити параграфом такого змісту:
«4. Охорона, згадана в параграфі 1, також поширюється на:
(a) товари, які ввозять на митну територію Союзу без випуску їх у вільний обіг у межах митної території Союзу; та
(b) товари, які продають шляхом дистанційного продажу, наприклад, електронної комерції.
Стосовно товарів, які ввозять на митру територію Союзу без випуску їх у вільний обіг у межах такої території, група або будь-який оператор, що має право використовувати охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення, мають право запобігати ввезенню, в ході торгівлі, товарів будь-якими третіми сторонами до Союзу без випуску їх у вільний обіг у межах Союзу, якщо такі товари, включно з пакованням, походять із третіх країн та якщо на них без дозволу зазначено охоронювану назву місця походження або охоронюване географічне зазначення.»;
(9) до статті 15 внести такі зміни:
(a) у параграфі 1 другий підпараграф викласти в такій редакції:
«Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, згаданою у статті 57(2), крім випадків, коли подано заяву про заперечення відповідно до статті 49(3).»;
(b) у параграфі 2 вступну фразу викласти в такій редакції:
«Без обмеження статті 14 Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про продовження перехідного періоду, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, до 15 років у належним чином обґрунтованих випадках, якщо доведено, що:»;
(10) доповнити статтею такого змісту:
« Стаття 16a
Існуючі географічні зазначення для ароматизованих винних продуктів
Назви, внесені до реєстру, створеного відповідно до статті 21 Регламенту (ЄС) Європейського Парламенту і Ради № 251/2014 ( *7 ), автоматично вносять до реєстру, згаданого у статті 11 цього Регламенту, як охоронювані географічні зазначення. Відповідні специфікації вважають специфікаціями для цілей статті 7 цього Регламенту.
( *7 ) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 251/2014 від 26 лютого 2014 року про визначення, опис, представлення, маркування та охорону географічних зазначень ароматизованих винних продуктів та скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 1601/91 (OB L 84, 20.03.2014, с. 14).»;»
(11) у статті 21(1) вступну фразу викласти в такій редакції:
«1. Обґрунтована заява про заперечення, згадана у статті 51(1), є прийнятною, тільки якщо Комісія отримує її до закінчення строку і якщо в ній:
(12) у статті 23 параграф 3 викласти в такій редакції:
«3. У випадку з продуктами, які походять із Союзу та реалізовуються як гарантована традиційна особливість, зареєстрована відповідно до цього Регламенту, символ, зазначений у параграфі 2 цієї статті, вказують у маркованні та рекламних матеріалах без обмеження параграфа 4 цієї статті. Вимоги щодо маркування, визначені у статті 13(1) Регламенту (ЄС) № 1169/2011, щодо представлення обов’язкової інформації застосовуються до зареєстрованих назв продукту. У маркованні також можна розмістити зазначення «гарантована традиційна особливість» або відповідну абревіатуру «ГТО».
Символ є необов’язковим у маркованні гарантованих традиційних особливостей, вироблених за межами Союзу.»;
(13) до статті 24 внести такі зміни:
(a) параграф 1 викласти в такій редакції:
«1. Зареєстровані назви підлягають охороні від будь-якого зловживання, імітації або згадування, у тому числі стосовно продуктів, використовуваних як інгредієнти, або від будь-якої іншої практики, яка може ввести споживача в оману.»;
(b) доповнити параграфом такого змісту:
«4. Охорона, згадана в параграфі 1, також поширюється на товари, які продають шляхом дистанційного продажу, наприклад, електронної комерції.»;
(14) доповнити статтею такого змісту:
« Стаття 24a
Перехідні періоди для використання гарантованих традиційних особливостей
Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, які надають перехідний період до п’яти років, щоб дати можливість продуктам, зазначення яких складається з назви, що суперечить статті 24(1), чи містить таку назву, продовжувати використовувати зазначення, під яким їх реалізують, за умови, що в прийнятній заяві про заперечення відповідно до статті 49(3) або статті 51 доведено, що таку назву законно використовували на ринку Союзу протягом принаймні п’яти років, що передують даті публікації, передбаченій у пункті (b) статті 50(2).
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, згаданою у статті 57(2), крім випадків, коли подано заяву про заперечення відповідно до статті 49(3).»;
(15) статтю 49 доповнити таким параграфом:
«8. Держава-член повинна невідкладно поінформувати Комісію у випадку ініціювання будь-яких проваджень у національному суді чи іншому національному органі стосовно заявки, поданої до Комісії, відповідно до параграфа 4, та у випадку анулювання заявки на національному рівні судовим рішенням, що підлягає негайному застосуванню, але не є остаточним.»;
(16) статтю 50 викласти в такій редакції:
« Стаття 50
Ретельне вивчення Комісією та опублікування для заперечення
1. Комісія вивчає заявки на реєстрацію, які вона отримає, відповідно до статті 49(4) та (5). Комісія повинна перевіряти, чи містять заявки обов’язкову інформацію та чи не містять вони явних помилок, із урахуванням результату ретельного вивчення та процедури заперечення, проведених відповідною державою-членом.
Строк ретельного вивчення Комісією не повинен перевищувати шести місяців із дати отримання заявки від держави-члена. Якщо цей строк перевищено, Комісія повинна письмово поінформувати заявника про причини такої затримки.
Не рідше ніж раз на місяць Комісія публікує список назв, на реєстрацію яких їй було подано заявки, а також дати їх подання.
2. Якщо за результатами ретельного вивчення, проведеного відповідно до параграфа 1 цієї статті, Комісія вважає, що умови, встановлені у статтях 5 та 6, виконано стосовно заявок на реєстрацію згідно зі схемою, визначеною в розділі II, або що умови, встановлені у статті 18(1) та (2), виконано стосовно заявок згідно зі схемою, визначеною у розділі III, вона публікує в Офіційному віснику Європейського Союзу :
(a) для заявок згідно зі схемою, визначеною в розділі II, - єдиний документ і покликання на публікацію специфікації продукту;
(b) для заявок згідно зі схемою, визначеною в розділі III, - специфікацію.
3. Комісія повинна бути звільнена від обов’язку дотримуватися строку для ретельного вивчення, зазначеного в параграфі 1, та інформувати заявника про причини такої затримки, якщо вона отримає повідомлення від держави-члена стосовно заявки на реєстрацію, поданої Комісії відповідно до статті 49(4), в якій або:
(a) Комісію інформують про те, що заявку було анульовано на національному рівні судовим рішенням, що підлягає негайному застосуванню, але не є остаточним; або
(b) міститься запит до Комісії з проханням призупинити ретельне вивчення, згадане в параграфі 1, оскільки ініційовано національне судове провадження для оскарження дійсності заявки, а держава-член вважає, що таке провадження основане на обґрунтованих підставах.
Таке звільнення діє, допоки держава-член не поінформує Комісію про те, що початкову заявку було відновлено або що держава-член відкликала свій запит про призупинення перевірки.»;
(17) до статті 51 внести такі зміни:
(a) параграфи 1, 2 та 3 викласти в такій редакції:
«1. Протягом трьох місяців із дати публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу органи влади держави-члена чи третьої країни або будь-яка фізична чи юридична особа, яка проживає чи має осідок у третій країна та має законний інтерес, може подати до Комісії обґрунтовану заяву про заперечення.
Будь-яка фізична чи юридична особа, яка проживає чи має осідок у державі-члені, яка не є державою-членом, з якої було подано заявку, та має законний інтерес, може подати обґрунтовану заяву про заперечення до держави-члена, в якій вона проживає чи має осідок, протягом строку, дозволеного для подання заперечення відповідно до першого підпараграфа.
2. Комісія повинна вивчити допустимість обґрунтованої заяви про заперечення на основі підстав для заперечення, встановлених у статті 10 стосовно охоронюваних назв місця походження та охоронюваних географічних зазначень, та на основі підстав для заперечення, встановлених у статті 21 стосовно гарантованих традиційних особливостей.
3. Якщо Комісія вважає, що обґрунтована заява про заперечення є прийнятною, протягом п’яти місяців із дати опублікування заяви в Офіційному віснику Європейського Союзу вона запрошує орган або особу, який/яка подав/подала обґрунтовану заяву про заперечення, та орган, який подав заявку до Комісії, до участі в належних консультаціях протягом розумного періоду, що не перевищує трьох місяців.
Орган або особа, який/яка подав/подала обґрунтовану заяву про заперечення, та орган, який подав заявку, повинні розпочати такі належні консультації без необґрунтованої затримки. Вони повинні надати одне одному релевантну інформацію для оцінювання того, чи заявка на реєстрацію відповідає умовам, встановленим у цьому Регламенті. Якщо згоди не досягнуто, таку інформацію надають Комісії.
У будь-який час упродовж періоду консультацій Комісія може на запит заявника продовжити строк для проведення консультацій щонайбільше на три місяці.»;
(b) параграф 5 викласти в такій редакції:
«5. Обґрунтована заява про заперечення та інші документи, які надсилають Комісії відповідно до параграфів 1, 2 та 3, складають однією з офіційних мов Союзу.»;
(18) у статті 52 параграфи 1 та 2 викласти в такій редакції:
«1. Якщо на основі інформації, яку Комісія отримала за результатами ретельного вивчення, проведеного відповідно до першого підпараграфа статті 50(1), Комісія вважає, що умови, встановлені у статтях 5 та 6 стосовно схем якості, визначених у розділі II, або у статті 18 стосовно схем якості, визначених у розділі III, не виконано, вона ухвалює імплементаційні акти про відхилення заявки. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 57(2).
2. Якщо Комісія не отримує жодної прийнятної обґрунтованої заяви про заперечення відповідно до статті 51, вона без застосування експертної процедури, зазначеної у статті 57(2), ухвалює імплементаційні акти про реєстрацію назви.»;
(19) до статті 53 внести такі зміни:
(a) назву викласти в такій редакції:
« Стаття 53
Внесення змін до специфікацій продукту»;
(b) параграф 2 викласти в такій редакції:
«2. Зміни у специфікації продукту відносять до однієї з двох категорій залежно від їхньої важливості: Зміни на рівні Союзу, які вимагають проведення процедури заперечення на рівні Союзу, і стандартні зміни, рішення щодо яких ухвалюють на рівні держави-члена або третьої країни.
Для цілей цього Регламенту «зміна на рівні Союзу» означає зміну у специфікації продукту, яка:
(a) включає зміну найменування охоронюваної назви місця походження чи охоронюваного географічного зазначення або зміну у використанні такого найменування;
(b) створює ризик зникнення зв’язку, згаданого в пункті (b) статті 5(1), для охоронюваних назв місця походження або зв’язку, згаданого в пункті (b) статті 5(2), для охоронюваних географічних зазначень;
(c) стосується гарантованих традиційних особливостей; або
(d) призводить до встановлення додаткових обмежень щодо реалізації продукту.
«Стандартна зміна» означає будь-яку зміну у специфікації продукту, яка не є зміною на рівні Союзу.
«Тимчасова зміна» означає стандартну зміну, що стосується тимчасової зміни у специфікації продукту в результаті запровадження органами публічної влади обов’язкових санітарних та фітосанітарних заходів або тимчасової зміни, необхідної у зв’язку зі стихійним лихом чи несприятливими погодними умовами, офіційно визнаними компетентними органами.
Зміни на рівні Союзу затверджує Комісія. Така процедура затвердження повинна відповідати процедурі, встановленій у статтях 49-52 mutatis mutandis .
Ретельне вивчення заявки повинне зосереджуватися на запропонованих змінах. У відповідних випадках Комісія або відповідна держава-член може звернутися до заявника з проханням змінити інші елементи специфікацій продукту.
Стандартні зміни затверджує та оприлюднює держава-член, на території якої знаходиться географічний район відповідного продукту, та доводять до відома Комісії. Треті країни затверджують стандартні зміни відповідно до застосовного законодавства відповідної третьої країни та повідомляють про них Комісію.»;
(c) параграф 3 викласти в такій редакції:
«3. Для полегшення адміністративного процесу внесення змін на рівні Союзу і стандартних змін до специфікацій продукту, у тому числі якщо внесення змін не передбачає жодних змін у єдиному документі, Комісія повинна бути уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 56 про доповнення правил щодо процесу подання заявки на внесення змін.
Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення детальних правил щодо процедур подання, форми та представлення заявки на внесення змін на рівні Союзу та щодо процедур подання і форми заявки на внесення стандартних змін та їх повідомлення Комісії. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 57(2).»;
(20) у додатку I пункт I доповнити абзацами такого змісту:
«- ароматизовані вина, визначені у статті 3(2) Регламенту (ЄС) № 251/2014,
- інші алкогольні напої, крім спиртних напоїв та продуктів виноградарства, визначені в частині II додатка VII до Регламенту (ЄС) № 1308/2013,
- бджолиний віск.».