Сфера застосування
1. Держави-члени повинні передавати дані щодо перевезень внутрішнім водним транспортом у межах їхньої національної території до Комісії (Євростату).
2. Держави-члени, у яких загальний річний обсяг вантажів, що їх перевозять внутрішнім водним транспортом у рамках національних, міжнародних або транзитних перевезень, перевищує 1000000 тонн, повинні надавати дані, зазначені у статті 4(1).
3. Як відступ від параграфа 2, держави-члени, які не мають міжнародних або транзитних перевезень внутрішнім водним транспортом, однак у яких загальний річний обсяг вантажів, що їх перевозять внутрішнім водним транспортом, перевищує 1000000 тонн, повинні надавати тільки дані, що вимагаються відповідно до статті 4(2).
4. Цей Регламент не застосовується до:
(a) перевезення вантажів суднами з дедвейтом менше 50 тонн;
(b) суден, що переважно використовуються для перевезення пасажирів;
(c) суден, які використовуються для цілей поромного сполучення;
(d) суден, які використовуються виключно для некомерційних цілей портовими адміністраціями і органами публічної влади;
(e) суден, які використовуються виключно для бункерування або зберігання;
(f) суден, які не використовуються для перевезення вантажів, таких як риболовні судна, земснаряди, плавучі майстерні, житлові судна та прогулянкові судна.
5. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 10, спрямовані на внесення змін до параграфа 2 цієї статті, щоб підвищити порогове значення для статистичного охоплення перевезень внутрішнім водним транспортом, зазначених у вказаному параграфі, з метою врахування економічних і технічних тенденцій.
У ході здійснення вказаного повноваження Комісія повинна забезпечити, щоб такі делеговані акти не створювали значного додаткового навантаження на держави-члени або респондентів. Крім того, Комісія повинна належним чином обґрунтувати статистичні дії, передбачені такими делегованими актами, використовуючи, у відповідних випадках, аналіз результативності витрат, включно з оцінюванням навантаження на респондентів і витрат на вироблення, як зазначено у статті 14(3)(с) Регламенту (ЄС) № 223/2009.