Процес встановлення державами-членами внесків у сфері енергоефективності
1. У ході визначення свого індикативного національного внеску у сфері енергоефективності на 2030 рік та на останній рік періоду, охопленого подальшими національними планами, відповідно до пункту (b)(1) статті 4 цього Регламенту, кожна держава-член повинна враховувати, що, згідно зі статтею 3 Директиви 2012/27/ЄС, енергоспоживання в Союзі у 2020 році не повинне перевищувати 1483 млн т н.е. первинної енергії або 1086 млн т н.е. кінцевої енергії, а енергоспоживання у Союзі у 2030 році не повинне перевищувати 1128 млн т н.е. первинної енергії та/або 846 млн т н.е. кінцевої енергії.
Крім того, держави-члени повинні враховувати:
(a) заходи, передбачені в Директиві 2012/27/ЄС;
(b) інші заходи для підвищення енергоефективності в державі-члені та на рівні Союзу.
2. У ході визначення свого внеску, зазначеного в параграфі 1, кожна держава-член може враховувати національні обставини, що впливають на первинне та кінцеве енергоспоживання, як-от:
(a) залишковий потенціал результативного за витратами заощадження енергії;
(b) динаміку та прогноз валового внутрішнього продукту;
(c) зміни обсягів імпорту та експорту енергоресурсів;
(d) зміни в енергетичному балансі та розвиток уловлювання та зберігання вуглецю; та
(e) ранні дії.
Що стосується першого підпараграфа, кожна держава-член повинна вказати у своєму інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, які відповідні обставини, що впливають на первинне та кінцеве енергоспоживання, вона врахувала, за наявності.