Процес встановлення державами-членами внесків у сфері відновлюваної енергії
1. У ході визначення свого внеску у формі частки енергії з ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні у 2030 році та в останньому році періоду, охопленого подальшими національними планами, відповідно до пункту (a)(2) статті 4, кожна держава-член повинна враховувати усі вказані нижче елементи:
(a) заходи, передбачені в Директиві (ЄС) 2018/2001;
(b) заходи, ухвалені для досягнення цільового показника підвищення енергоефективності, ухваленого відповідно до Директиви 2012/27/ЄС;
(c) будь-які інші наявні заходи щодо просування відновлюваної енергії в державі-члені та, у відповідних випадках, на рівні Союзу;
(d) обов’язковий національний показник на 2020 рік щодо зростання частки енергії з ВДЕ у її валовому кінцевому енергоспоживанні, визначений у додатку I до Директиви (ЄС) 2018/2001;
(e) усі відповідні обставини, які впливають на розгортання ВДЕ, як-от:
(i) рівномірний розподіл розгортання на території Союзу;
(ii) економічні умови та потенціал, включно з ВВП на душу населення;
(iii) потенціал результативного за витратами розгортання ВДЕ;
(iv) географічні, екологічні та природні обмеження, у тому числі обмеження зон і регіонів, що не мають міжсистемних з’єднань;
(v) рівень інтеграції енергосистем держав-членів;
(vi) інші відповідні обставини, зокрема ранні зусилля.
Що стосується пункту (e) першого підпараграфа, кожна держава-член повинна вказати у своєму інтегрованому національному плані з енергетики та клімату, які відповідні обставини, що впливають на розгортання ВДЕ, вона врахувала.
2. Держави-члени повинні колективно забезпечити, щоб сума їхніх внесків дорівнювала принаймні 32% енергії з ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні на рівні Союзу до 2030 року.