Національні цілі, цільові показники та внески за п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу
Кожна держава-член повинна визначити у своєму інтегрованому національному плані з енергетики та клімату такі основні цілі, цільові показники та внески, як зазначено в пункті 2 секції A додатка I:
(a) щодо виміру «Декарбонізація»:
(1) щодо викидів і абсорбції парникових газів і для сприяння досягненню цільового показника скорочення викидів парникових газів у всіх секторах економіки Союзу:
(i) обов’язковий національний цільовий показник держави-члена щодо викидів парникових газів і річні обов’язкові національні ліміти згідно з Регламентом (ЄС) № 2018/842;
(ii) зобов’язання держав-членів відповідно до Регламенту (ЄС) № 2018/841;
(iii) якщо застосовно для досягнення цілей і цільових показників Енергетичного Союзу та довгострокових зобов’язань Союзу щодо викидів парникових газів відповідно до Паризької угоди, інші цілі та цільові показники, у тому числі секторальні цільові показники та цілі адаптації.
(2) щодо відновлюваної енергії:
З метою досягнення обов’язкового цільового показника Союзу в розмірі принаймні 32% відновлюваної енергії у 2030 році, як зазначено у статті 3 Директиви (ЄС) 2018/2001, внесок у досягнення такого цільового показника у формі частки енергії з ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні держави-члена у 2030 році з індикативною траєкторією такого внеску починаючи з 2021 року. До 2022 року індикативна траєкторія повинна досягти контрольної точки загального зростання частки енергії з ВДЕ в розмірі принаймні 18% між обов’язковим національним цільовим показником такої держави-члена на 2020 рік та її внеском у досягнення цільового показника на 2030 рік. До 2025 року індикативна траєкторія повинна досягти контрольної точки загального зростання частки енергії з ВДЕ в розмірі принаймні 43% між обов’язковим національним цільовим показником такої держави-члена на 2020 рік та її внеском у досягнення цільового показника на 2030 рік. До 2027 року індикативна траєкторія повинна досягти контрольної точки загального зростання частки енергії з ВДЕ в розмірі принаймні 65% між обов’язковим національним цільовим показником такої держави-члена на 2020 рік та її внеском у досягнення цільового показника на 2030 рік.
До 2030 року індикативна траєкторія повинна досягти принаймні запланованого внеску держави-члена. Якщо держава-член очікує, що вона перевищить свій обов’язковий національний показник на 2020 рік, її індикативна траєкторія може розпочинатися з рівня, якого вона прогнозує досягти. Індикативні траєкторії держав-членів разом повинні відповідати контрольним точкам Союзу у 2022, 2025 і 2027 роках та обов’язковому цільовому показнику Союзу в розмірі принаймні 32% відновлюваної енергії у 2030 році. Окремо від внеску в досягнення цільового показника Союзу та індикативної траєкторії для цілей цього Регламенту держава-член має право вказати більш амбітні показники для цілей національної політики;
(b) щодо виміру «Енергоефективність»:
(1) індикативний національний внесок у сфері енергоефективності в досягнення цільових показників підвищення енергоефективності Союзу принаймні на 32,5% у 2030 році, як зазначено у статті 1(1) і статті 3(5) Директиви 2012/27/ЄС, на основі первинного або кінцевого енергоспоживання, заощадженої первинної або кінцевої енергії чи енергоємності.
Держави-члени повинні зазначати свій внесок у вигляді абсолютного рівня первинного енергоспоживання і кінцевого енергоспоживання у 2020 році та у вигляді абсолютного рівня первинного енергоспоживання і кінцевого енергоспоживання у 2030 році з індикативною траєкторією такого внеску починаючи з 2021 року. Вони повинні надати пояснення щодо базисної методології та використаних коефіцієнтів перетворення;
(2) сукупний обсяг заощадженої енергії при кінцевому використанні, якого необхідно досягти за період з 2021 року до 2030 року відповідно до пункту (b) статті 7(1) щодо зобов’язань із заощадження енергії відповідно до Директиви 2012/27/ЄС;
(3) індикативні проміжні показники довгострокової стратегії реконструкції національного фонду житлових і нежитлових будівель, що перебувають у публічній і приватній власності, дорожня карта із внутрішньо визначеними вимірюваними показниками прогресу, емпірично обґрунтованою оцінкою очікуваного обсягу заощадженої енергії та інших вигід, а також внески в досягнення цільових показників підвищення енергоефективності Союзу відповідно до Директиви 2012/27/ЄС і статті 2(a) Директиви 2010/31/ЄС.
(4) загальна корисна площа, що підлягає реконструкції, або еквівалентні річні обсяги заощадженої енергії, що їх необхідно досягти з 2021 року до 2030 року згідно зі статтею 5 Директиви 2012/27/ЄС щодо зразкової ролі будівель публічних органів;
(c) щодо виміру «Енергетична безпека»:
(1) національні цілі стосовно:
- поглиблення диверсифікації джерел і шляхів постачання енергоресурсів із третіх країн з потенційною метою зниження залежності від імпорту енергоресурсів;
- підвищення гнучкості національної енергетичної системи; та
- усунення обмежень або перебоїв у постачанні енергоресурсів із метою підвищення стійкості регіональних і національних енергетичних систем, включно зі строками досягнення відповідних цілей;
(d) щодо виміру «Внутрішній енергетичний ринок»:
(1) рівень інтеграції енергосистем, що його має на меті досягти держава-член у 2030 році, беручи до уваги цільовий показник інтеграції енергетичних систем на 2030 рік у розмірі принаймні 15%, зі стратегією починаючи з рівня 2021 року, визначеною у тісній співпраці з державами-членами, що зазнають впливу, з урахуванням цільового показника інтеграції енергетичних систем на 2020 рік в розмірі 10% та показників невідкладності дій на основі цінової різниці на оптовому ринку, номінальної пропускної спроможності інтерконекторів по відношенню до пікового навантаження та встановленої потужності генерації з ВДЕ, як визначено в пункті 2.4.1 секції A частини 1 додатка I. Кожен новий інтерконектор підлягає соціально-економічному та екологічному аналізу витрат і вигід та реалізується, тільки якщо потенційні вигоди перевищують витрати;
(2) ключові інфраструктурні проекти у сфері передачі електроенергії та транспортування газу, а також, у відповідних випадках, проекти модернізації, які необхідні для досягнення цілей і цільових показників за п’ятьма вимірами Енергетичного Союзу;
(3) національні цілі, пов’язані з іншими аспектами внутрішнього енергетичного ринку, такими як підвищення гнучкості системи, зокрема, за допомогою політик і заходів, пов’язаних із формуванням ринкових цін згідно із застосовним правом; інтеграція та сполучення ринків з метою збільшення обсягу пропускної спроможності наявних інтерконекторів для продажу, розумні енергомережі, агрегація, управління попитом, акумулювання енергії, розподілена генерація, механізми диспетчеризації, передиспетчеризації та обмеження, цінові сигнали в реальному часі, включно зі строками досягнення відповідних цілей, а також інші національні цілі, пов’язані з внутрішнім енергетичним ринком, як визначено в пункті 2.4.3 секції A частини 1 додатка I;
(e) щодо виміру «Дослідження, інновації та конкурентоспроможність»:
(1) національні цілі та цільові показники фінансування публічних і, за наявності, приватних досліджень та інновацій, пов’язаних з Енергетичним Союзом, у тому числі, у відповідних випадках, строки досягнення відповідних цілей, з відображенням пріоритетів Стратегії Енергетичного Союзу та, у відповідних випадках, Плану СЕТ. У ході визначення своїх цілей, цільових показників і внесків держава-член може спиратися на наявні національні стратегії або плани, які сумісні із правом Союзу;
(2) за наявності, національні цілі на 2050 рік, пов’язані з просуванням технологій чистої енергії.