Часові обмеження щодо зберігання оперативних персональних даних
1. Оперативні персональні дані, що їх опрацьовує Євроюст, повинні зберігатися Євроюстом протягом часу, необхідного для виконання ним своїх завдань. Зокрема, без обмеження параграфа 3 цієї статті, оперативні персональні дані, зазначені у статті 27, не можуть зберігатися після таких дат, залежно від того, яка з них настане першою:
(a) дата, на яку переслідування припинено у зв’язку зі спливом строків давності в усіх державах-членах, які залучені до розслідування та переслідування;
(b) дата, на яку Євроюст було повідомлено про виправдання особи, і відповідне судове рішення стало остаточним, про що відповідна держава-член зобов’язана повідомити Євроюст без затримки;
(с) три роки після того, як судове рішення в останній державі-члені, яка залучена в розслідування або переслідування, стало остаточним;
(d) дата, на яку Євроюст і відповідні держави-члени разом встановили або дійшли згоди про те, що більше немає необхідності в тому, щоб Євроюст координував розслідування та переслідування, якщо не існує обов’язку надавати Євроюсту таку інформацію відповідно до статті 21(5) або (6);
(е) три роки після дати, коли оперативні персональні дані було надіслано відповідно до статті 21(5) або (6).
2. Дотримання термінів зберігання, зазначених у параграфі 1 цієї статті, постійно перевіряється належними засобами автоматичного опрацювання Євроюсту, особливо з моменту, коли Євроюст закрив справу. Перевірка потреби у зберіганні даних також проводиться кожні три роки після їх внесення; результати таких перевірок застосовуються до справи в цілому. Якщо оперативні персональні дані, зазначені у статті 27(4), зберігаються протягом періоду, що перевищує п’ять років, про це повідомляють Європейського інспектора із захисту даних.
3. Перед закінченням одного з термінів зберігання, зазначених у параграфі 1, Євроюст повинен перевірити потребу в подальшому зберіганні оперативних персональних даних, якщо це потрібно для виконання ним своїх завдань. Він може ухвалити рішення шляхом відступу щодо зберігання таких даних до наступної перевірки. Причини для подальшого зберігання повинні бути обґрунтовані і зафіксовані. За відсутності на момент перевірки ухваленого рішення про подальше зберігання оперативних персональних даних, такі дані повинні автоматично видалятися.
4. Якщо відповідно до параграфа 3 оперативні персональні дані зберігалися довше за терміни зберігання, зазначені в параграфі 1, Європейський інспектор із захисту даних також перевіряє потребу у зберіганні таких даних кожні три роки.
5. Після спливу терміну зберігання останнього елемента автоматизованих даних з файлу, усі документи з файлу повинні бути знищені за винятком будь-яких оригінальних документів, які Євроюст отримав від національних органів, і які необхідно повернути їх надавачу.
6. Якщо Євроюст координує розслідування або кримінальне переслідування, залучені національні члени інформують один одного кожного разу, коли вони отримують інформацію про те, що справу було закрито або що всі судові рішення по справі стали остаточними.
7. Параграф 5 не застосовують, якщо:
(a) це зашкодить інтересам суб’єкта даних, який потребує захисту; у таких випадках оперативні персональні дані використовують лише з чітко висловленої письмової згоди суб’єкта даних;
(b) суб’єкт даних оскаржує точність і правильність оперативних персональних даних; у таких випадках параграф 5 не застосовується протягом періоду, який дає змогу державам-членам або Євроюсту, залежно від випадку, перевірити точність і правильність таких даних;
(c) оперативні персональні дані планується зберігати для цілей підтвердження або для формування, здійснення чи захисту правових претензій;
(d) суб’єкт даних виступає проти знищення оперативних персональних даних і натомість вимагає обмеження їх застосування; або
(е) оперативні персональні дані надалі потрібні для цілей архівування в суспільних інтересах або для статистичних цілей.