Президент і Віце-президент Євроюсту
1. Колегія обирає Президента і двох Віце-президентів серед національних членів більшістю у складі двох третин своїх членів. У разі неможливості досягнення більшості у складі двох третин після другого раунду виборів, віце-президентів можуть обирати простою більшістю членів Колегії, проте для обрання Президента залишається необхідність у досягненні більшості у складі двох третин.
2. Президент здійснює свої функції від імені Колегії. Президент:
(a) представляє Євроюст;
(b) скликає засідання Колегії та Виконавчої ради, головує на них, а також забезпечує інформування Колегії про будь-які питання, які можуть становити інтерес для неї;
(c) керує роботою Колегії та здійснює контроль щоденного управління Євроюстом, яке забезпечує адміністративний директор;
(d) виконує будь-які інші функції, визначені у внутрішньому регламенті Євроюсту.
3. Віце-президенти виконують функції, визначені у параграфі 2, виконання яких їм доручив Президент. Вони заміщують Президента, якщо він чи вона не може виконувати свої обов’язки. Адміністративний персонал Євроюсту допомагає Президенту і віце-президентам виконувати їхні конкретні обов’язки.
4. Термін перебування на посаді Президента і віце-президента становить чотири роки. їх може бути переобрано один раз.
5. Якщо національного члена обрано на посаду Президента або Віце-президента Євроюсту, термін його перебування на посаді повинен бути продовжений, щоб забезпечити, що він або вона може виконувати свої посадові обов’язки як Президент або Віце-президент.
6. Якщо Президент або Віце-президент більше не відповідає умовам, необхідним для виконання своїх обов’язків, його або її може бути звільнено Колегією за пропозицією однієї третини її членів. Рішення ухвалюють на основі більшості у складі двох третин членів Колегії, за винятком залученого Президента або Віце-президента.
7. Якщо національного члена обирають Президентом Євроюсту, відповідна держава-член може призначити іншу достатньо кваліфіковану особу для посилення національного офісу на час дії мандата Президента.
Держава-член, яка ухвалює рішення відрядити таку особу, повинна мати право звернутися за компенсацією відповідно до статті 12.