Прозорість фінансових відносин
1. Фінансові відносини між органами публічної влади та органом управління портом або іншим суб’єктом, який надає портові послуги від його імені, що має публічне фінансування, повинні бути відображені у прозорий спосіб в системі бухгалтерського обліку для чіткого відображення інформації стосовно:
(a) обсягу публічного фінансування, наданого органам управління відповідного порту безпосередньо органами публічної влади;
(b) обсягу публічного фінансування, наданого органами публічної влади через посередництво публічних підприємств або публічних фінансових установ; та
(c) цілей, на які було призначене зазначене публічне фінансування.
2. Якщо орган управління портом, який отримує публічне фінансування, надає портові послуги або здійснює днопоглиблювальні роботи самостійно або якщо інший суб’єкт надає такі послуги від його імені, такий орган або суб’єкт повинен вести облік щодо зазначених портових послуг або днопоглиблювальних робіт, які фінансуються з публічних джерел, окремо від обліку щодо іншої своєї діяльності у такий спосіб, щоб:
(a) усі витрати та доходи коректно присвоювалися та розподілялися на основі принципів бухгалтерського обліку, які застосовуються послідовно та мають об’єктивне обґрунтування; та
(b) принципи бухгалтерського обліку витрат, відповідно до яких ведуться окремі рахунки, були чітко визначені.
3. Публічне фінансування, згадане в параграфі 1, охоплює акціонерний капітал та квазікапітальні кошти, безповоротні гранти, гранти, які повертають лише за певних обставин, позики, зокрема овердрафти та аванси до вливання капіталу, гарантії, що його надають органу управління портом органи публічної влади та будь-які інші форми фінансової підтримки.
4. Орган управління портом або інший суб’єкт, який надає портові послуги від його імені, повинен зберігати інформацію стосовно фінансових відносин, згадану в параграфах 1 та 2, упродовж 5 років від завершення фінансового року, якого стосується зазначена інформація.
5. Орган управління портом або інший суб’єкт, який надає портові послуги від його імені, повинен, у разі отримання офіційної скарги та на вимогу, надати відповідному органу у відповідній державі-члені інформацію, зазначену в параграфах 1 та 2, а також будь-яку додаткову інформацію, яку він вважає необхідною для здійснення ретельного оцінювання наданих даних та для оцінювання дотримання положень цього Регламенту відповідно до правил конкуренції. Таку інформацію відповідний орган повинен надавати Комісії на вимогу. Зазначена інформація повинна передаватися упродовж трьох місяців із дати отримання відповідної вимоги.
6. Коли орган управління портом або інший суб’єкт, який надає портові послуги від його імені, не отримував публічного фінансування у попередні звітні роки та починає отримувати публічне фінансування, такий орган або суб’єкт повинен застосовувати параграфи 1 та 2 від фінансового року після відповідного виділення публічного фінансування.
7. Коли публічне фінансування виплачується як компенсація за виконання спеціальних обов’язків з надання громадських послуг, воно повинне відображатися на окремих відповідних рахунках та не може бути спрямоване на будь-яку іншу послугу або вид діяльності.
8. Держави-члени можуть ухвалити рішення про те, що параграф 2 цієї статті не застосовуватиметься до тих їхніх портів розгалуженої мережі, які не відповідають критеріям, визначеним у пункті (b) статті 20(2) Регламенту (ЄС) № 1315/2013, якщо його застосування до таких портів призводить до виникнення непропорційного адміністративного тягаря, за умови що будь-яке отримуване публічне фінансування та його використання для надання портових послуг залишається повністю прозорим у системі бухгалтерського обліку. Про такі рішення держави-члени повинні заздалегідь інформувати Комісію.