Вимоги щодо договору кредитного захисту, стороннього агента з перевірки та синтетичного надлишкового спреду
1. Договір кредитного захисту повинен принаймні охоплювати такі кредитні події:
(a) якщо передача ризику досягається шляхом використання гарантій - кредитні події, зазначені в пункті (a) статті 215(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(b) якщо передача ризику досягається шляхом використання кредитних деривативів - кредитні події, зазначені в пункті (a) статті 216(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013.
Усі кредитні події підлягають документуванню.
Заходи щодо пом’якшення умов у розумінні статті 47b Регламенту (ЄС) № 575/2013, що застосовуються до базисних експозицій, не повинні перешкоджати виникненню прийнятних кредитних подій.
2. Розмір виплати за кредитним захистом після настання кредитної події розраховують на основі фактичної втрати від продажу, понесеної оригінатором або первинним кредитором, що визначається в результаті реструктуризації згідно з їхніми стандартними політиками та процедурами стягнення для відповідних типів експозицій і відображеної в їхній фінансовій звітності на момент здійснення виплати. Кінцева виплата за кредитним захистом підлягає сплаті упродовж визначеного періоду часу після реструктуризації боргу за відповідною базисною експозицією, якщо реструктуризація боргу завершилася до настання обумовленого юридичного терміну погашення або дострокового розірвання договору кредитного захисту.
Проміжна виплата за кредитним захистом повинна бути здійснена не пізніше ніж через шість місяців після настання кредитної події, як зазначено в параграфі 1, у випадках, коли реструктуризація боргу за втратами за відповідною базисною експозицією не була завершена до кінця такого шестимісячного періоду. Проміжна виплата за кредитним захистом повинна бути принаймні більшою за такі суми:
(a) сума очікуваних втрат, що еквівалентна зниженню вартості, відображеному оригінатором у своїй фінансовій звітності згідно із застосовною системою бухгалтерського обліку на момент здійснення проміжної виплати, якщо припустити що договір кредитного захисту не існує та не покриває будь-які втрати;
(b) якщо застосовно, сума очікуваних втрат, як визначено згідно із главою 3 розділу II частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013.
У разі здійснення проміжної виплати за кредитним захистом кінцева виплата за кредитним захистом, зазначена в першому підпараграфі, здійснюється для коригування суми тимчасового врегулювання втрат відповідно до суми фактичної втрати від продажу.
Метод розрахунку проміжної та кінцевої виплат за кредитним захистом повинен бути визначений у договорі кредитного захисту.
Виплата за кредитним захистом повинна бути пропорційною до частки непогашеної номінальної суми відповідної базисної експозиції, що покривається договором кредитного захисту.
Право оригінатора на отримання виплати за кредитним захистом підлягає забезпеченню виконання. Суми, які повинні бути сплачені інвесторами за договором кредитного захисту, повинні бути чітко визначені в договорі кредитного захисту та обмежені. За будь-яких обставин має існувати можливість розрахунку таких сум. У договорі кредитного захисту повинні бути чітко визначені обставини, за яких інвестори зобов’язані здійснити виплати. Сторонній агент з перевірки, зазначений у параграфі 4, оцінює, чи настали такі обставини.
Розмір виплати за кредитним захистом розраховують на рівні окремої базисної експозиції, у відношенні якої настала кредитна подія.
3. У договорі кредитного захисту повинен бути визначений максимальний період продовження строку дії, який застосовується до реструктуризації боргу за базисними експозиціями, у відношенні яких настала кредитна подія, зазначена в параграфі 1, тільки якщо реструктуризація боргу не була завершена до обумовленого юридичного терміну погашення або дострокового розірвання договору кредитного захисту. Такий період продовження строку дії повинен становити не більше двох років. У договорі кредитного захисту має бути передбачено, що до кінця періоду продовження строку дії повинна бути здійснена кінцева виплата за кредитним захистом на основі остаточної оцінки втрат оригінатора, що повинна бути відображена оригінатором у його фінансовій звітності станом на відповідний момент часу з огляду на припущення, що договір кредитного захисту не існує і не покриває будь-яких втрат.
У разі розірвання договору кредитного захисту реструктуризація боргу продовжується відносно будь-яких поточних кредитних подій, які настали до такого розірвання, у той самий спосіб, що описаний у першому підпараграфі.
Премії за кредитним захистом, які підлягають виплаті за договором кредитного захисту, повинні бути структуровані як такі, що обумовлюються непогашеною номінальною сумою працюючих сек’юритизованих експозицій на момент здійснення виплати та відображають ризик гарантованого траншу. Для таких цілей у договорі кредитного захисту не повинні бути передбачені гарантовані премії, авансові виплати премій, механізми відшкодування або інші механізми, за допомогою яких можна уникнути або знизити фактичний розподіл втрат між інвесторами чи повернути частину сплачених премій оригінатору після завершення строку дії операції.
Як відступ від третього підпараграфа цього параграфа, дозволяються авансові виплати премій за умови дотримання правил надання державної допомоги, якщо в національному праві держави-члена спеціально передбачена система гарантій, яка використовує зустрічну гарантію будь-якого із суб’єктів, зазначених у пунктах (a)-(d) статті 214(2) Регламенту (ЄС) № 575/2013.
У документації щодо операції має бути описано, яким чином розраховують премію за кредитним захистом і будь-які купони, за наявності, станом на кожну дату виплати протягом усього строку сек’юритизації.
Право інвесторів на отримання премій за кредитним захистом підлягає забезпеченню виконання.
4. Оригінатор повинен призначити стороннього агента з перевірки до дати закриття операції. Для кожної базисної експозиції, стосовно якої отримано повідомлення про настання кредитної події, сторонній агент з перевірки повинен перевірити як мінімум усі зазначені нижче умови:
(a) що кредитна подія, зазначена в повідомленні про настання кредитної події, є кредитною подією, як вказано в умовах договору кредитного захисту;
(b) що базисна експозиція була включена до референтного портфеля на момент настання відповідної кредитної події;
(c) що базисна експозиція відповідала критеріям прийнятності на момент її включення до референтного портфеля;
(d) у випадках, коли базисна експозиція була додана до сек’юритизації в результаті поповнення, що таке поповнення відповідало умовам поповнення;
(e) що сума остаточних втрат відповідає втратам, відображеним оригінатором у звіті про фінансові результати;
(f) що на момент здійснення кінцевої виплати за кредитним захистом втрати за базисними експозиціями були правильно розподілені між інвесторами.
Сторонній агент з перевірки повинен бути незалежним від оригінатора, інвесторів і, якщо застосовно, від суб’єкта спеціального призначення для цілей сек’юритизації та повинен погодитися на призначення в якості стороннього агента з перевірки до дати закриття операції.
Сторонній агент з перевірки може здійснювати перевірку на основі вибірки, а не на основі кожної окремої базисної експозиції, за якою вимагається виплата за кредитним захистом. Однак інвестори можуть вимагати перевірки прийнятності будь-якої конкретної базисної експозиції, якщо вони не задоволені перевіркою на основі вибірки.
Оригінатор повинен зазначити в документації щодо операції обов’язок надати сторонньому агенту з перевірки всю інформацію, необхідну для перевірки вимог, визначених у першому підпараграфі.
5. Оригінатор не повинен завершувати операцію до обумовленого терміну дії з будь-яких інших підстав, крім будь-якої із зазначених нижче подій:
(a) неплатоспроможність інвестора;
(b) несплата інвестором будь-яких сум, що підлягають сплаті за договором кредитного захисту, або порушення інвестором будь-якого істотного зобов’язання, встановленого в документації щодо операції;
(c) відповідні регуляторні події, у тому числі:
(i) відповідні зміни у законодавстві Союзу або національному законодавстві, внесення компетентними органами відповідних змін до офіційно опублікованих тлумачень таких законів, якщо застосовно, або відповідні зміни оподаткування та відображення операції в бухгалтерському обліку, що мають значний негативний вплив на економічну ефективність операції, який у кожному випадку порівнюється з очікуваним впливом на момент здійснення операції і який не міг бути обґрунтовано передбачений на той момент;
(ii) визначення компетентним органом, що оригінатору або будь-якій афілійованій особі оригінатора не дозволяється або більше не дозволяється визнавати передачу значного кредитного ризику при сек’юритизації згідно зі статтею 245(2) або (3) Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(d) реалізація права вимагати виконання операції у визначений момент часу (далі - право вимагати виконання у визначений момент часу), якщо період часу з дати закриття операції дорівнює або довший ніж середньозважений строк дії початкового референтного портфеля станом на дату закриття операції;
(e) реалізація права вимагати дострокового погашення, як означено в пункті (1) статті 242 Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(f) у випадку не забезпеченого фінансово кредитного захисту, інвестор більше не вважається прийнятним надавачем захисту згідно з вимогами, визначеними в параграфі 8.
У документації щодо операції має бути визначено, чи будь-які з прав вимоги, зазначених у пунктах (d) та (e), включені до відповідної операції та яким чином структуровані такі права вимоги.
Для цілей пункту (d) право вимагати виконання у визначений момент часу не повинне бути структуроване таким чином, щоб давати змогу уникати розподілу втрат між позиціями, що поліпшують кредитну якість, або іншими позиціями, що їх тримають інвестори, а також не повинне бути структуроване будь-яким іншим чином, що передбачає поліпшення кредитної якості.
У разі здійснення права вимагати виконання у визначений момент часу оригінатори повинні повідомити компетентним органам, як виконуються вимоги, зазначені у другому та третьому підпараграфах, з обґрунтуванням використання права вимагати виконання у визначений момент часу та достовірним поясненням, що доводить, що підставою для реалізації права вимоги не є погіршення якості базисних активів.
У випадку фінансово забезпеченого кредитного захисту після припинення дії договору кредитного захисту забезпечення повертають інвесторам у порядку старшинства траншів згідно з положеннями відповідного законодавства про неплатоспроможність, що застосовується до оригінатора.
6. Інвестори не повинні завершувати операцію до обумовленого терміну дії з будь-яких інших підстав, крім несплати премії за кредитним захистом або будь-якого іншого істотного порушення оригінатором договірних зобов’язань.
7. Оригінатор може взяти на себе зобов’язання використовувати синтетичний надлишковий спред, який повинен бути доступний як поліпшення кредитної якості для інвесторів, якщо виконані всі зазначені нижче умови:
(a) розмір синтетичного надлишкового спреду, що його зобов’язується використовувати оригінатор як поліпшення кредитної якості, на кожен платіжний період визначений у документації щодо операції та виражений у вигляді фіксованого відсотка від загального непогашеного залишку портфеля на початку відповідного платіжного періоду (далі - фіксований синтетичний надлишковий спред);
(b) синтетичний надлишковий спред, який не був використаний для покриття втрат за кредитом, які виникають упродовж кожного платіжного періоду, повертають оригінатору;
(c) для оригінаторів, які використовують метод на основі внутрішніх рейтингів, зазначений у статті 143 Регламенту (ЄС) № 575/2013, загальна річна сума зобов’язань не повинна перевищувати суму очікуваних річних регуляторних збитків за всіма базисними експозиціями за відповідний рік, розраховану згідно зі статтею 158 зазначеного Регламенту;
(d) для оригінаторів, які не використовують метод на основі внутрішніх рейтингів, зазначений у статті 143 Регламенту (ЄС) № 575/2013, розрахунок очікуваних річних втрат за базисним портфелем повинен бути чітко визначений у документації щодо операції;
(e) у документації щодо операції визначені умови, встановлені в цьому параграфі.
8. Договір кредитного захисту повинен бути у формі:
(a) гарантії, що відповідає вимогам, визначеним у главі 4 розділу II частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013, згідно з якою кредитний ризик передається будь-якому із суб’єктів, зазначених у пунктах (a)-(d) статті 214(2) Регламенту (ЄС) № 575/2013, за умови, що експозиції інвестора відповідають умовам для застосування ваги ризику 0% відповідно до глави 2 розділу II частини третьої зазначеного Регламенту;
(b) гарантії, що відповідає вимогам, визначеним у главі 4 розділу II частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013, і використовує зустрічну гарантію будь-якого із суб’єктів, зазначених у пункті (a) цього параграфа; або
(c) іншого кредитного захисту, не зазначеного в пунктах (a) та (b) цього параграфа, у формі гарантії, кредитного деривативу або кредитної ноти, що відповідає вимогам, визначеним у статті 249 Регламенту (ЄС) № 575/2013, за умови, що зобов’язання інвестора повинні мати забезпечення, що відповідає вимогам, встановленим у параграфах 9 та 10 цієї статті.
9. Інший кредитний захист, зазначений у пункті (c) параграфа 8, повинен відповідати таким вимогам:
(a) право оригінатора використовувати забезпечення для виконання зобов’язань щодо виплат за захистом перед інвесторами підлягає забезпеченню виконання і можливість забезпечення виконання такого права гарантується належними угодами про забезпечення;
(b) право інвесторів на повернення будь-якого забезпечення, що не було використане для виконання зобов’язань щодо виплат за захистом, у разі завершення сек’юритизації або погашення траншу підлягає забезпеченню виконання;
(c) якщо забезпечення інвестоване в цінні папери, у документації щодо операції визначені критерії прийнятності та механізм депозитарного зберігання таких цінних паперів.
У документації щодо операції має бути визначено, чи на інвесторів продовжує впливати кредитний ризик оригінатора.
Оригінатор повинен отримати висновок кваліфікованого адвоката, що підтверджує можливість забезпечення виконання кредитного захисту в усіх відповідних юрисдикціях.
10. У разі надання іншого кредитного захисту згідно з пунктом (c) параграфа 8 цієї статті оригінатор та інвестор повинні використовувати високоякісне забезпечення в будь-якій із зазначених нижче форм:
(a) забезпечення у формі боргових цінних паперів із вагою ризику 0%, зазначених у главі 2 розділу II частини третьої регламенту (ЄС) № 575/2013, які відповідають всім зазначеним нижче умовам:
(i) такі боргові цінні папери мають максимальний залишковий строк погашення тривалістю три місяці, що не повинен бути довшим за залишковий період до наступної дати виплати;
(ii) такі боргові цінні папери можуть бути погашені готівковими коштами в сумі, що дорівнює непогашеному залишку гарантованого траншу;
(iii) такі боргові цінні папери зберігає незалежний від оригінатора та інвесторів депозитарій;
(b) існує забезпечення у формі готівкових коштів, які зберігає стороння кредитна установа з рівнем кредитної якості 3 або вище згідно з картуванням, визначеним у статті 136 Регламенту (ЄС) № 575/2013.
Як відступ від першого підпараграфа цього параграфа, за наявності чітко вираженої згоди інвестора в документації щодо операції після проведення комплексної перевірки згідно зі статтею 5 цього Регламенту; включно з оцінюванням будь-якої відповідної експозиції контрагента під кредитним ризиком, тільки оригінатор може використовувати високоякісне забезпечення у формі готівкових коштів, що перебуває на депозиті в оригінатора або в однієї з його афілійованих осіб, якщо оригінатор або одна з його афілійованих осіб відповідає умовам для присвоєння як мінімум рівня кредитної якості 2 згідно з картуванням, визначеним у статті 136 Регламенту (ЄС) № 575/2013.
Компетентні органи, призначені відповідно до статті 29(5), можуть, після консультацій з EBA, дозволити використання забезпечення у формі готівкових коштів на депозиті в оригінатора або в однієї з його афілійованих осіб, якщо оригінатор або одна з його афілійованих осіб відповідає рівню кредитної якості 3 за умови існування можливості документування ринкових труднощів, об’єктивних перешкод, пов’язаних із рівнем кредитної якості, присвоєним державі-члену установи, або значних потенційних проблем концентрації у відповідній державі-члені у зв’язку із застосуванням вимоги щодо мінімального рівня кредитної якості 2, зазначеної у другому підпараграфі.
У випадках, коли стороння кредитна установа або оригінатор чи одна з його афілійованих осіб більше не відповідає мінімальному рівню кредитної якості, забезпечення повинне бути протягом дев’яти місяців передане сторонній кредитній установі з рівнем кредитної якості 3 або вище або інвестоване в цінні папери, що відповідають критеріям, встановленим у пункті (a) першого підпараграфа.
Вимоги, визначені в цьому параграфі, вважаються виконаними у випадку інвестування у кредитні ноти, випущені оригінатором, згідно зі статтею 218 Регламенту (ЄС) № 575/2013.
EBA здійснює моніторинг застосування практик забезпечення згідно із цією статтею, приділяючи особливу увагу кредитному ризику контрагента та іншим економічним і фінансовим ризикам інвесторів, пов’язаним із такими практиками забезпечення.
EBA повинен подати до Комісії звіт про результати до 10 квітня 2023 року.
До 10 жовтня 2023 року Комісія повинна подати Європейському Парламенту і Раді звіт про застосування цієї статті, приділяючи особливу увагу ризику надмірного накопичення кредитного ризику контрагента у фінансовій системі, разом із законодавчою пропозицією щодо внесення змін до цієї статті, за необхідності.
СЕКЦІЯ 3
Повідомлення про просту, прозору та стандартизовану сек’юритизацію