Стандарт інфраструктури
1. Кожна держава-член або, якщо це передбачено державою-членом, її компетентний орган повинні забезпечити вжиття необхідних заходів, щоб у випадку порушення роботи одного найбільшого об'єкта газової інфраструктури, технічна потужність решти об'єктів інфраструктури, визначена згідно з формулою N - 1, як визначено в пункті 2 додатка II, була здатна, без обмеження параграфа 2 цієї статті, задовольнити загальний попит на газ у зоні розрахунку протягом дня, коли спостерігається винятково високий попит на газ, статистична ймовірність настання якого становить раз на 20 років. Це здійснюється з урахуванням тенденцій споживання газу, довгострокового впливу заходів з енергоефективності та коефіцієнтів використання наявної інфраструктури.
Обов'язок, визначений у першому підпараграфі, не обмежує відповідальність операторів газотранспортних систем за здійснення відповідних інвестицій, а також обов'язки операторів газотранспортних систем, встановлені в Регламенті (ЄС) № 715/2009 і Директиві 2009/73/ЄС.
2. Обов'язок щодо забезпечення технічної потужності решти об'єктів інфраструктури для задоволення загального попиту на газ, як зазначено в параграфі 1 цієї статті, також вважається виконаним, якщо компетентний орган демонструє у плані запобіжних заходів, що порушення постачання газу може бути своєчасно та достатньою мірою компенсоване за рахунок відповідних ринкових заходів на боці попиту. З цією метою формулу N - 1 розраховують, як визначено в пункті 4 додатка II.
3. У відповідних випадках, згідно з оцінюваннями ризику, зазначеними у статті 7, компетентні органи сусідніх держав-членів можуть спільно виконувати обов'язок, визначений у параграфі 1 цієї статті. У такому разі компетентні органи повинні вказати в оцінюванні ризику розрахунок формули N - 1 з поясненням у регіональних главах планів запобіжних заходів, яким чином укладені угоди допомагають виконувати такий обов'язок. Застосовується пункт 5 додатка II.
4. Оператори газотранспортних систем повинні забезпечити постійну фізичну потужність для транспортування газу в обох напрямках (далі - двонаправлена потужність) усіх транскордонних газопроводів між державами-членами, за винятком:
(a) приєднання до газовидобувних підприємств, установок LNG та газорозподільних мереж; або
(b) якщо було надане звільнення від виконання такого обов'язку, після детального оцінювання та після консультацій з іншими державами-членами та з Комісією згідно з додатком III.
До процедури забезпечення або збільшення двонаправленої потужності транскордонного газопроводу або отримання чи продовження строку дії звільнення від виконання такого обов'язку застосовується додаток III. Комісія повинна оприлюднити та оновлювати перелік звільнень.
5. Пропозиція щодо забезпечення або збільшення двонаправленої потужності або запит про надання або продовження строку дії звільнення повинні включати аналіз витрат і вигід, підготовлений на основі методології відповідно до статті 11 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 347/2013 ( - 1), і повинні ґрунтуватися на таких елементах:
(a) оцінка ринкового попиту;
(b) прогнози попиту та пропозиції;
(c) потенційний економічний вплив на наявну інфраструктуру;
(d) техніко-економічне обґрунтування;
(e) витрати на двонаправлену потужність, у тому числі на необхідне зміцнення газотранспортної системи; та
(f) переваги для безпеки постачання газу з урахуванням можливого внеску двонаправленої потужності в дотримання стандарту інфраструктури, визначеного в цій статті.
6. Національні регуляторні органи повинні враховувати ефективно понесені витрати на виконання обов'язку, визначеного в параграфі 1 цієї статті, і витрати на забезпечення двонаправленої потужності з метою надання відповідних пільг під час прозорого та детального встановлення або затвердження тарифів чи методологій згідно зі статтею 13 Регламенту (ЄС) № 715/2009 та статтею 41(8) Директиви 2009/73/ЄС.
7. Якщо інвестування в забезпечення або збільшення двонаправленої потужності не вимагається ринком, але вважається необхідним для цілей безпеки постачання газу і якщо таке інвестування зумовлює витрати у більш ніж одній державі-члені або в одній державі-члені на користь іншої держави-члена, національні регуляторні органи всіх відповідних держав-членів повинні ухвалити координоване рішення про розподіл витрат, перш ніж ухвалити будь-яке інвестиційне рішення. При розподілі витрат необхідно враховувати принципи, які описані, і елементи, які зазначені у статті 12(4) Регламенту (ЄС) № 347/2013, зокрема частку вигід від інфраструктурних інвестицій для підвищення безпеки постання газу у відповідних державах-членах, а також інвестиції, які вже здійснені у відповідну інфраструктуру. Розподіл витрат не повинен призводити до неналежного викривлення конкуренції та ефективного функціонування внутрішнього ринку і не повинен чинити будь-який неналежний спотворюючий вплив на ринок.
8. Компетентний орган повинен забезпечити, щоб будь-яка нова газотранспортна інфраструктура сприяла безпеці постачання газу за рахунок розвитку добре сполученої мережі, у тому числі, у відповідних випадках, за рахунок достатньої кількості точок входу та виходу відносно ринкового попиту та виявлених ризиків.
Компетентний орган повинен оцінити в ході оцінювання ризику, чи, у рамках інтегрованого підходу до газових і енергетичних систем, існують внутрішні обмеження і чи національна потужність на вхід та інфраструктура, зокрема газотранспортні мережі, здатні адаптувати національні та транскордонні потоки газу до сценарію порушення роботи одного найбільшого об'єкта газової інфраструктури на національному рівні та одного найбільшого об'єкта газової інфраструктури, що становить спільний інтерес для групи ризику, які визначені в ході оцінювання ризику.
9. Як виняток з параграфа 1 цієї статті і відповідно до умов, встановлених у цьому параграфі, Люксембург, Словенія та Швеція не зв'язані обов'язком, визначеним у зазначеному параграфі, але повинні намагатися його виконувати, забезпечуючи постачання газу захищеним споживачам згідно зі статтею 6.
Такий виняток застосовується до Люксембургу за умови, що він:
(a) має принаймні два транскордонні газопроводи з іншими державами-членами;
(b) має принаймні два різні джерела постачання газу; та
(c) не має газосховищ на своїй території.
Такий виняток застосовується до Словенії за умови, що вона:
(a) має принаймні два транскордонні газопроводи з іншими державами-членами;
(b) має принаймні два різні джерела постачання газу; та
(c) не має газосховищ або установки LNG на своїй території.
Такий виняток застосовується до Швеції за умови, що вона:
(a) не здійснює транзит газу до інших держав-членів через свою територію;
(b) має річний валовий обсяг внутрішнього споживання газу менше 2 млн т н.е.; та
(c) має менше 5% загального споживання первинної енергії з газу.
Люксембург, Словенія та Швеція повинні повідомити Комісію про будь-які зміни, які впливають на умови, встановлені в цьому параграфі. Застосування винятку, встановленого у цьому параграфі, припиняється в разі невиконання принаймні однієї з таких умов.
У рамках національного оцінювання ризику, що здійснюється згідно зі статтею 7(3), Люксембург, Словенія та Швеція повинні описати ситуацію з дотриманням відповідних умов, встановлених у цьому параграфі, і перспективи виконання обов'язку в параграфі 1 цієї статті, з урахуванням економічного впливу дотримання стандарту інфраструктури, розвитку ринку газу та проектів газової інфраструктури у межах групи ризику. На основі інформації, вказаної в національному оцінюванні ризику, і якщо продовжують виконуватися відповідні умови, встановлені в цьому параграфі, Комісія може ухвалити рішення про продовження строку застосування винятку ще на чотири роки. У випадку позитивного рішення процедуру, визначену в цьому підпараграфі, повторюють через чотири роки.