Зміст планів дій у випадку надзвичайної ситуації
1. План дій у випадку надзвичайної ситуації повинен:
(a) ґрунтуватися на рівнях кризової ситуації, зазначених у статті 11(1);
(b) визначати роль і обов'язки суб'єктів ринку природного газу, операторів систем передачі електроенергії, якщо доцільно, і промислових споживачів газу, включно з відповідними виробниками електроенергії, з урахуванням різного ступеня впливу, якого вони зазнають у разі порушення постачання газу, та їх взаємодії з компетентними органами і, у відповідних випадках, з національними регуляторними органами при кожному з рівнів кризової ситуації, зазначених у статті 11(1);
(c) визначати роль і обов'язки компетентних органів та інших органів, яким були делеговані завдання, як зазначено у статті 3(2), при кожному з рівнів кризової ситуації, зазначених у статті 11(1);
(d) забезпечувати, щоб суб'єктам ринку природного газу та промисловим споживачам газу, у тому числі відповідним виробникам електроенергії, була надана достатня можливість реагувати на рівні кризової ситуації, зазначені у статті 11(1);
(e) визначати, у відповідних випадках, заходи та дії, які повинні бути вжиті для пом'якшення потенційного впливу порушення постачання газу на централізоване теплопостачання та постачання електроенергії, виробленої з газу, у тому числі через інтегроване бачення експлуатації енергетичних систем у секторах електроенергії та газу, якщо доцільно;
(f) встановлювати детальні процедури та заходи, які підлягають здійсненню при рівнях кризової ситуації, зазначених у статті 11(1), включно з відповідними схемами потоків інформації;
(g) призначати кризового менеджера та визначати його роль;
(h) визначати внесок ринкових заходів у подолання наслідків ситуації рівня попередження та пом'якшення наслідків ситуації рівня надзвичайної ситуації;
(i) визначати внесок неринкових заходів, які заплановані або повинні бути вжиті при рівні надзвичайної ситуації, і оцінювати ступінь, до якого застосування таких неринкових заходів необхідне для подолання кризової ситуації. Необхідно оцінити наслідки неринкових заходів і визначити процедури їх реалізації. Неринкові заходи підлягають застосуванню, тільки коли виключно ринкові механізми більше не можуть забезпечувати постачання газу, зокрема, захищеним споживачам, або в разі застосування статті 13;
(j) описувати механізми, які використовуються для співпраці з іншими державами-членами при рівнях кризової ситуації, зазначених у статті 11(1), а також угоди про обмін інформацією між компетентними органами;
(k) детально визначати обов'язки щодо звітування, які покладаються на суб'єктів ринку природного газу та, у відповідних випадках, на електроенергетичні підприємства при рівнях попередження та надзвичайної ситуації;
(l) описувати наявні технічні або правові механізми запобігання неналежному споживанню газу споживачами, які приєднані до газорозподільної або газотранспортної мережі, але не є захищеними споживачами;
(m) описувати наявні технічні, правові та фінансові угоди щодо застосування обов'язків солідарності, встановлених у статті 13;
(n) оцінювати обсяги газу, які можуть бути спожиті захищеними споживачами в рамках заходу солідарності, і які покривають принаймні випадки, описані у статті 6(1);
(o) встановлювати перелік попередньо визначених дій із надання доступу до газу у випадку надзвичайної ситуації, включно з комерційними угодами між сторонами, які беруть участь у таких діях, і компенсаційними механізмами для суб'єктів ринку природного газу, у відповідних випадках, з урахуванням конфіденційності чутливих даних. Такі дії можуть включати транскордонні угоди між державами-членами та/або суб'єктами ринку природного газу.
Щоб запобігти неналежному споживанню газу у випадку надзвичайної ситуації, як зазначено в пункті (l) першого підпараграфа, або під час застосування заходів, зазначених у статті 11(3) і статті 13, компетентний орган відповідної держави-члена повинен повідомити споживачам, які не є захищеними споживачами, що вони зобов'язані припинити або знизити споживання газу без створення технічно небезпечних ситуацій.
2. План дій у випадку надзвичайної ситуації підлягає оновленню кожні чотири роки після 01 березня 2019 року або частіше, якщо того вимагають обставини чи за запитом Комісії. В оновленому плані повинне бути відображене оновлене оцінювання ризику та результати тестів, проведених згідно з параграфом 3 цієї статті. До оновленого плану застосовується стаття 8(4)-(11).
3. Заходи, дії та процедури, які містяться у плані дій у випадку надзвичайної ситуації, підлягають тестуванню принаймні один раз між його оновленнями кожні чотири роки, зазначеними в параграфі 2. Для тестування плану дій у випадку надзвичайної ситуації компетентний орган повинен моделювати сценарії високого та середнього впливу і заходів реагування в реальному часі згідно з планом дій у випадку надзвичайної ситуації. Результати тестів повинні бути представлені компетентним органом Координаційній групі з питань газу.
4. План дій у випадку надзвичайної ситуації повинен забезпечувати підтримку транскордонного доступу до інфраструктури згідно з Регламентом (ЄС) № 715/2009, наскільки це можливо технічно та з точки зору безпеки, і не повинен впроваджувати будь-який захід, який необґрунтовано обмежує транскордонний потік газу.