Старшинство, про яке заявляють в Офісі
1. Власник міжнародної реєстрації із зазначенням Союзу може, з дня публікації про дію такої реєстрації відповідно до статті 190(2), заявити в Офісі про старшинство більш ранньої торговельної марки, зареєстрованої у держав-члені, у тому числі торговельної марки, зареєстрованої у країнах Бенілюксу або зареєстрованої відповідно до міжнародних домовленостей, які діють у державі-члені, як передбачено у статті 40.
2. Якщо про старшинство заявляють до дати, зазначеної у параграфі 1, заяву про старшинство вважають такою, яку отримали в Офісі станом на таку дату.
3. Заява про старшинство за параграфом 1 цієї статті повинна відповідати вимогам, зазначеним у статті 40, та повинна містити інформацію, щоб уможливити її експертизу відповідно до таких вимог.
4. Якщо вимоги, які регулюють заявлення старшинства, зазначені у параграфі 3 та визначені в імплементаційному акті, ухваленому відповідно до параграфу 6, не виконано, Офіс пропонує власнику міжнародної реєстрації усунути недоліки. Якщо недоліки не усунено протягом періоду, який встановлює Офіс, останній відхиляє заяву.
5. Якщо Офіс прийняв заяву про старшинство або відкликав чи виключив з реєстру заяву про старшинство, Офіс відповідно інформує Міжнародне бюро.
6. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає деталі, які повинна містити заява про старшинство відповідно до параграфу 1 цієї статті, і деталі інформації, яку необхідно повідомити відповідно до параграфу 5 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, про яку йдеться зазначеної у статті 207(2).