Ст. 104

Чинна редакція від 14.06.2017 · Регламент набрав чинності 06.07.2017

Глава IX. ПРОЦЕДУРА → Секція 1. Загальні положення

Відновлення початкового стану

1. Заявник торговельної марки ЄС, або її власник, або будь-яка інша сторона провадження в Офісі, що попри застосування усієї належної обачності, якої вимагають обставини, не змогли дотриматися строку перед Офісом, відновлюють за заявкою свої права, якщо перешкода для дотримання безпосередньо спричинила, в силу дії положень цього Регламенту, втрату будь-якого права або засобів правового захисту.

2. Заяву подають у письмовій формі протягом двох місяців з моменту усунення перешкоди для дотримання строку. Невиконану дію необхідно завершити протягом цього строку. Заява є допустимою лише протягом року, який слідує відразу після завершення недотриманого строку. У разі неподання запиту на продовження реєстрації або несплати збору за продовження додатковий шестимісячний строк, передбачений у третьому реченні статті 53(3), вираховують з річного строку.

3. У заяві зазначають підстави, на яких вона ґрунтується, та викладають факти, на які вона опирається. її вважають поданою лише після сплати збору за відновлення прав.

4. Підрозділ, який має повноваження ухвалювати рішення щодо невиконаної дії, ухвалює рішення щодо заявки.

5. Ця стаття не застосовується до строків, зазначених у параграфі 2 цієї статті, статті 46(1) і (3) та статті 105.

6. Якщо заявник торговельної марки ЄС або її власник відновив свої права, він не може протиставляти свої права третій особі, яка добросовісно ввела в обіг товари або надавала послуги під маркою, що є ідентичною торговельній марці ЄС або схожою з нею, у період між втратою прав на заявку або торговельну марку ЄС і публікацією примітки про відновлення таких прав.

7. Третя особа, яка може скористатися положеннями параграфу 6, може ініціювати провадження третьої особи щодо рішення про відновлення прав заявника на торговельну марку ЄС або її власника протягом двох місяців з дня публікації примітки про відновлення таких прав.

8. Ніщо у цій статті не обмежує право держави-члена забезпечити відновлення початкового стану щодо строків, передбачених у цьому Регламенті, яких необхідно дотримуватися перед органами влади такої держави.