Тимчасові заходи держав-членів у разі безпосередньої загрози
1. Якщо держава-член вважає, що введення на її територію або переміщення в її межах рослин, рослинних продуктів або інших предметів із деяких третіх країн або деяких інших держав-членів становить неприйнятний рівень зумовленого шкідливим організмом ризику щодо проникнення на її територію і осадження та поширення на ній карантинного у Союзі шкідливого організму або шкідливого організму, оцінка якого свідчить про його відповідність вимогам для включення в перелік карантинних у Союзі шкідливих організмів, причому заходи, зазначені у статті 17(1) і (2), статті 18(1), статті 19(1), статті 28(1) і (2), статті 29(1), статті 30(1) і (3), статті 40(2) і (3), статті 41(2) і (3), статті 42(3), статті 49(1) і статті 53, пом’якшують цей ризик недостатньо, вона письмово сповіщає Комісію та інші держави-члени про заходи Союзу, яких бажано для неї вжити, і разом із цим надає технічне або наукове обґрунтування таких заходів.
2. Якщо держава-член вважає, що заходи, зазначені в параграфі 1, не вживаються або не можуть бути вжиті протягом часу, достатньо тривалого для пом’якшення ризику, зазначеного в такому параграфі, вона може вжити тимчасових заходів, щоб захистити свою територію від безпосередньої загрози. Такі тимчасові заходи, разом із технічним обґрунтуванням таких заходів, повинні бути негайно сповіщені Комісії та іншим державам-членам.
3. Якщо Комісія отримує сповіщення, зазначене у параграфі 1, вона негайно оцінює, чи ризик, зазначений у параграфі 1, належним чином пом’якшений заходами, зазначеними у статті 17(1) і (2), статті 18(1), статті 19(1), статті 28(1) і (2), статті 29(1), статті 30(1) і (3), статті 40(2) і (3), статті 41(2) і (3), статті 42(3), статті 49(1) і статті 53, або чи є необхідність ухвалити будь-які нові інструменти на підставі цих статей.
4. Якщо на основі оцінки, зазначеної у параграфі 3, Комісія дійде висновку, що тимчасові заходи, вжиті державами-членами на підставі параграфа 2, пом’якшують ризик, зазначений у параграфі 1, недостатньо або якщо ці заходи є непропорційними чи недостатньо виправданими, вона може вирішити, за допомогою імплементаційних актів, що такі заходи повинні бути скасовані або змінені. Допоки Комісія не ухвалить такий імплементаційний акт, держава-член може продовжувати вживати заходів, яких вона вживає.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 107(2).
Секція 2
Заходи стосовно захищених зон