Визначення демпінгу
A. НОРМАЛЬНА ВАРТІСТЬ
1. Нормальна вартість, як правило, основана на цінах, які сплачено або які підлягають сплаті, за звичайних умов торгівлі, незалежними покупцями в країні-експортері.
Однак, якщо експортер у країні-експортері не виробляє або не продає аналогічного продукту, нормальну вартість може бути встановлено на основі цін інших продавців або виробників.
Ціни між сторонами, які виявилися пов’язаними або мають між собою компенсаційні угоди, не можуть вважатися такими, що відповідають звичайним умовам торгівлі, і не можуть бути використані для встановлення нормальної вартості, крім випадків, коли встановлено, що на них не впливають такі відносини.
Щоб визначити, чи є дві сторони пов’язаними, може бути враховано означення пов’язаних сторін, що міститься у статті 127 Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2015/2447 ( - 1).
2. Продажі аналогічного продукту, призначеного для внутрішнього споживання, зазвичай використовують для визначення нормальної вартості, якщо обсяг таких продажів складає 5% або більше від обсягу продажів відповідного продукту до Союзу. Проте може бути використаний менший обсяг продажів, якщо, наприклад, встановлені ціни вважають репрезентативними для відповідного ринку.
3. Якщо продажі аналогічного продукту відсутні або недостатні за умов звичайної торгівлі або якщо через особливу ситуацію на ринку такі продажі не дають змоги виконати належне порівняння, нормальну вартість аналогічного продукту розраховують на основі вартості виробництва в країні походження плюс розумна сума витрат на продаж, загальних та адміністративних витрат і прибутку або на основі експортних цін, за звичайних умов торгівлі, до відповідної третьої країни за умови, що такі ціни є репрезентативними.
Можна вважати, що на ринку існує особлива ситуація стосовно відповідного продукту в розумінні першого підпараграфа, між іншим, коли ціни штучно занижені, коли існує суттєвий обсяг бартерної торгівлі або коли існують домовленості щодо перероблення некомерційного характеру.
4. Продажі аналогічного продукту на внутрішньому ринку країни-експортера або експортні продажі до третьої країни за цінами, нижчими за витрати, пов’язані з виробництвом одиниці продукту, (постійні та змінні), збільшеними на витрати на продаж, загальні та адміністративні витрати, можуть розглядатися як такі, що виходять за мені звичайних умов торгівлі через ціну, і можуть не враховуватися при визначенні нормальної вартості, лише якщо буде встановлено, що такі продажі здійснюються протягом тривалого періоду в значних обсягах і за цінами, які не передбачають відшкодування всіх витрат протягом розумного строку.
Якщо ціни, що є нижчими за витрати на момент продажу, є вищими за середньозважені витрати за період розслідування, такі ціни вважають такими, що передбачають відшкодування витрат протягом розумного строку.
Продовжений строк, як правило, становить один рік, але в будь-якому випадку не може бути коротшим шести місяців, а продажі за ціною нижче собівартості одиниці вважають здійсненими в значних обсягах протягом такого строку, якщо встановлено, що середньозважена ціна продажу є нижчою за середньозважену собівартість одиниці або що обсяг продажів за ціною нижче собівартості одиниці становить не менше 20% від продажів, використовуваних для визначення нормальної вартості.
5. Витрати, як правило, розраховують на основі записів, які веде сторона, щодо якої проводять розслідування, за умови, що такі записи відповідають загальноприйнятим принципам бухгалтерського обліку у відповідній країні та що доведено, що записи обґрунтовано відображають витрати, пов’язані з виробництвом і продажем відповідного продукту.
Якщо витрати, пов’язані з виробництвом і продажем продукту, що є предметом розслідування, не відображені обґрунтовано в записах відповідної сторони, вони повинні бути скориговані або встановлені на основі витрат інших виробників чи експортерів у тій самій країні або, якщо така інформація не доступна або не може бути використана, на будь-якій іншій обґрунтованій основі, у тому числі на інформації з інших репрезентативних ринків.
Потрібно враховувати надані докази належного розподілу витрат за умови доведення того, що такий розподіл використовувався в минулому. За відсутності доцільнішого методу перевагу надають розподілу витрат на основі обороту. Якщо вони ще не відображені у розподілі витрат відповідно до цього підпараграфа, витрати повинні бути належним чином скориговані в частині тих одноразових статей витрат, які будуть використані в майбутньому та/або поточному виробництві.
Якщо на витрати за частину періоду відшкодування витрат впливають використання нових виробничих потужностей, що потребують значних додаткових інвестицій, та низькі рівні використання виробничих потужностей, що є результатом початкових операцій, які відбуваються в межах або протягом частини періоду розслідування, середні витрати для початкової стадії повинні бути такими, що застосовуються, згідно із зазначеними вище правилами розподілу, в кінці такої стадії, і повинні бути включені на такому рівні, за відповідний період, до середньозважених витрат, згаданих у другому підпараграфі параграфа 4. Тривалість початкової стадії визначають залежно від обставин відповідного виробника чи експортера, але вона не повинна перевищувати відповідної початкової частини періоду відшкодування витрат. Для такого коригування витрат, застосовного протягом періоду розслідування, потрібно враховувати інформацію стосовно початкової стадії, тривалість якої перевищує такий період, якщо її надають до верифікаційних візитів та протягом трьох місяців із моменту ініціювання розслідування.
6. Суми витрат на продаж, загальних та адміністративних витрат і суми прибутку повинні бути основані на фактичних даних, що стосуються виробництва й продажів, за звичайних умов торгівлі, аналогічного продукту, що є предметом розслідування, експортером чи виробником. Якщо такі суми не можуть бути визначені на такій основі, такі суми можуть бути визначені на основі:
(a) середньозваженого значення фактичних сум, визначених для інших експортерів чи виробників, щодо яких проводять розслідування, стосовно виробництва й продажу аналогічного продукту на внутрішньому ринку країни походження;
(b) фактичних сум, застосовних до виробництва й продажу, за звичайних умов торгівлі, тієї самої загальної категорії продуктів для відповідного експортера чи виробника на внутрішньому ринку країни походження;
(c) будь-якого іншого доцільного методу за умови, що встановлена за допомогою нього сума прибутку не перевищує суми прибутку, який зазвичай отримують інші експортери чи виробники від продажу продуктів тієї самої загальної категорії на внутрішньому ринку країни походження.
6a.
(a) Якщо в ході застосування цього або будь-якого іншого релевантного положення цього Регламенту встановлено, що використання внутрішніх цін і витрат у країні-експортері є недоцільним через наявність у такій країні суттєвих викривлень у розумінні пункту (b), нормальну вартість розраховують виключно на основі витрат на виробництво й продаж, що відображають невикривлені ціни або бенчмарки, з урахуванням зазначених нижче правил.
Джерела, які Комісія може використовувати, включають:
- відповідні витрати на виробництво й продаж у відповідній репрезентативній країні з рівнем економічного розвитку, подібним до рівня країни-експортера, за умови, що відповідні дані є легкодоступними; якщо таких країн декілька, перевагу надають, у відповідних випадках, країнам із належним рівнем соціального та екологічного захисту;
- якщо вона вважає за доцільне - невикривлені міжнародні ціни, витрати чи бенчмарки; або
- внутрішні витрати, але лише тією мірою, якою точно встановлено, що вони не є викривленими, на основі точних і належних доказів, у тому числі в рамках положень про зацікавлені сторони в пункті (с).
Без обмеження статті 17, таке оцінювання проводять стосовно кожного експортера та виробника окремо.
Розрахована нормальна вартість повинна включати невикривлену та обґрунтовану суму адміністративних витрат, витрат на продаж, загальних витрат і прибутку.
(b) Суттєві викривлення - це такі викривлення, які виникають, коли відображені ціни або витрати, у тому числі витрати на сировину та енергію, не є результатом дії сил вільного ринку, оскільки на них впливає суттєве втручання уряду. Оцінюючи існування суттєвих викривлень, потрібно враховувати, між іншим, потенційний вплив одного чи декількох із зазначених нижче елементів:
- обслуговування, значною мірою, відповідного ринку підприємствами, які здійснюють діяльність у власності, під контролем, наглядом або наставництвом органів влади країни-експортера;
- присутність держави у фірмах, що дає змогу державі втручатися в ціни чи витрати;
- публічні політики або заходи, що створюють дискримінацію на користь національних постачальників або іншим чином впливають на сили вільного ринку;
- відсутність, дискримінаційне застосування або неналежне забезпечення виконання законодавства щодо банкрутства, корпоративного чи майнового законодавства;
- викривлення витрат на заробітну плату;
- доступ до фінансування, наданий установами, які реалізують цілі публічної політики або не діють незалежно від держави.
(c) Якщо Комісія виявляє обґрунтовані ознаки можливого існування суттєвих викривлень, зазначених у пункті (b), у певній країні або в певному секторі такої країни та якщо це доцільно для дієвого застосування цього Регламенту, Комісія повинна підготувати, оприлюднити та регулярно оновлювати звіт із описом ринкових обставин, зазначених у пункті (b), у такій країні або в такому секторі. Такі звіти й докази, на яких вони основані, повинні бути включені до матеріалів будь-якого розслідування, що стосується такої країни або такого сектора. Зацікавлені сторони повинні мати широкі можливості для спростування, доповнення, коментування або використання звіту й доказів, на яких він оснований, у кожному розслідуванні, в якому використовують такий звіт або такі докази. Оцінюючи існування суттєвих викривлень, Комісія бере до уваги всі релевантні докази, що містяться в матеріалах розслідування.
(d) Подаючи скаргу відповідно до статті 5 або запит про перегляд відповідно до статті 11, промисловість Союзу, щоб обґрунтувати розрахунок нормальної вартості, може покладатися на докази у звіті, згаданому в пункті (c) цього параграфа, якщо вони відповідають стандарту щодо доказів, описаному у статті 5(9).
(e) Якщо Комісія встановить, що, відповідно до статті 5(9), існують достатні докази суттєвих викривлень у розумінні пункту (b) цього параграфа, і вирішує ініціювати розслідування на цій підставі, цей факт повинен бути зазначений у повідомленні про ініціювання. Комісія повинна збирати дані, необхідні для розрахунку нормальної вартості відповідно до пункту (а) цього параграфа.
Одразу після ініціювання розслідування його сторони повинні бути поінформовані про релевантні джерела, які Комісія має намір використовувати для цілей визначення нормальної вартості відповідно до пункту (а) цього параграфа, і їм повинно бути надано 10 днів для надання коментарів. Для цього зацікавленим сторонам надають доступ до матеріалів, які включають будь-які докази, на які покладається орган з розслідування, без обмеження статті 19. Будь-які докази щодо існування суттєвих викривлень можуть бути взяті до уваги, лише якщо їх можна своєчасно верифікувати в межах розслідування відповідно до статті 6(8).
7. У випадку імпорту з країн, які станом на дату ініціювання розслідування не є членами СОТ та перелічені в додатку I до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/755 ( - 2), нормальну вартість визначають на основі ціни чи розрахованої вартості у відповідній репрезентативній країні, або ціни з такої третьої країни до інших країн, у тому числі Союзу, або, якщо такі варіанти неможливі, на будь-якій іншій обґрунтованій основі, у тому числі на основі ціни, яку фактично сплачено або яка підлягає сплаті в Союзі за аналогічний продукт, належним чином скоригованої, за необхідності, для врахування обґрунтованої норми прибутку.
Відповідну репрезентативну країну вибирають розсудливо, належним чином враховуючи будь-яку достовірну інформацію, доступну на момент такого вибору, зокрема співпрацю щонайменше одного експортера та виробника в такій країні. Якщо таких країн декілька, перевагу надають, у відповідних випадках, країнам із належним рівнем соціального та екологічного захисту та охорони довкілля. Потрібно також враховувати строки. У відповідних випадках використовують відповідну репрезентативну країну, щодо якої проводять таке саме розслідування.
Одразу після ініціювання розслідування його сторони повинні бути поінформовані про передбачену країну, і їм повинно бути надано 10 днів для надання коментарів.
B. ЕКСПОРТНА ЦІНА
8. Експортна ціна - це ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за продукт, проданий для експорту з країни-експортера до Союзу.
9. У випадках, коли експортної ціни не встановлено або коли виявляється, що експортна ціна є недостовірною через існування зв’язків або компенсаційної угоди між експортером та імпортером або третьою стороною, експортна ціна може бути розрахована на основі ціни, за якою імпортовані продукти вперше перепродають незалежному покупцю, або, якщо такі продукти не перепродають незалежному покупцю або не перепродають у стані, в якому їх було імпортовано, на будь-якій розсудливій основі.
У таких випадках для встановлення достовірної експортної ціни на рівні кордону Союзу всі витрати, в тому числі мита й податки, зазнані в період між імпортом і перепродажем, а також накопичені прибутки коригують.
Витрати, які належить скоригувати, охоплюють витрати, які зазвичай покладають на імпортера, але які сплачує будь-яка сторона в межах або за межами Союзу, яка пов’язана з імпортером чи експортером або має компенсаційну угоду з імпортером чи експортером, у тому числі звичайні витрати на транспортування, страхування, поводження, завантаження та супутні витрати, мита, будь-які антидемпінгові мита та інші податки, що підлягають сплаті в країні-імпортері у зв’язку з імпортом або продажем товарів, а також розумну маржу витрат на продаж, загальних та адміністративних витрат і прибутку.
C. ПОРІВНЯННЯ
10. Повинне бути виконане об’єктивне порівняння між експортною ціною та нормальною вартістю. Таке порівняння виконують на тому самому рівні торгівлі та стосовно продажів, здійснених, із максимальним наближенням, в один і той самий час, із належним урахуванням інших відмінностей, що впливають на порівнянність цін. Якщо встановлені нормальна вартість та експортна ціна не є порівнянними, потрібно в кожному окремому випадку, залежно від його суті, належним чином враховувати, шляхом внесення відповідних коректив, відмінності у факторах, які було заявлено як такі, що вплинули на ціни та порівнянність цін, чому існує підтвердження. Потрібно уникати будь-якого дублювання під час коригувань, зокрема щодо знижок, повернень, кількості та рівня торгівлі. Якщо зазначені умови виконані, може бути виконане коригування на перераховані нижче фактори:
(a) Фізичні характеристики
Коригування виконують на різниці у фізичних характеристиках відповідного продукту. Сума такого коригування повинна відповідати обґрунтованій оцінці ринкової вартості такої різниці.
(b) Ввізні збори та непрямі податки
Нормальну вартість коригують на суму, яка відповідає будь-яким ввізним зборам або непрямим податкам, що стягуються з аналогічного продукту та матеріалів, які є його фізично невід’ємною складовою, якщо вони призначені для споживання в країні-експорті, та яку не стягнуто або не повернуто стосовно такого продукту, експортованого до Союзу.
(c) Знижки, повернення та кількість
Коригування виконують на різниці у знижках і поверненнях, у тому числі тих, що надають на різницю в кількості, якщо вони правильно розраховані та безпосередньо пов’язані з відповідними продажами. Коригування також можуть виконувати на відстрочені знижки й повернення, якщо вимога щодо них основана на послідовній практиці попередніх періодів, у тому числі на дотриманні умов, обов’язкових для отримання права на знижку чи повернення.
(d) Рівень торгівлі
(i) Коригування на відмінності в рівнях торгівлі, у тому числі будь-які відмінності, які можуть виникнути в обсягах продажів у виробників оригінального обладнання, виконують, якщо стосовно ланцюга розповсюдження на обох ринках доведено, що експортна ціна, у тому числі розрахована експортна ціна, належить до іншого рівня торгівлі, ніж нормальна вартість, і така різниця вплинула на порівнянність цін, що підтверджено постійними й чіткими відмінностями у функціях і цінах продавця для різних рівнів торгівлі на внутрішньому ринку країни-експортера. Сума такого коригування повинна бути основана на ринковій вартості такої різниці.
(ii) Однак за обставин, не передбачених у пункті (і), коли існуючу різницю в рівнях торгівлі неможливо визначити кількісно через відсутність відповідних рівнів на внутрішньому ринку країн-експортерів, або якщо чітко продемонстровано, що певні функції стосуються рівнів торгівлі, відмінних від того, який буде використано для порівняння, може бути дозволене спеціальне коригування.
(e) Витрати на транспортування, страхування, поводження, завантаження та супутні витрати
Коригування виконують на різницю в безпосередньо пов’язаних витратах, зазнаних у зв’язку з транспортуванням відповідного продукту з потужностей експортера до незалежного покупця, якщо такі витрати включено до встановлених цін. Такі витрати включають витрати на транспортування, страхування, поводження, завантаження та супутні витрати.
(f) Паковання
Коригування виконують на різниці в безпосередньо пов’язаних витратах на пакування відповідного продукту.
(g) Кредит
Коригування виконують на різниці у вартості будь-якого кредиту, наданого на відповідні продажі, за умови, що це є фактором, врахованим при визначенні встановлених цін.
(h) Післяпродажні витрати
Коригування виконують на різниці в прямих витратах на надання гарантій, технічної допомоги й послуг, передбаченим законом та/або в договорі купівлі-продажу.
(i) Комісії
Коригування виконують на різниці в комісіях, сплачених у зв’язку з відповідними продажами.
Термін «комісії» необхідно розуміти як такий, що включає надбавку, яку отримує торговець продуктом або аналогічним продуктом, якщо функції такого торговця подібні до функцій агента, що працює на комісійній основі.
(j) Конвертація валют
Якщо порівняння цін вимагає конвертації валют, таку конвертацію виконують із використанням обмінного курсу станом на дату продажу, крім випадків, коли використовують обмінний курс форвардного продажу за умови, що продаж іноземної валюти на форвардних ринках безпосередньо пов’язаний із відповідним експортним продажем. Зазвичай датою продажу є дата інвойсування, але може бути використана дата договору, замовлення на купівлю або підтвердження замовлення, якщо така дата дає змогу точніше визначити основні умови продажу. Коливання обмінних курсів не враховують, а експортерам надають 60 днів для відображення стійких змін обмінних курсів протягом періоду розслідування.
(k) Інші фактори
Коригування також може бути виконане на різниці в інших факторах, не передбачених у пунктах (a)-(j), якщо доведено, що вони впливають на порівнянність цін, яка вимагається згідно з цим параграфом, зокрема якщо споживачі постійно сплачують різні ціни на внутрішньому ринку через різницю в таких факторах.
D. ДЕМПІНГОВА МАРЖА
11. З урахуванням відповідних положень, що регулюють об’єктивне порівняння, факт існування демпінгових марж протягом періоду розслідування зазвичай встановлюють на основі порівняння середньозваженої нормальної вартості із середньозваженим значенням цін усіх операцій експорту до Союзу або шляхом порівняння окремих нормальних вартостей та окремих цін експорту до Союзу за окремою операцією. Однак нормальну вартість, встановлену на основі середньозваженого значення, можна порівнювати з цінами всіх окремих операцій експорту до Союзу, якщо існує суттєва різниця у структурі експортних цін між різними покупцями, регіонами або періодами і якщо методи, зазначені в першому реченні цього параграфа, не дають змоги відобразити повного ступеня існуючого демпінгу. Цей параграф не перешкоджає використанню вибірки відповідно до статті 17.
12. Демпінговою маржею є сума, на яку нормальна вартість перевищує експортну ціну. Якщо демпінгові маржі варіюють, може бути встановлено середньозважену демпінгову маржу.