Визнання адміністратора, розташованого у третій країні
1. До ухвалення рішення про рівнозначність відповідно до статті 30(2) чи (3) бенчмарк, який надає адміністратор, розташований у третій країні, можуть використовувати суб’єкти під наглядом у Союзі за умови, що адміністратора попередньо визнав компетентний орган його референтної держави-члена відповідно до цієї статті.
2. Адміністратор, розташований у третій країні, який має намір отримати попереднє визнання, як зазначено в параграфі 1 цієї статті, повинен відповідати вимогам, установленим у цьому Регламенті, за винятком статті 11(4) та статей 16, 20, 21 і 23. Адміністратор може виконати зазначену умову, із застосуванням принципів IOSCO щодо фінансових бенчмарків або, у відповідних випадках, принципів IOSCO для котирувальних агентств, за умови, що таке застосування рівнозначне відповідності вимогам, установленим у цьому Регламенті, за винятком статті 11(4) та статей 16, 20, 21 і 23.
Для цілей встановлення того, чи виконують умову, зазначену в першому підпараграфі, та для того, щоб оцінити відповідність принципам IOSCO щодо фінансових бенчмарків або, у відповідних випадках, принципам IOSCO для котирувальних агентств, компетентний орган референтної держави-члена може покластися на оцінку незалежного зовнішнього аудитора або, якщо адміністратор, розташований у третій країні, підлягає нагляду, на сертифікацію, здійснену компетентним органом третьої країни, у якій розташований адміністратор.
Якщо і тією мірою, якою адміністратор може довести, що бенчмарк, який він надає, є бенчмарком на основі регульованих даних або товарним бенчмарком, який не ґрунтується на інформації надавачів даних, більшість з яких є суб’єктами під наглядом, адміністратор не зобов’язаний відповідати вимогам, незастосовним до надання бенчмарків на основі регульованих даних та товарних бенчмарків, як передбачено у статті 17 та статті 19(1) відповідно.
3. Адміністратор, який розташований у третій країні й має намір отримати попереднє визнання, як зазначено в параграфі 1, повинен мати законного представника, заснованого у референтній державі-члені такого адміністратора. Законний представник - це фізична або юридична особа, яка розташована у Союзі та чітко й однозначно призначена адміністратором, розташованим у третій країні, діяти від його імені у відносинах з органами та іншими особами в межах Союзу щодо обов’язків адміністратора за цим Регламентом. Законний представник виконує разом з адміністратором наглядову функцію у зв’язку з наданням бенчмарків, що здійснює адміністратор відповідно до цього Регламенту, і у зв’язку з нею є підзвітним компетентному органу референтної держави-члена.
4. Референтну державу-член адміністратора, розташованого у третій країні, визначають так:
(a) якщо адміністратор є частиною групи, до складу якої входить один суб’єкт під наглядом із Союзу, референтною державою-членом є держава-член, в якій розташований такий суб’єкт під наглядом. Такого суб’єкта під наглядом призначають законним представником для цілей параграфа 3;
(b) якщо пункт (a) не застосують, якщо адміністратор є частиною групи, до складу якої входить більше ніж один суб’єкт під наглядом, розташований у Союзі, референтною державою-членом є держава-член, в якій розташовано найбільшу кількість суб’єктів під наглядом, або, якщо кількість суб’єктів під наглядом однакова, референтною державою-членом є та держава-член, у якій вартість фінансових інструментів, фінансових договорів або інвестиційних фондів, які покликаються на бенчмарк, є найвищою. Одного з суб’єктів під наглядом, розташованих у референтній державі-члені, визначеній відповідно до цього пункту, призначають законним представником для цілей параграфа 3;
(c) якщо ні пункт (a), ні пункт (b) цього параграфа не застосовують, якщо один або декілька бенчмарків, які надає адміністратор, використовують як покликання для фінансових інструментів, допущених до торгів на торговельному майданчику, як визначено в пункті (24) статті 4(1) Директиви 2014/65/ЄС, принаймні для однієї держави-члена, референтною державою-членом є та держава-член, у якій фінансовий інструмент, у якому покликаються на будь-який з таких бенчмарків, уперше було допущено до торгів на торговельному майданчику і досі перебуває на торгах. Якщо відповідні фінансові інструменти допущено до торгів або торги ними вперше відбувалися на торговельних майданчиках одночасно в різних державах-членах і досі тривають, референтною державою-членом є та держава-член, у якій вартість фінансових інструментів, фінансових договорів або інвестиційних фондів, у яких покликаються на бенчмарк, є найвищою;
(d) якщо пункти (a), (b) і (c) не застосовують, якщо один або декілька бенчмарків, які надає адміністратор, використовують суб’єкти під наглядом у декількох державах-членах, референтною державою-членом є держава-член, у якій розташовано найбільшу кількість таких суб’єктів під наглядом, або, якщо кількість суб’єктів під наглядом є однаковою, референтною державою- членом є та держава-член, у якій вартість фінансових інструментів, фінансових договорів або інвестиційних фондів, у яких покликаються на бенчмарк, є найвищою;
(e) якщо пункти (a), (b), (c) і (d) не застосовують і якщо адміністратор уклав договір із суб’єктом під наглядом, надавши згоду на використання бенчмарка, який він надає, референтною державою-членом є держава-член, у якій розташовано такий суб’єкт під наглядом.
5. Адміністратор, який розташований у третій країні та має намір отримати попереднє визнання, як зазначено в параграфі 1, подає заявку на визнання до компетентного органу своєї референтної держави-члена. Адміністратор, який подає заявку, надає всю інформацію, необхідну компетентному органу, щоб переконатися, що адміністратор на момент визнання встановив усі механізми, необхідні для виконання вимог, зазначених у параграфі 2, надає список наявних або потенційних бенчмарків, які можливо використати в Союзі, й, у відповідних випадках, вказує компетентний орган, відповідальний за нагляд за таким адміністратором у третій країні.
Протягом 90 робочих днів з моменту отримання заявки, зазначеної в першому підпараграфі цього параграфа, компетентний орган повинен верифікувати виконання умов, установлених у параграфах 2, 3 та 4.
Якщо компетентний орган вважає, що умови, встановлені у параграфах 2, 3 та 4, не виконано, він відмовляє у наданні визнання та вказує причини такої відмови. Окрім того, визнання не надають, якщо не виконано такі додаткові умови:
(a) якщо адміністратор, розташований у третій країні, підлягає нагляду, між компетентним органом референтної держави-члена і компетентним органом третьої країни, у якій розташовано адміністратора, існують відповідні угоди про співпрацю згідно з регуляторними технічними стандартами, ухваленими на виконання статті 30(5), для того, щоб забезпечити ефективний обмін інформацією, що дає змогу компетентному органу виконувати свої обов’язки відповідно до цього Регламенту;
(b) закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення третьої країни, у якій розташований адміністратор, або, у відповідних випадках, обмеження наглядових і слідчих повноважень наглядового органу такої третьої країни не перешкоджають компетентному органу дієво виконувати свої наглядові функції за цим Регламентом.
6. Якщо компетентний орган референтної держави-члена вважає, що адміністратор, розташований у третій країні, надає бенчмарк, який відповідає умовам щодо значущого або незначущого бенчмарка, як передбачено у статтях 24 і 26 відповідно, він без невиправданої затримки повідомляє про це ESMA. Він підтверджує таку оцінку інформацією, що її надав адміністратор у відповідній заявці на визнання.
Протягом одного місяця з моменту отримання повідомлення, зазначеного в першому підпараграфі, ESMA надає компетентному органу рекомендацію щодо типу бенчмарка та вимог, застосовних до його надання, як передбачено у статтях 24, 25 та 26. Рекомендація може стосуватися, зокрема, того, чи ESMA вважає виконаними умови для такого типу на основі інформації, що її надав адміністратор у заявці на визнання.
Строк, зазначений у параграфі 5, призупиняють з дня отримання ESMA повідомлення і до моменту, поки ESMA надасть рекомендацію відповідно до цього параграфа.
Якщо компетентний орган референтної держави-члена пропонує надати визнання, що суперечить рекомендації ESMA, зазначеній у другому підпараграфі, він повідомляє про це ESMA з наведенням свого обґрунтування. ESMA публікує той факт, що компетентний орган не дотримується чи має намір не дотримуватися його рекомендації. ESMA може також вирішити, в кожному окремому випадку на індивідуальній основі, опублікувати причини недотримання такої рекомендації, повідомлені компетентними органами. Відповідний компетентний орган отримує попереднє повідомлення про таке опублікування.
7. Компетентний орган референтної держави-члена повинен повідомити ESMA про будь-яке рішення про визнання адміністратора, розташованого у третій країні, протягом п’яти робочих днів, вказавши список бенчмарків, які надає адміністратор і які можливо використовувати в Союзі, та, у відповідних випадках, компетентний орган, відповідальний за нагляд за адміністратором у третій країні.
8. Компетентний орган референтної держави-члена повинен призупинити або, у відповідних випадках, відкликати визнання, надане відповідно до параграфа 5, якщо він має обґрунтовані причини, на підставі задокументованих доказів, вважати, що адміністратор діє у спосіб, який явно шкодить інтересам користувачів його бенчмарків чи впорядкованому функціонуванню ринків, або адміністратор серйозно порушив відповідні вимоги цього Регламенту, або адміністратор робив неправдиві заяви чи використав будь-які інші неналежні засоби для отримання визнання.
9. ESMA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення форми та змісту заявки, зазначеної в параграфі 5, і, зокрема, способу представлення інформації, необхідної за параграфом 6.
Якщо такі проекти регуляторних технічних стандартів розроблено, ESMA подає їх Комісії.
Комісії надано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до процедури, установленої в статтях 10-14 регламенту (ЄС) № 1095/2010.