Умови надання авторизації ЄДІФ
1. АІФ з ЄС повинен бути авторизований в якості ЄДІФ, тільки якщо його компетентний орган:
(a) переконаний, що АІФ з ЄС здатний виконувати всі вимоги цього Регламенту;
(b) затвердив заяву КАІФа з ЄС, авторизованого згідно з Директивою 2011/61/ЄС на управління ЄДІФ, правила фонду або установчі документи та вибір депозитарія.
2. Якщо АІФ з ЄС подає заяву відповідно до статті 5(5) цього Регламенту, компетентний орган повинен авторизувати АІФ з ЄС, тільки у випадку, якщо він переконаний, що АІФ з ЄС відповідає вимогам цього Регламенту та Директиви 2011/61/ЄС стосовно авторизації в якості КАІФа з ЄС.
3. Компетентний орган ЄДІФ може відмовити у погодженні заяви КАІФа з ЄС на управління ЄДІФ, тільки якщо КАІФ з ЄС:
(a) не відповідає положенням цього Регламенту;
(b) не відповідає положенням Директиви 2011/61/ЄС;
(c) не авторизований компетентним органом на управління АІФами, які дотримуються інвестиційних стратегій, що належать до типу, який охоплюється цим Регламентом; або
(d) не надав документацію, зазначену у статті 5(2), або будь-яке пояснення чи інформацію, запитані згідно із зазначеною статтею.
Перш ніж відмовити у погодженні заяви, компетентний орган ЄДІФ повинен провести консультації з компетентним органом КАІФа з ЄС.
4. Компетентний орган ЄДІФ не надає авторизацію ЄДІФ АІФу з ЄС, який подав заяву про надання авторизації, якщо він має юридичні перешкоди для реалізації своїх паїв або акцій у державі-члені місцезнаходження.
5. Компетентний орган ЄДІФ повинен повідомити АІФ з ЄС про причину його відмови в наданні авторизації ЄДІФ.
6. Заява, яка була відхилена згідно із цією главою, не підлягає повторному поданню компетентним органам інших держав-членів.
7. На авторизацію ЄДІФ не поширюється вимога, щоб управління ЄДІФ здійснював КАІФ з ЄС, авторизований у державі-члені місцезнаходження ЄДІФ, або щоб КАІФ з ЄС здійснював або делегував здійснення будь-яких видів діяльності в державі-члені місцезнаходження ЄДІФ.