Електронний обмін інформацією про картки водіїв
1. Щоб переконатися, що заявник ще не має дійсної картки водія, як зазначено у статті 26, держави-члени ведуть національні електронні реєстри, що містять наведену нижче інформацію про картки водіїв, в тому числі про ті, що зазначені в статті 26(4), протягом періоду, що принаймні дорівнює строку дії таких карток:
- прізвище та ім’я водія,
- дата народження та, якщо відомо, місце народження водія,
- номер дійсного посвідчення водія та країна видачі посвідчення водія (у відповідних випадках),
- статус картки водія,
- номер картки водія.
2. Комісія та держави-члени вживають усіх необхідних заходів для забезпечення взаємодії та доступності електронних реєстрів на всій території Союзу, шляхом використання системи обміну повідомленнями TACHOnet, зазначеної в Рекомендації 2010/19/ЄС, або сумісної системи. У випадку використання сумісної системи, обмін електронними даними з усіма іншими державами-членами повинен здійснюватися за допомогою системи обміну повідомленнями TACHOnet.
3. Під час видачі, заміни та, якщо необхідно, оновлення картки водія, держави-члени повинні за допомогою електронного обміну даними перевірити, чи водій не має іншої дійсної картки водія. Дані, якими обмінюються, повинні обмежуватися даними, необхідними для цілей такої перевірки.
4. Контролери можуть мати доступ до електронного реєстру для перевірки статусу картки водія.
5. Комісія ухвалює імплементаційні акти для встановлення спільних процедур та специфікацій, необхідних для забезпечення взаємозв’язку, зазначеного у параграфі 2, включаючи формат обміну даними, технічні процедури електронних консультацій з національними електронними реєстрами, процедури доступу та механізми безпеки. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 42(3).