Видача карток водіїв
1. Картки водіїв видаються на запит водія компетентним органом держави-члена, в якій знаходиться постійне місце проживання водія. Вони видаються протягом одного місяця з моменту отримання компетентним органом запиту та всієї необхідної документації.
2. Для цілей цієї статті "постійне місце проживання" означає місце, де особа зазвичай проживає, тобто принаймні протягом 185 днів в кожному календарному році, через особисті і професійні зв’язки, або, якщо особа не має професійних зв’язків, через особисті зв’язки, які демонструють тісний зв’язок між особою та місцем, де вона проживає.
Однак постійним місцем проживання особи, чиї професійні зв’язки знаходяться в іншому місці, ніж особисті, і яка відповідно по черзі проживає в різних місцях, розташованих у двох або більше державах-членах, вважатиметься місце її особистих зв’язків, за умови, що така особа регулярно приїздить у це місце. Виконання цієї останньої умови не є обов’язковим, якщо особа проживає в державі-члені з метою виконання завдання із фіксованим терміном.
3. Водії повинні надавати підтвердження свого постійного місця проживання будь-якими відповідними документами, такими як посвідчення особи або будь-який інший чинний документ. Якщо компетентні органи держави-члена, що видає картку водія, мають сумніви щодо правдивості заяви про постійне місце проживання, або для проведення деяких спеціальних заходів контролю, вони можуть вимагати будь-яку додаткову інформацію або докази.
4. У належним чином обґрунтованих і виняткових випадках держави-члени можуть видати тимчасову картку водія, що не підлягає оновленню, строк дії якої не перевищує 185 днів, водію, який не має постійного місця проживання на території держави-члена або держави, що є договірною стороною ЄУТР, за умови, що такий водій перебуває в законних трудових відносинах із підприємством, зареєстрованим у державі-члені, що видає таку картку, та, в разі застосування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1072/2009 ( - 1 ), надає свідоцтво водія, як зазначено у такому Регламенті.
____________
( - 1 ) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1072/2009 від 21 жовтня 2009 року про спільні правила доступу до ринку міжнародних вантажних автоперевезень (ОВ L 300, 14.11.2009, с. 72).
На підставі даних, наданих державами-членами, Комісія уважно стежить за застосуванням цього параграфа. Кожні два роки вона повідомляє свої висновки Європейському Парламенту і Раді, та досліджує, зокрема, чи мають тимчасові картки водіїв будь-який негативний вплив на ринок праці, та чи видаються зазвичай тимчасові картки названим водіям більш ніж в одному випадку. Комісія може внести відповідну законодавчу пропозицію щодо перегляду цього параграфа.
5. Компетентні органи держави-члена, що видає картку, повинні вживати відповідних заходів, щоб впевнитися, що заявник ще не має дійсної картки водія, та повинні персоналізувати картку водія, при цьому забезпечуючи, що дані на картці є добре видимими та захищеними.
6. Картка водія не може бути дійсною довше п’яти років.
7. Дійсна картка водія не може бути вилучена або призупинена, якщо тільки компетентні органи держави-члена не дійдуть висновку, що картку було підроблено, або водій використовує не свою картку, або картку було отримано на підставі неправдивих заяв та/або підроблених документів. Якщо заходи щодо призупинення дії або вилучення вживаються державою-членом, що не є державою-членом, яка видала картку, тоді перша держава-член повинна повернути таку картку компетентним органам держави-члена, яка її видала, із зазначенням причин вилучення або призупинення дії. Якщо очікується, що повернення картки триватиме довше двох тижнів, держава-член, що призупиняє дію картки або вилучає її, повинна протягом зазначених двох тижнів повідомити державу-члена, що її видала, про причини призупинення дії або вилучення.
8. Держави-члени вживають всіх необхідних заходів для запобігання фальсифікації карток водіїв.
9. Ця стаття не перешкоджає державі-члену видати картку водія водієві, який має постійне місце проживання на частині території такої держави-члена, до якої не застосовують положення Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу, за умови застосування в таких випадках відповідних положень цього Регламенту.