Відповідність обладнання затвердженому типу
1. Якщо держава-член, що надала затвердження типу, як передбачено статтею 13, дізнається, що будь-які бортові блоки, датчики руху, тахокарти або картки тахографа, що мають виданий нею знак затвердження типу, не відповідають затвердженому нею типу, тоді вона повинна вжити необхідних заходів для забезпечення відповідності таких виготовлених моделей затвердженому типу. За необхідності, вжиті заходи можуть включати відкликання затвердження типу.
2. Держава-член, що надала затвердження типу, повинна відкликати таке затвердження, якщо бортовий блок, датчик руху, тахокарта або картка тахографа, які було затверджено, не відповідають вимогам цього Регламенту, або якщо впродовж використання вони відображають будь-який загальний дефект, що робить їх непридатними для цільового використання.
3. Якщо держава-член, що надала затвердження типу, отримує повідомлення від іншої держави-члена про один з випадків, зазначених в параграфах 1 або 2, вона повинна, після консультацій з державою-членом, яка направила таке повідомлення, вжити кроків, встановлених у зазначених параграфах, відповідно до параграфу 5.
4. Держава-член, що встановила настання одного з випадків, зазначених у параграфі 2, може заборонити, до подальших розпоряджень, введення в обіг та введення в експлуатацію відповідного бортового блока, датчика руху, тахокарти або картки тахографа. Це ж саме застосовується у випадках, зазначених у параграфі 1, щодо бортових блоків, датчиків руху, тахокарт або карток тахографів, які було звільнено від початкової перевірки ЄС, якщо виробник, після відповідного попередження, не приводить обладнання у відповідність затвердженій моделі або вимогам цього Регламенту.
У будь-якому випадку, компетентні органи держав-членів повинні протягом одного місяця повідомити один одного і Комісію про будь-які відкликання затвердження типу або будь-які інші заходи, вжиті відповідно до параграфів 1, 2 або 3, а також зазначити причини таких дій.
5. Якщо держава-член, що надала затвердження типу, заперечує існування будь-якого з випадків, зазначених у параграфах 1 або 2, про які її було повідомлено, відповідні держави- члени повинні докладати зусиль для врегулювання такого спору та інформувати про це Комісію.
Якщо в ході переговорів держави-члени не досягли згоди протягом чотирьох місяців з дати повідомлення, зазначеного у параграфі 3, Комісія, після консультацій з експертами з усіх держав-членів та розгляду усіх відповідних чинників, таких як техніко-економічні чинники, повинна протягом шести місяців після завершення такого чотиримісячного періоду ухвалити рішення, яке повідомляється відповідним державам-членам та, одночасно, всім іншим державам-членам. У кожному з таких випадків Комісія встановлює часові рамки для виконання її рішення.