Маркування харчових добавок, не призначених для продажу кінцевому споживачу
1. Харчові добавки, не призначені для продажу кінцевому споживачу, які продають окремо або змішаними одна з одною та/або з харчовими інгредієнтами, визначеними в статті 6(4) Директиви 2000/13/ЄС, можна реалізовувати лише з маркованням, передбаченим у статті 22 цього Регламенту, яке повинне бути добре видимим, розбірливим і незмивним. Інформацію наводять мовою, легко зрозумілою для покупців.
2. На своїй власній території держава-член, у якій реалізовують продукт, може, відповідно до Договору, встановити вимогу, що інформацію, передбачену в статті 22, необхідно наводити однією чи більше офіційними мовами Співтовариства, визначеними такою державою-членом. Це не повинно унеможливлювати наведення такої інформації кількома мовами.