Практики добросовісного інформування
1. Інформація про харчовий продукт не повинна вводити в оману, зокрема:
(a) щодо характеристик харчового продукту та, зокрема, його природи, характерних ознак, властивостей, складу, кількості, терміну придатності, країни походження або місця походження, способу виготовлення або виробництва;
(b) шляхом приписування харчовому продукту дій чи властивостей, яких він не має;
(c) шляхом припущення про те, що харчовий продукт має особливі характеристики, якщо насправді всі подібні харчові продукти мають такі характеристики, зокрема, шляхом спеціального наголошування на наявності або відсутності певних інгредієнтів та/або поживних речовин;
(d) шляхом припущення за допомогою зовнішнього вигляду, опису або графічних зображень про наявність у харчовому продукті певного компонента або інгредієнта, якщо насправді компонент або інгредієнт, який зазвичай присутній або використовується у такому харчовому продукті, замінено іншим компонентом або іншим інгредієнтом.
2. Інформація про харчовий продукт повинна бути точною, чіткою та легко зрозумілою для споживача.
3. З урахуванням відступів, що їх передбачає право Союзу, яке застосовують до природних мінеральних вод та харчових продуктів для особливих поживних цілей, інформація про харчові продукти не повинна приписувати будь-яким харчовим продуктам властивостей, що сприяють запобіганню певним хворобам людей, полегшенню їх перебігу чи їх лікуванню, або посилатися на такі властивості.
4. Параграфи 1, 2 та 3 також застосовують до:
(a) реклами;
(b) представлення харчових продуктів, зокрема їхньої форми, зовнішнього вигляду, паковання, пакувальних матеріалів, способу та місця розміщення для реалізації.