Країна походження та місце походження
1. Цю статтю застосовують без обмеження вимог до маркування, передбачених спеціальними положеннями Союзу, зокрема, Регламентом Ради (ЄС) № 509/2006 від 20 березня 2006 року про сільськогосподарські продукти і харчові продукти як гарантовані традиційні особливості ( - 8 ) та Регламентом Ради (ЄС) № 510/2006 від 20 березня 2006 про захист географічних зазначень та зазначень походження для сільськогосподарських продуктів і харчових продуктів ( - 9 ).
2. Зазначення країни походження або місця походження є обов’язковим:
(a) якщо неповідомлення такої інформації може ввести споживача в оману стосовно справжньої країни походження та місця походження харчового продукту, зокрема, якщо інформація, що супроводжує харчовий продукт, або інформація на етикетці в цілому можуть навести на думку, що харчовий продукт має іншу країну походження або місце походження;
(b) для м’яса, що підпадає під коди Комбінованої номенклатури («КН»), перелічені в додатку XI. Цей пункт застосовують після ухвалення імплементаційних актів, зазначених у параграфі 8.
3. У разі, якщо зазначені країна походження або місце походження харчового продукту не збігаються з країною походження або місцем походження основного інгредієнта:
(a) також зазначають країну походження або місце походження відповідного основного інгредієнта; або
(b) зазначають, що країна походження або місце походження основного інгредієнта відрізняється від країни походження або місця походження харчового продукту.
Цей параграф застосовують після ухвалення імплементаційних актів, зазначених у параграфі 8.
4. Протягом 5 років з дати застосування пункту (b) параграфа 2, Комісія повинна подати до Європейського Парламенту і Ради звіт з оцінкою обов’язкового зазначення країни походження або місця походження продуктів, зазначених у вказаному пункті.
5. До 13 грудня 2014 року Комісія повинна подати до Європейського Парламенту і Ради звіт стосовно обов’язкового зазначення країни походження або місця походження для таких харчових продуктів:
(a) типи м’яса, інші ніж яловичина та типи м’яса, зазначені в пункті (b) параграфа 2;
(b) молоко;
(c) молоко, що його використовують як інгредієнт у молочних продуктах;
(d) неперероблені харчові продукти;
(e) продукти, що складаються з одного інгредієнта;
(f) інгредієнти, вміст яких у харчових продуктах становить більше ніж 50%.
6. До 13 грудня 2013 року Комісія повинна подати до Європейського Парламенту і Ради звіт стосовно обов’язкового зазначення країни походження або місця походження для м’яса, що його використовують як інгредієнт.
7. Звіти, зазначені в параграфах 5 та 6, повинні враховувати потребу споживачів у такій інформації, здійсненність забезпечення обов’язкового зазначення країни походження або місця походження, а також аналіз витрат і вигід від запровадження таких заходів, включно з правовим впливом на внутрішній ринок та впливом на міжнародну торгівлю.
Комісія має право долучити до таких звітів пропозиції щодо змінення відповідних положень Союзу.
8. До 13 грудня 2013 року, після отримання результатів оцінювання впливу, Комісія ухвалює імплементаційні акти стосовно застосування пункту (b) параграфа 2 цієї статті та застосування параграфа 3 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 48(2).
9. Щодо харчових продуктів, зазначених у пункті (b) параграфа 2, у пункті (a) параграфа 5 та в параграфі 6, звіти про результати оцінювання впливу згідно з цією статтею повинні містити аналіз, між іншим, варіантів для способів нанесення країни походження або місця походження на такі харчові продукти, зокрема, стосовно кожного з таких визначальних моментів у житті тварини:
(a) місце народження;
(b) місце вирощування;
(c) місце забою.
__________
( - 8 ) ОВ L 93, 31.03.2006, с. 1.
( - 9 ) ОВ L 93, 31.03.2006, с. 12.