Назва харчового продукту
1. Назвою харчового продукту є його офіційна назва. За відсутності офіційної назви, назвою харчового продукту може бути його звична назва або, за відсутності звичної назви чи якщо звична назва не використовується, його описова назва.
2. Дозволено використання в державі-члені реалізації назви харчового продукту, під якою такий продукт на законних підставах виробляють та реалізовують у державі-члені виробництва. Однак, якщо застосування інших положень цього Регламенту, зокрема визначених у статті 9, не дасть змогу споживачам у державі-члені реалізації дізнатися про справжню природу харчового продукту та відрізнити його від інших продуктів, із якими вони можуть його сплутати, назву харчового продукту супроводжують іншою описовою інформацією, яку наводять поряд із назвою харчового продукту.
3. У виняткових випадках, назву харчового продукту в державі-члені виробництва не використовують у державі-члені реалізації, якщо харчовий продукт, який такою назвою називають у державі-члені виробництва, настільки відрізняється, зокрема в розрізі його складу або способу виготовлення, від харчового продукту, відомого під такою назвою в державі-члені реалізації, що дотримання положень параграфа 2 не буде достатньо для забезпечення того, що в державі-члені реалізації споживачам буде надано правильну інформацію.
4. Назву харчового продукту не повинні заміняти назвою, що перебуває під захистом як інтелектуальна власність, назвою бренду або вигаданою назвою.
5. Спеціальні положення щодо назви харчових продуктів та наборів даних, які повинні їх супроводжувати, встановлені у додатку VI.