Дозволи
1. Як відступ від обмежень, встановлених пунктами (a), (b), (c), (d), (f) та (g) статті 7(1), та з дотриманням вимог параграфа 2 цієї статті, держави-члени запроваджують систему надання дозволів, яка дає змогу закладам здійснювати дослідження або збереження ex-situ інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу всьому Союзу. Якщо використання продуктів, отриманих з інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу всьому Союзу, неможливо уникнути на шляху до прогресу в галузі охорони здоров’я людини, держави-члени можуть також включити наукове виробництво та подальше використання лікарських засобів у свою дозвільну систему.
2. Держави-члени наділяють свої компетентні органи повноваженнями надавати дозволи, зазначені в параграфі 1, на діяльність, яка відбувається на закритому утриманні, і при цьому відповідає усім наведеним нижче умовам:
(a) перебування інвазійного чужорідного виду, що становить загрозу всьому Союзу, та дії з ним відбуваються на контрольованому утриманні згідно з параграфом 3;
(b) таку діяльність провадить належним чином кваліфікований персонал відповідно до вказівок компетентних органів;
(c) транспортування в місце контрольованого утримання та з нього здійснюється в умовах, що виключають вихід інвазійного чужорідного виду з-під контролю, як визначено у дозволі;
(d) у випадку, якщо інвазійними чужорідними видами, що становлять загрозу всьому Союзу, є тварини, їх позначають або, у відповідних випадках, іншим чином дієво ідентифікують за допомогою методів, які не спричиняють, коли цього можна уникнути, болю, тривожності чи страждання;
(e) ризик виходу з-під контролю або поширення чи видалення перебуває під дієвим управлінням, з урахуванням ідентичності, біологічних особливостей та способів розповсюдження виду, передбаченої діяльності та передбаченого контрольованого утримання, взаємодії з довкіллям та інших значущих чинників;
(f) заявником розроблено систему безперервного нагляду та план реагування, що охоплює можливість виходу з-під контролю чи поширення, в тому числі план викорінення. План реагування повинен бути затверджений компетентним органом. У разі виходу з-під контролю чи поширення, план реагування повинен бути реалізований негайно, і дозвіл може бути тимчасово або на постійній основі відкликаний.
Дозвіл, зазначений у параграфі 1, повинен бути обмежений кількістю інвазійних чужорідних видів та особин, що не перевищує можливостей об’єкта контрольованого утримання. Він повинен включати обмеження, необхідні для врегулювання ризику виходу з-під контролю або поширення відповідного виду. Він повинен постійно супроводжувати інвазійні чужорідні види, на які він поширюється, під час того, як такі види тримають на території Союзу, ввозять на територію Союзу та транспортують на території Союзу.
3. Особини вважаються такими, що перебувають на контрольованому утриманні, за виконання наведених нижче умов:
(a) особини ізольовані фізично і не можуть вийти з-під контролю, поширитися чи бути вилученими неуповноваженими особами з приміщень, де вони перебувають;
(b) протоколи очищення, опрацювання відходів та технічного обслуговування забезпечують відсутність можливості виходу з-під контролю, поширення чи вилучення неуповноваженими особами будь-яких особин або відтворювальних частин;
(c) вилучення особин із місць утримання, їх захоронення чи знищення або гуманний селективний забій здійснюється таким чином, щоб виключити розповсюдження чи відтворення поза межами місць утримання.
4. Під час подання заявки на отримання дозволу, заявник надає всі необхідні докази, щоб дозволити компетентному органу оцінити, чи виконані умови, встановлені в параграфах 2 та 3.
5. Держави-члени надають своїм компетентним органам повноваження тимчасово або постійно відкликати дозвіл у будь-який момент часу, якщо трапляються непередбачені події, що негативно впливають на біорізноманіття або пов’язані з цим екосистемні послуги. Будь-яке відкликання дозволу повинно бути вмотивоване на науковій основі і, якщо наукової інформації недостатньо, на підставі принципу перестороги та з належним урахуванням національних адміністративних правил.
6. Комісія за допомогою делегованих актів затверджує формат документа, який слугуватиме доказом дозволу, наданого компетентними органами держави-члена. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 27(2). Держави-члени використовують такий формат для документа, що супроводжує дозвіл.
7. Стосовно всіх дозволів, наданих згідно з параграфом 1 цієї статті, держави-члени невідкладно надають загальний доступ через Інтернет до принаймні таких даних:
(a) наукові та загальні назви інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу всьому Союзу, на які надано дозвіл;
(b) кількість чи обсяг відповідних особин;
(c) мета, з якою видано дозвіл; та
(d) коди комбінованої номенклатури, передбачені Регламентом (ЄЕС) № 2658/87.
8. Держави-члени забезпечують здійснення їхніми компетентними органами інспектування, щоб гарантувати, що заклади відповідають умовам, викладеним у таких наданих дозволах.