Відступи від зобов’язання щодо швидкого викорінення
1. Держава-член може, на основі надійних наукових даних, вирішити протягом двох місяців від дати виявлення інвазійного чужорідного виду, зазначеного у статті 16, не застосовувати заходи з викорінення, у разі виконання принаймні однієї з таких умов:
(a) демонстрації технічної нездійсненності викорінення внаслідок відсутності можливості застосувати доступні методи викорінення в навколишньому середовищі, у якому інвазійний чужорідний вид осаджений;
(b) аналіз витрат і вигід на основі наявних даних з обґрунтованим рівнем визначеності показує, що в довгостроковій перспективі витрати будуть винятково високими та непропорційними вигодам від викорінення;
(c) методи викорінення недоступні, або доступні, але мають дуже серйозні негативні наслідки для здоров’я людини, для довкілля та інших видів.
Відповідна держава-член невідкладно повідомляє Комісію про своє рішення у письмовій формі. До повідомлення мають бути долучені докази, зазначені в пунктах (a), (b) та (c) першого підпараграфа.
2. Комісія за допомогою імплементаційних актів може ухвалити рішення про відхилення рішення, про яке було повідомлено згідно з другим підпараграфом параграфа 1, у разі невиконання викладених у ньому умов.
3. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 27(2). Проекти імплементаційних актів подають на розгляд Комітету, зазначеного у статті 27(1), протягом двох місяців з дати отримання повідомлення держави-члена.
4. Держави-члени забезпечують запровадження локалізаційних заходів, щоб запобігати подальшому поширенню інвазійного чужорідного виду в інші держави-члени, коли на підставі параграфа 1 не було вжито жодних заходів з викорінення.
5. Якщо Комісія відхиляє рішення, про яке було повідомлено згідно з другим підпараграфом параграфа 1 цієї статті, відповідна держава-член невідкладно застосовує заходи з викорінення, зазначені у статті 17.
6. Якщо Комісія не відхиляє рішення, про яке повідомлено згідно з другим підпараграфом параграфа 1 цієї статті, інвазійний чужорідний вид підлягає заходам з управління, зазначеним у статті 19.