Система нагляду
1. За 18 місяців від дати затвердження переліку Союзу, держави-члени запроваджують систему нагляду за інвазійними чужорідними видами, що становлять загрозу всьому Союзу, або включають її у свою існуючу систему збору й фіксації даних щодо виявлення присутності в довкіллі інвазійних чужорідних видів шляхом спостереження, моніторингу або застосування інших процедур, щоб запобігати поширенню інвазійних чужорідних видів на територію Союзу або в її межах.
2. Система нагляду, зазначена в параграфі 1 цієї статті, повинна:
(a) охоплювати територію, у тому числі морські територіальні води, держави-члена, щоб визначати присутність та розповсюдження нових, а також уже осаджених інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу всьому Союзу;
(b) бути достатньо динамічною, щоб оперативно виявляти появу в довкіллі на території або на частині території держави-члена будь-яких інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу всьому Союзу, про чию присутність не було відомо раніше;
(c) бути створеною на основі відповідних положень щодо оцінювання та моніторингу, встановлених у рамках права Союзу або міжнародних договорів, бути сумісною з ними й не дублювати їх, та використовувати інформацію, надану існуючими системами нагляду та моніторингу, визначеними у статті 11 Директиви 92/43/ЄЕС, статті 8 Директиви 2000/60/ЄС і статті 11 Директиви 2008/56/ЄС;
(d) враховувати відповідний транскордонний вплив та транскордонні особливості, наскільки це можливо.