Інвазійні чужорідні види, що становлять регіональну загрозу, та види, що є корінними на території Союзу
1. Держави-члени можуть виокремлювати зі своїх національних переліків інвазійних чужорідних видів, що становлять загрозу для держави-члена, укладених згідно зі статтею 12, види, корінні й некорінні на території Союзу, що вимагають посилення регіональної співпраці.
2. На запит заінтересованих держави-членів, Комісія вчиняє дії, щоб сприяти співпраці та координації між такими заінтересованими державами-членами, згідно зі статтею 22(1). Якщо необхідно, на основі оцінювання впливу деяких інвазійних чужорідних видів на біорізноманіття та пов’язані екосистемні послуги, а також на здоров’я людини та економіку, та за умови ретельного обґрунтування цього всебічним аналізом доцільності посилення міжнародної співпраці, що її провадять держави-члени, що подають запит, Комісія може вимагати за допомогою імплементаційних актів, щоб відповідні держави-члени застосовували, mutatis mutandis, на своїй території чи на її частині статті 13, 14 і 16, статтю 17 незважаючи на статтю 18, а також застосовували статті 19 і 20, залежно від випадку. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 27(2).
3. Інвазійні чужорідні види, що становлять регіональну загрозу, корінні на території держави-члена, не підпадають під дію положень статей 13, 14, 16, 17, 19, 20 і 24 на території такої держави-члена. Держави-члени, на території яких такі види є корінними, ведуть співпрацю з відповідними державами-членами задля оцінювання шляхів проникнення згідно зі статтею 13 та, після консультацій з іншими державами-членами можуть ухвалювати відповідні інструменти, щоб запобігати подальшому поширенню таких видів, згідно з процедурою, зазначеною у статті 22(1).