Взаємне визнання
1. Володілець дозволу, наданого згідно зі статтею 29, може подавати заявку на отримання дозволу на той самий засіб захисту рослин, той самий напрям використання та за використання зіставних сільськогосподарських практик в іншій державі-члені за процедурою взаємного визнання, передбаченою у цій підсекції, у таких випадках:
(a) дозвіл був наданий державою-членом (референтною державою-членом), яка належить до тієї ж зони;
(b) дозвіл було надано державою-членом (референтною державою-членом), що належить до іншої зони, за умови що дозвіл, на отримання якого було зроблено заявку, не використовується з метою взаємного визнання в іншій державі-члені в межах тієї ж зони;
(c) дозвіл було надано державою-членом для використання в теплицях, або для післязбирального оброблення, або для оброблення пустих приміщень чи контейнерів, що використовуються для зберігання рослин або рослинних продуктів, або для оброблення насіння, незалежно від зони, до якої належить референтна держава-член.
2. Якщо засіб захисту рослин не дозволений у державі-члені внаслідок того, що в такій державі-члені не подано заявки на отримання дозволу, офіційні або наукові органи, залучені у сільськогосподарську діяльність, або професійні сільськогосподарські організації можуть подавати, за згоди володільця дозволу, заявку на отримання дозволу на той самий засіб захисту рослин, той самий напрям використання та за таких самих сільськогосподарських практик у такій державі-члені за процедурою взаємного визнання, зазначеною у параграфі 1. У такому разі, заявник повинен довести, що використання такого засобу захисту рослин відповідає загальним інтересам держави-члена, у яку здійснюють ввезення.
Якщо володілець дозволу відмовляється надати свою згоду, компетентний орган відповідної держави-члена може прийняти заявку на підставах суспільного інтересу.