Експертиза для обґрунтування дозвільного рішення
1. Держава-член, яка виконує експертизу заявки, здійснює незалежне, об’єктивне та прозоре оцінювання у світлі сучасних науково-технічних знань із використанням настановчих документів, доступних на момент подання заявки. Вона надає всім державам-членам в одній зоні можливість подавати коментарі, які будуть розглянуті під час оцінювання.
Вона застосовує принципи однорідності для вивчення засобів захисту рослин та надання дозволів на них, зазначені у статті 29(6), щоб встановити, наскільки це можливо, чи відповідає засіб захисту рослин вимогам, передбаченим у статті 29, у тій самій зоні, якщо його використовують згідно зі статтею 55, і за реалістичних умов використання.
Держава-член, яка виконує експертизу заявки, надає доступ до своєї оцінки іншим державам-членам у межах тієї ж зони. Формат звіту про результати оцінювання повинен бути визначений згідно з дорадчою процедурою, зазначеною у статті 79(2).
2. Відповідні держави-члени надають дозволи або відмовляють у їх наданні, залежно від випадку, на основі висновків оцінювання, проведеного державою-членом, яка виконує експертизу заявки, як це передбачено у статтях 31 і 32.
3. Як відступ від параграфа 2 та в рамках права Співтовариства, можуть бути встановлені належні умови щодо вимог, зазначених у статті 31(3) і (4), та інші інструменти з пом’якшення ризиків у зв’язку з особливими умовами використання.
Якщо предмети занепокоєння держави-члена, що стосуються здоров’я людей або тварин чи довкілля, не можуть бути врегульовані шляхом встановлення національних інструментів з пом’якшення ризиків, зазначених у першому підпараграфі, держава-член може відмовити в наданні дозволу на засіб захисту рослин на своїй території, якщо, внаслідок особливих обставин, що склалися в її довкіллі або сільському господарстві, вона має суттєві причини для того, щоб вважати, що засіб, який викликає занепокоєння, усе ще становить неприйнятний рівень ризику для здоров’я людей чи тварин або для довкілля.
Держава-член негайно інформує заявника та Комісію про своє рішення та надає його технічне чи наукове обґрунтування.
Держава-член надає можливість оскарження рішення про відмову в наданні дозволу на такі засоби в національних судах або в апеляційних інстанціях.