Службова таємниця, захист даних та використання інформації, наданої згідно з цим Регламентом
1. Інформація, надана або зібрана державами-членами відповідно до цього Регламенту, або будь-яка інформація, до якої посадова особа чи інший працівник або підрядник отримали доступ у ході виконання своїх обов’язків, підпадають під дію обов’язку щодо збереження службової таємниці та на неї поширюється захист, який надається подібній інформації згідно із законами держави-члена, що отримує таку інформацію.
2. Інформація, зазначена у параграфі 1, може використовуватися для таких цілей:
(a) визначення бази для оцінювання акцизних податків;
(b) стягнення чи адміністративного контролю акцизних податків;
(c) моніторингу переміщення підакцизних товарів;
(d) аналізу ризиків у сфері акцизних податків;
(e) розслідувань у сфері акцизних податків;
(f) обчислення інших податків, зборів чи стягнень, охоплених статтею 2 Директиви 2010/24/ЄС.
Однак компетентний орган держави-члена, що надає інформацію, дозволяє її використання для інших цілей в державі-члені органу, що запитує, якщо законодавство держави-члена запитуваного органу дозволяє використання такої інформації для подібних цілей у такій державі-члені.
В обсязі, дозволеному національним правом та без обмеження статті 1(2), зазначена у параграфі 1 цієї статті інформація може використовуватися у зв’язку із судовими або адміністративними провадженнями, які можуть передбачати санкції і які ініційовані в результаті порушень податкового права, без обмеження правил, які регулюють права відповідачів і свідків у таких провадженнях.
3. Якщо орган, що запитує, вважає, що інформація, яку він отримав від запитуваного органу, може бути корисною компетентному органу іншої держави-члена, він може перенаправити її такому органу. Він повинен повідомити про це запитуваний орган.
Запитуваний орган може передавати інформацію іншій державі-члену за її попередньої згоди.
4. Опрацювання персональних даних, яке держави-члени здійснюють у зв’язку з цим Регламентом, підлягає національним положенням, що імплементують Директиву 95/46/ЄС.
Держави-члени повинні, для цілей правильного застосування цього Регламенту, обмежити обсяг обов’язків і прав, передбачених у статті 10, статті 11(1), та статтях 12 і 21 Директиви 95/46/ЄС, настільки, наскільки це необхідно для захисту інтересів, вказаних у статті 13(1)(e) зазначеної Директиви. Такі обмеження повинні бути пропорційними відповідним інтересам.