Загальні обмеження обов’язків запитуваного органу
1. Запитуваний орган повинен надавати органу, що запитує, інформацію, яку він запитує відповідно до цього Регламенту, за умови що:
(a) орган, що запитує, вичерпав звичайні джерела інформації, які він міг використати за відповідних обставин для отримання запитуваної інформації без ризику поставити під загрозу досягнення бажаної мети; та
(b) кількість і характер запитів про надання інформації, поданих органом, що запитує, упродовж визначеного періоду, не створюють непропорційного адміністративного тягаря для такого запитуваного органу.
2. Цей Регламент не створює для компетентного органу держави-члена обов’язку забезпечення проведення розслідувань або надання інформації, якщо закони або адміністративні практики такої держави-члена не дозволяють її органам проводити такі розслідування або використовувати таку інформацію для власних цілей такої держави-члена.
3. Компетентний орган держави-члена може відмовитися надавати інформацію, якщо держава-член, що запитує, не здатна, з правових причин, надати подібну інформацію.
4. У наданні інформації може бути відмовлено, якщо це призведе до розкриття комерційної, промислової або професійної таємниці, комерційного процесу або якщо її розкриття суперечитиме публічному порядку.
5. Запитуваний орган повинен повідомити орган, що запитує, про підстави для відхилення запиту про надання допомоги. Для статистичних цілей компетентні органи на щорічній основі інформують Комісію про категорії підстав для відхилення.
6. Параграфи 2, 3 або 4 у жодному разі не повинні тлумачитися як такі, що дозволяють запитуваному органу відмовлятися надавати інформацію, виключно тому що такою інформацією володіє банк, інша фінансова установа, номінальний утримувач або особа, що діє в якості агента або довіреної особи, або тому що вона стосується часток участі в особі.