Обов’язковий обмін інформацією
1. Компетентний орган кожної держави-члена повинен пересилати компетентним органам усіх інших залучених держав-членів без попереднього запиту з їхнього боку та шляхом регулярного або заснованого на настанні події автоматичного обміну інформацію, необхідну для забезпечення правильного застосування законодавства щодо акцизних податків у таких випадках:
(a) у випадку виникнення факту недотримання або порушення законодавства щодо акцизних податків або підозри у виникненні такого факту в іншій державі-члені;
(b) у випадку виникнення факту недотримання або порушення законодавства щодо акцизних податків або підозри у виникненні такого факту на території однієї з держав-членів, якщо такий факт може мати вплив на іншу державу-член;
(c) якщо існує ризик шахрайства або втрати акцизного податку в іншій державі-члені;
(d) якщо сталося повне знищення або безповоротна втрата підакцизних товарів, що перебували під режимом відстрочення сплати акцизного податку;
(e) якщо під час переміщення підакцизних товарів у межах Союзу сталася виняткова подія, не передбачена у Директиві 2008/118/ЄС, яка може вплинути на обчислення зобов’язань за акцизним податком суб’єкта господарювання.
2. Орган, який надіслав інформацію іншому органу згідно з параграфом 1, може запитувати у такого іншого органу надання зворотного зв’язку щодо подальших дій, вжитих на основі наданої інформації. У разі подання такого запиту інший орган повинен, без обмеження правил збереження таємниці та захисту даних, застосовних у його державі-члені, надіслати такий зворотний зв’язок якомога швидше, крім як у випадках, коли це створить непропорційний адміністративний тягар для такого органу.
3. Якщо інформація, зазначена у параграфі 1, стосується переміщення підакцизних товарів у межах Союзу, таку інформацію передають із використанням документа у рамках взаємної адміністративної допомоги згідно з параграфом 4.
Однак, якщо використання такого документа є недоцільним, як виняток обмін інформацією може здійснюватися повністю або частково за допомогою інших засобів. У таких випадках повідомлення супроводжують поясненням причин недоцільності використання документа у рамках взаємної адміністративної допомоги.
4. За недоступності комп’ютеризованої системи, замість документа у рамках взаємної адміністративної допомоги використовується запасний документ у рамках взаємної адміністративної допомоги, зазначений у параграфі 3.
5. Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти щодо визначення:
(a) точних категорій інформації, обмін якою здійснюють згідно з параграфом 1, яка стосовно фізичних осіб повинна включати ім’я, прізвище, назву вулиці, номер будинку, поштовий індекс, місто, державу-член, податковий чи інший ідентифікаційний номер, код або опис продукту та інші пов’язані персональні дані, якщо доступні;
(b) частоти регулярного обміну та часові обмеження для обміну на підставі подій згідно з параграфом 1 для кожної категорії інформації;
(c) структури та змісту документів у рамках взаємної адміністративної допомоги;
(d) форми та змісту запасного документа у рамках взаємної адміністративної допомоги;
(e) правил і процедур обміну документами, зазначеними в пунктах (c) та (d).
Комісія також може ухвалювати імплементаційні акти з метою визначення ситуацій, у яких компетентні органи можуть вважати, що комп’ютеризована система недоступна для цілей параграфа 4 цієї статті.
Такі імплементаційні акти необхідно ухвалювати згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 35(2).