1. За умови дотримання положень цього Регламенту, держави-члени можуть ухвалювати або продовжувати застосовувати національні регламенти, що встановлюють інші рівні якості. Такі регламенти повинні передбачати можливість здійснення оцінювання таких рівнів якості на основі критеріїв, пов’язаних, зокрема, з сировиною, яку використовують, органолептикою, характеристиками продуктів та з їхньою фізичною і мікробіологічною стабільністю.
Держави-члени, що користуються цією опцією, повинні забезпечити, щоб на продуктах інших держав-членів, які відповідають критеріям, встановленим такими регламентами, можна було на недискримінаційних умовах використовувати терміни, які на підставі таких регламентів, підтверджують, що такі критерії були дотримані.
2. Торговельні найменування, зазначені у статті 3(1)(a), можуть бути доповнені покликанням на рівень якості, властивий відповідному продукту.
3. Держави-члени вживають усіх необхідних заходів для забезпечення проведення перевірок щодо застосування усіх критеріїв, зазначених у другому підпараграфі параграфа 1, для визначення рівнів якості. Регулярні та часті перевірки поширюються на кінцевий продукт і повинні здійснюватися одним чи кількома органами, що регулюються публічним правом та призначені державою-членом або уповноваженим органом, підконтрольним їй. Держави-члени надають Комісії перелік призначених ними органів.