1. Усі тварини в господарстві, які народилися після 9 липня 2005 року або для Болгарії, Румунії та Хорватії - після відповідної дати вступу, повинні бути ідентифіковані відповідно до параграфа 2 протягом періоду, визначеного державою-членом для такої операції з моменту народження тварини, і в будь-якому разі до того, як тварина покидає господарство, у якому вона народилася. Такий період повинен становити не довше шести місяців.
Як відступ держави-члени можуть продовжити такий період, однак він не може перевищувати дев’яти місяців для тварин, яких утримують екстенсивно або в умовах вільного випасу. Відповідні держави-члени повинні повідомити Комісію про наданий відступ. Якщо необхідно, можуть бути встановлені імплементаційні правила відповідно до процедури, зазначеної у статті 13(2).
2.
(a) Тварин ідентифікують первинним засобом ідентифікації, який відповідає вимогам секцій A.1-A.3 додатка, та
(b) вторинним засобом ідентифікації, затвердженим компетентним органом, який відповідає технічним характеристикам, переліченим у секції A.4 додатка.
(c) Проте, до дати, зазначеної у статті 9(3), вторинний спосіб ідентифікації може бути замінений системою, визначеною в секції A.5 додатка, за винятком тварин, які є предметом торгівлі в межах Співтовариства.
(d) Держави-члени, які запроваджують систему, зазначену в пункті (c), звертаються до Комісії за її затвердженням відповідно до процедури, передбаченої у статті 13(2). З цією метою Комісія розглядає документацію, подану державами-членами, та проводить аудит, необхідний для оцінювання системи. Після завершення таких аудитів Комісія протягом 90 днів після отримання запиту на затвердження подає до Постійного комітету з харчового ланцюга та здоров’я тварин звіт разом із проектом належного документа.
3. Однак для тварин, призначених для забою у віці до 12 місяців і не призначених ні для торгівлі в межах Співтовариства, ні для експорту в треті країни, компетентний орган може дозволити спосіб ідентифікації, описаний у секції A.7 додатка, як альтернативний до засобів ідентифікації, згаданих у параграфі 2.
4. Будь-яка тварина, імпортована з третьої країни, яка після 9 липня 2005 року або для Болгарії, Румунії та Хорватії - після відповідної дати вступу проходила перевірки, встановлені Директивою 91/496/ЄЕС, і яка залишається на території Співтовариства, повинна бути ідентифікована відповідно до параграфа 2 в господарстві призначення, у якому утримують поголів’я худоби, протягом періоду, визначеного державою-членом, проте не довшого ніж протягом 14 днів після проведення таких перевірок та в будь-якому разі перш ніж покинути господарство.
Початкова ідентифікація, присвоєна третьою країною, повинна бути зареєстрована в реєстрі господарства, передбаченому у статті 5, разом із ідентифікаційним кодом, присвоєним йому державою-членом призначення.
Однак ідентифікація, передбачена в параграфі 1, не є необхідною для тварини, призначеної для забою, якщо тварину транспортують безпосередньо з ветеринарного прикордонного пункту інспектування до бойні, розташованої в державі-члені, у якій проводять перевірки, зазначені в першому підпараграфі, та якщо забій тварини відбувається протягом п’яти робочих днів після проведення таких перевірок.
5. Будь-яка тварина, що походить з іншої держави-члена, повинна зберігати свою початкову ідентифікацію.
6. Жодні засоби ідентифікації не можуть бути видалені або замінені без дозволу компетентного органу. Якщо засоби ідентифікації стали нерозбірливими або їх було втрачено, їх має бути якомога швидше замінено на засоби з таким самим кодом відповідно до цієї статті. На додаток до коду та для розрізнення замінений засіб може мати позначку з номером версії заміни.
Однак, компетентний орган може під своїм контролем дозволити зазначення на замінених засобах ідентифікації іншого коду за умови, що не відбудеться порушення простежуваності, особливо для тварин, ідентифікованих відповідно до параграфа 3.
7. Розподіл засобів ідентифікації між господарствами, їх призначення тваринам та мічення ними тварин відбуваються у спосіб, визначений компетентним органом.
8. Держави-члени надають одна одній та Комісії зразок засобів ідентифікації та повідомляють про спосіб ідентифікації, які вони використовують на своїй території.
9. До дати, зазначеної у статті 9(3), держави-члени, які запровадили електронну ідентифікацію на добровільній основі відповідно до положень секції A.4 та A.6 додатка, забезпечують, щоб індивідуальний електронний ідентифікаційний номер та характеристики використовуваних засобів були вказані у відповідному сертифікаті відповідно до Директиви 91/68/ЄЕС, який супроводжує тварин, що є предметом торгівлі в межах Співтовариства.