Рішення Комісії про закриття процедури офіційного розслідування
1. Без обмеження положень статті 10, процедуру офіційного розслідування закривають на підставі рішення, як передбачено в параграфах 2-5 цієї статті.
2. Якщо Комісія встановлює, що, у відповідних випадках, після внесення змін відповідною державою-членом нотифікований захід перестає бути допомогою, вона фіксує такий висновок у формі рішення.
3. Якщо Комісія встановлює, що, у відповідних випадках, після внесення змін відповідною державою-членом, сумніви щодо сумісності нотифікованого заходу з внутрішнім ринком усунено, вона ухвалює рішення про сумісність допомоги із внутрішнім ринком («позитивне рішення»). У такому рішенні зазначають, яке виключення згідно з ДФЄС було застосовано.
4. Комісія може додавати до позитивного рішення умови, на яких допомогу можна вважати сумісною з внутрішнім ринком, і може встановлювати обов’язки для забезпечення можливості моніторингу дотримання рішення («умовне рішення»).
5. Якщо Комісія встановлює, що нотифікована допомога не є сумісною з внутрішнім ринком, вона ухвалює рішення про неможливість впровадження такої допомоги («негативне рішення»).
6. Рішення, ухвалені згідно з параграфами 2-5, ухвалюють щойно усунено сумніви, зазначені у статті 4(4). Комісія докладає усіх можливих зусиль, щоб ухвалити рішення протягом 18 місяців з моменту відкриття процедури. За спільною згодою Комісії та відповідної держави-члена зазначений строк може бути подовжено.
7. Після закінчення строку, зазначеного в параграфі 6 цієї статті, Комісія, за запитом відповідної держави-члена, повинна протягом двох місяців ухвалити рішення на підставі наявної в неї інформації. У відповідних випадках, якщо наданої інформації недостатньо для визначення сумісності, Комісія ухвалює негативне рішення.
8. Перед ухваленням будь-якого рішення відповідно до параграфів 2-5, Комісія надає відповідній державі-члену можливість представити свою позицію щодо інформації, яку отримала Комісія і яку було надано відповідній державі-члену згідно зі статтею 7(3), у строк, що зазвичай не перевищує одного місяця.
9. Комісія не повинна використовувати надану респондентами конфіденційну інформацію, яку не можна узагальнити чи знеособити в інший спосіб, у будь-якому рішенні, ухваленому згідно з параграфами 2-5 цієї статті, якщо вона не отримала їхньої згоди на розголошення цієї інформації відповідній державі-члену. Комісія може ухвалити обґрунтоване рішення, яке повинне бути повідомлене відповідному суб’єкту господарювання чи об’єднанню суб’єктів господарювання, у якому визначає, що інформація, яку надав респондент і яку позначено як конфіденційну, не підпадає під захищену, та встановлює дату, після якої таку інформацію буде розголошено. Зазначений строк повинен становити щонайменше 1 місяць.
10. Комісія повинна належним чином враховувати законні інтереси суб’єктів господарювання, пов’язані із захистом їхньої комерційної таємниці та іншої конфіденційної інформації. Суб’єкт господарювання чи об’єднання суб’єктів господарювання, що надає інформацію згідно зі статтею 7 і не є отримувачем відповідного заходу державної допомоги, може звернутися із запитом про нерозкриття своїх ідентифікаційних даних відповідній державі-члену у зв’язку з можливим завданням йому шкоди.