1. Жодне положення цього Регламенту не перешкоджає державам-членам надавати:
(a) звільнення відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні відносини від 18 квітня 1961 року, Віденської конвенції про консульські відносини від 24 квітня 1963 року, інших консульських конвенцій або Нью-Йоркської конвенції про спеціальні місії від 16 грудня 1969 року;
(b) звільнення згідно зі звичаєвими привілеями, наданими на підставі міжнародних угод або угод про штаб-квартири, стороною яких є третя країна або міжнародна організація, у тому числі звільнення, що їх надають із нагоди проведення міжнародних зустрічей;
(c) звільнення згідно зі звичаєвими привілеями та імунітетами, наданими у контексті міжнародних угод, укладених усіма державами-членами, та створення культурного або наукового інституту чи організації відповідно до норм міжнародного права;
(d) звільнення згідно зі звичаєвими привілеями та імунітетами, наданими у контексті угод про культурну, наукову чи технічну співпрацю, укладених із третіми країнами;
(e) спеціальні звільнення, впроваджені згідно з угодами, укладеними із третіми країнами, що передбачають спільні заходи для захисту населення або довкілля;
(f) спеціальні звільнення, впроваджені згідно з угодами, укладеними із прилеглими третіми країнами, що виправдані характером прикордонної торгівлі з відповідними країнами;
(g) звільнення в контексті угод, укладених на основі взаємності із третіми країнами, які є договірними сторонами Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (Чикаго, 1944 р.), з метою впровадження Рекомендованих практик 4.42 і 4.44, вкладених у додатку 9 до Конвенції (восьме видання, липень 1980 р.).
2. Якщо міжнародна конвенція, що не охоплена жодною з категорій, зазначених у параграфі 1, до якої держава-член має намір приєднатися, передбачає надання звільнення, відповідна держава-член подає запит до Комісії щодо застосування такого звільнення, надаючи Комісії всю необхідну інформацію.
Рішення стосовно такого запиту ухвалюють відповідно до процедури, зазначеної у статті 247a Регламенту (ЄЕС) № 2913/92.
3. Надання зазначеної у параграфі 2 інформації вимагається, якщо відповідна міжнародна конвенція передбачає надання звільнення, що не виходить за межі обмежень, встановлених згідно з правом Співтовариства.