Жорсткіші національні правила
1. Цей Регламент не перешкоджає державам-членам зберігати будь-які національні правила, спрямовані на забезпечення вищого рівня захисту тварин під час умертвіння, чинні станом на момент набуття чинності цього Регламенту.
До 01 січня 2013 року держави-члени повинні повідомити Комісію про такі національні правила. Комісія повинна довести їх до відома інших держав-членів.
2. Держави-члени можуть ухвалювати національні правила, спрямовані на забезпечення вищого рівня захисту тварин під час умертвіння порівняно з рівнем, який забезпечують правила, що містяться в цьому Регламенті, стосовно таких видів діяльності:
(a) умертвіння тварин та супутні операції за межами бойні;
(b) забій диких тварин, вирощених на фермі, як означено в пункті 1.6 додатка I до Регламенту (ЄС) № 853/2004, у тому числі північних оленів, та супутні операції;
(g) забій тварин та супутні операції відповідно до статті 4(4).
Держави-члени повинні повідомляти Комісію про будь-які такі національні правила. Комісія повинна довести їх до відома інших держав-членів.
3. Якщо, на підставі нових наукових даних, держава-член вважає за необхідне вжити заходів, спрямованих на забезпечення вищого рівня захисту тварин під час умертвіння, стосовно методів оглушення, зазначених у додатку I, вона повинна повідомити Комісію про передбачені заходи. Комісія повинна довести їх до відома інших держав-членів.
Комісія повинна винести питання на розгляд Комітету, зазначеного в статті 25(1), протягом 1 місяця з моменту оповіщення та, на основі висновку EFSA та відповідно до процедури, зазначеної в статті 25(2), ухвалити або відхилити національні заходи, про які йдеться.
Якщо Комісія вважає за доцільне, вона може на основі затверджених національних правил запропонувати зміни до додатка I відповідно до статті 4(2).
4. Держава-член не може забороняти або перешкоджати введенню в обіг на її території продуктів тваринного походження, отриманих із тварин, умертвлених в іншій державі-члені, на підставі того, що відповідних тварин не умертвили відповідно до її національних правил, спрямованих на досягнення вищого рівня захисту тварин під час умертвіння.