Набуття чинності
Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його публікації в Офіційному вістку Європейського Союзу .
Він застосовується з 1 січня 2013 року.
Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.
ДОДАТОК I
Мінімальний зміст плану моніторингу ( стаття 12 (1) )
1. Мінімальний зміст плану моніторингу для установок
План моніторингу для установки повинен містити щонайменше таку інформацію:
(1) загальна інформація щодо установки:
(a) опис установки та видів діяльності, які провадять на установці та які підлягають моніторингу, що охоплює перелік джерел викидів та вихідних потоків, які підлягають моніторингу, для кожного виду діяльності, який провадять на установці, та відповідає таким критеріям:
(i) опис повинен бути достатнім для підтвердження відсутності нестачі даних та подвійного обліку викидів;
(ii) необхідно додати просту діаграму джерел викидів, вихідних потоків, точок відбору проб і вимірювального обладнання, якщо її вимагає компетентний орган або якщо наявність такої діаграми спрощує описування установки або покликання на джерела викидів, вихідні потоки, вимірювальні прилади та будь-які інші частини установки, які стосуються методики моніторингу, у тому числі діяльність щодо потоку даних та контрольні види діяльності;
(b) опис процедури управління розподілом обов’язків із моніторингу та звітування в межах установки та процедури управління компетенціями відповідального персоналу;
(c) опис процедури регулярного оцінювання адекватності плану моніторингу, що охоплює щонайменше таке:
(i) перевірку переліку джерел викидів та вихідних потоків, забезпечення повноти переліку джерел викидів та вихідних потоків і внесення у план моніторингу всіх відповідних змін у характері та функціонуванні установки;
(ii) оцінювання відповідності пороговим значенням невизначеності для даних про діяльність та інших параметрів, якщо застосовно, для застосованих рівнів для кожного вихідного потоку і джерела викидів;
(iii) оцінювання можливих заходів для вдосконалення застосованої методики моніторингу;
(d) опис письмових процедур, які стосуються діяльності щодо потоку даних відповідно до статті 57, у тому числі, у відповідних випадках, діаграма для роз’яснення;
(d) опис письмових процедур для контрольних видів діяльності, організованих відповідно до статті 58;
(f) якщо застосовно, інформація про відповідні зв’язки з видами діяльності, що їх провадять у межах схем екологічного управління та аудиту Співтовариства, запроваджених відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1221/2009 ( - 8), систем, що їх охоплює згармонізований стандарт ISO 14001:2004, або інших систем екологічного управління, у тому числі інформація про процедури та заходи контролю щодо моніторингу викидів парникових газів та звітування про них;
(g) номер версії плану моніторингу;
(2) детальний опис заснованих на розрахунках методик, у випадку їх застосування, що охоплює таке:
(a) детальний опис застосованої заснованої на розрахунках методики, у тому числі перелік використаних вхідних даних та формул розрахунків, перелік застосованих рівнів для даних про діяльність та всіх відповідних коефіцієнтів перерахунку для кожного вихідного потоку, що підлягає моніторингу;
(b) якщо застосовно та якщо оператор має намір скористатися спрощенням для другорядних вихідних потоків та мінімальних вихідних потоків, категоризація вихідних потоків на основні, другорядні та мінімальні;
(c) опис застосованих вимірювальних систем та їхнього діапазону вимірювання, встановленої невизначеності та точного місця розташування вимірювальних приладів, які використовуватимуть для кожного з вихідних потоків, що підлягають моніторингу;
(d) якщо застосовно, уставні значення, що їх використовують для коефіцієнтів перерахунку, із зазначенням джерела коефіцієнта або відповідного джерела, з якого періодично отримуватимуть уставний коефіцієнт, для кожного із вихідних потоків;
(e) якщо застосовно, перелік методів аналізу, які використовуватимуть для визначення всіх відповідних коефіцієнтів перерахунку для кожного із вихідних потоків, та опис письмових процедур проведення таких аналізів;
(f) якщо застосовно, опис процедури, що лежить в основі плану відбору проб для відбору проб палива або матеріалів для аналізу та процедури, яку використовують для перегляду адекватності плану відбору проб;
(g) якщо застосовно, перелік лабораторій, залучених до проведення відповідних аналітичних процедур та, якщо лабораторія не акредитована, як зазначено в статті 34(1), опис процедур, що їх використовують для підтвердження відповідності еквівалентним вимогам за статтею 34(2) і (3);
(3) якщо застосовуватимуть резервну методику моніторингу відповідно до статті 22, детальний опис застосованої методики моніторингу для всіх вихідних потоків або джерел викидів, для яких не використовують методику із застосуванням рівнів, та опис письмової процедури, що їх використовують для аналізу пов’язаної невизначеності, який необхідно провести;
(4) детальний опис заснованих на вимірюваннях методик, у випадку їх застосування, що охоплює таке:
(a) опис методу вимірювання, у тому числі опис усіх письмових процедур, що стосуються вимірювання, і таке:
(i) будь-які формули розрахунку, що їх використовують для зведення даних і для визначення річного обсягу викидів із кожного джерела викидів;
(ii) метод визначення можливості розрахування актуальних годин або коротших референтних періодів для кожного параметра та для заміни відсутніх даних відповідно до статті 45;
(b) перелік усіх відповідних точок викидів під час нормального режиму функціонування та під час фази обмеженого функціонування і перехідної фази, у тому числі періоди аварійного простою або фази введення в експлуатацію, який доповнюють діаграмою технологічного процесу на запит компетентного органу;
(c) якщо потік паливневого газу визначають шляхом здійснення розрахунку, опис письмової процедури здійснення такого розрахунку для кожного джерела викидів, моніторинг якого проводять за заснованою на вимірюваннях методикою;
(d) перелік усього відповідного обладнання із зазначенням його періодичності вимірювання, діапазону дії та невизначеності;
(e) перелік застосованих стандартів та будь-яких відхилень від таких стандартів;
(f) опис письмової процедури здійснення підтверджувальних розрахунків відповідно до статті 46, якщо застосовно;
(g) опис методу, за яким необхідно визначити CO 2 , що походить із біомаси, та відняти від виміряних викидів CO 2 , та опис письмової процедури, яку використовують для такої цілі, якщо застосовно;
(5) окрім вимог, установлених у пункті 4, детальний опис методики моніторингу викидів N 2 O, якщо їх моніторинг здійснюють, за доцільності у формі опису застосованої письмової процедури, у тому числі опис такого:
(a) методу та параметрів, що їх використовують для визначення кількості матеріалу, що споживають у процесі виробництва, та максимальної кількості матеріалу, що споживають за повної потужності;
(b) методу та параметрів, що їх використовують для визначення кількості продукту, яку виробляють за годину та вираженої як кількість азотної кислоти (100 %), адипінової кислоти (100 %), капролактаму, гліоксалю та гліоксалової кислоти за годину відповідно;
(c) методу та параметрів, що їх використовують для визначення концентрації N 2 O у паливневому газі кожного джерела викидів, його діапазону дії та невизначеності, деталей про альтернативні методи, які застосовуватимуть, якщо концентрація вийде за межі діапазону дії, та ситуації, коли таке може статися;
(d) методу розрахунку, що його використовують для визначення викидів N 2 O з періодичних непристосованих джерел під час виробництва азотної кислоти, адипінової кислоти, капролактаму, гліоксалю та гліоксалової кислоти;
(е) способу або міри експлуатації установки зі змінним навантаженням та способу здійснення оперативного управління;
(f) методу та будь-яких формул розрахунку, що їх використовують для визначення річного обсягу викидів N 2 O та відповідних значень еквіваленту CO 2 для кожного джерела викидів;
(g) інформацію про умови технологічного процесу, які відхиляються від нормального режиму роботи, зазначення ймовірної періодичності настання та тривалості таких умов, а також зазначення обсягу викидів N 2 O за час існування відхильних умов технологічного процесу, таких як збій у роботі очисного обладнання;
(6) детальний опис методики моніторингу перфторвуглецю з виробництва первинного алюмінію, за доцільності, у формі опису застосованої письмової процедури, у тому числі опис такого:
(a) якщо застосовно, дат вимірювання для визначення специфічних для конкретної установки коефіцієнтів викидів SEF CF4 або OVC і F C2F6 та графіка повторювання такого визначення у майбутньому;
(b) якщо застосовно, протоколу, в якому описано процедуру, що її використовують для визначення специфічних для конкретної установки коефіцієнтів викидів CF 4 і C 2 F 6 , у якому показано, що вимірювання здійснювали та здійснюватимуть достатньо довгий час для наближення вимірюваних значень, але щонайменше 72 години;
(c) якщо застосовно, методику для визначення ефективності вловлювання спонтанних викидів на установках для виробництва первинного алюмінію;
(d) опису типу електролізера та типу анода;
(7) детальний опис методики моніторингу переміщення властивого CO 2 як частини палива відповідно до статті 48 або переміщення CO 2 відповідно до статті 49, за доцільності, у формі опису застосованої письмової процедури, у тому числі опис такого:
(a) якщо застосовно, місця розташування обладнання для вимірювання температури і тиску в межах транспортної мережі;
(b) якщо застосовно, процедур запобігання витокам із транспортних мереж, виявляння та кількісного оцінювання таких витоків;
(c) у випадку транспортних мереж, процедур, які ефективно забезпечують переміщення CO 2 лише на установки, у яких є дійсний дозвіл на викиди парникових газів або на яких проводять відповідно до статті 49 дієвий моніторинг та облік будь-якого CO 2 , який викидають;
(d) ідентифікації установок, з яких переміщують та на які переміщують, за ідентифікаційним номером установки, визнаним згідно з Регламентом (ЄС) № 1193/2011;
(e) якщо застосовно, опису систем безперервного вимірювання, що їх використовують у точках переміщення CO 2 між установками, з яких переміщують CO 2 згідно зі статтею 48 чи 49;
(e) якщо застосовно, опису методу консервативного оцінювання, що його використовують для визначення фракції біомаси переміщеного CO 2 згідно зі статтею 48 чи 49;
(g) якщо застосовно, методики кількісного оцінювання викидів або CO 2 , що вивільняється в товщу води із можливих витоків, а також застосованих та потенційно адаптованих методик кількісного оцінювання фактичних викидів або CO 2 , що вивільняється в товщу води із витоків, як зазначено у секції 23 додатка IV.
2. Мінімальний зміст плану моніторингу викидів від авіаційної діяльності
1. План моніторингу повинен містити таку інформацію щодо всіх експлуатантів ПС:
(a) ідентифікаційні дані експлуатанта ПС, позивний сигнал або інший унікальний ідентифікатор, що його використовують для цілей контролю повітряного руху, контактні дані експлуатанта ПС або відповідальної особи, контактну адресу, державу-члена, яка здійснює адміністрування, компетентний орган, який здійснює адміністрування;
(b) початковий перелік типів повітряних суден в його парку, що функціонує на момент подання плану моніторингу, та кількість повітряних суден за типом, приблизний перелік додаткових типів повітряних суден, використання яких передбачають, у тому числі, за наявності, запланована кількість повітряних суден за типом та вихідні потоки (типи палива), пов’язані з кожним типом повітряних суден;
(c) опис процедур, систем та обов’язків, що їх використовують для оновлення повноти переліку джерел викидів за рік моніторингу з метою забезпечення повноти моніторингу викидів від власних і орендованих повітряних суден та звітності про них;
(d) опис процедур, що їх використовують для моніторингу повноти переліку рейсів, які виконують за унікальним ідентифікатором у парі аеродромів, та процедур, що їх використовують для визначення того, чи додаток I до Директиви 2003/87/ЄС охоплює рейси, для цілей забезпечення повноти переліку рейсів та уникнення подвійного обліку;
(e) опис процедури управління обов’язками та їх розподілення для моніторингу та звітування і процедури управління компетенціями відповідального персоналу;
(f) опис процедури регулярного оцінювання адекватності плану моніторингу, в тому числі будь-які потенційні заходи для вдосконалення методики моніторингу та пов’язані застосовані процедури;
(g) опис письмових процедур, які стосуються щодо потоку даних відповідно до статті 57, у тому числі, у відповідних випадках, діаграма для роз’яснення;
(h) опис письмових процедур для контрольних видів діяльності, організованих відповідно до статті 58;
(i) якщо застосовно, інформація про відповідні зв’язки з видами діяльності, що їх провадять у межах схем екологічного управління та аудиту Співтовариства, систем, що їх охоплює згармонізований стандарт ISO 14001:2004, або інших систем екологічного управління, у тому числі інформація про процедури та заходи контролю щодо моніторингу викидів парникових газів та звітування про них;
(j) номер версії плану моніторингу.
2. План моніторингу повинен містити інформацію щодо експлуатанта ПС, що не є малим джерелом викидів згідно зі статтею 54(1) або який не має наміру використовувати інструмент малого джерела викидів згідно зі статтею 54 (2):
(a) опис письмової процедури, що її використовуватимуть для визначення методики моніторингу для додаткових типів повітряних суден, які експлуатант ПС передбачає використовувати;
(b) опис письмових процедур моніторингу споживання палива кожним повітряним судном, у тому числі:
(i) обрана методика (метод A чи метод B) для розрахування обсягу споживання палива; якщо той самий метод не застосовують для всіх типів повітряних суден, обгрунтування методики та перелік з уточненням того, який метод та за яких умов використовуватимуть;
(ii) процедури вимірювання обсягів заправленого палива та обсягу палива в баках, опис використовуваних вимірювальних приладів і процедури записування, відновлення, передавання або зберігання інформації щодо вимірів, залежно від випадку;
(iii) метод визначення густини, якщо застосовно;
(iv) обгрунтування обраної методики моніторингу для забезпечення найнижчих рівнів невизначеності відповідно до статті 55(1);
(c) перелік відхилень для конкретних аеродромів від загальної методики моніторингу, як описано в пункті (b), якщо експлуатант ПС не має можливості у зв’язку з особливими обставинами надати необхідні дані для методики моніторингу, яка вимагається;
(e) коефіцієнти викидів, що їх використовують для кожного типу палива, або, у випадку альтернативних видів палива, методики для визначення коефіцієнтів викидів, у тому числі методику відбору проб, методи проведення аналізу, опис залучених лабораторій і процедур їх акредитації та/або забезпечення якості;
(f) опис процедур та систем для виявлення, оцінювання та опрацювання нестачі даних відповідно до статті 65(2).
3. Мінімальний зміст плану моніторингу даних про тоннокілометри
План моніторингу даних про тоннокіломенти повинен містити таку інформацію:
(a) елементи, зазначені в пункті 1 секції 2 цього додатка;
(b) опис письмових процедур, що їх використовують для визначення даних про тоннокілометри за рейс, у тому числі:
(i) процедури, обов’язки, джерела даних та формули розрахунку для визначення та обліку відстані для кожної пари аеропортів;
(ii) рівень, що його використовують для визначення маси пасажирів, у тому числі зареєстрований багаж; у випадку рівня 2 необхідно надати опис процедури отримання маси пасажирів та багажу;
(iii) опис процедур, що їх використовують для визначення маси вантажу та пошти, якщо застосовно;
(iv) опис вимірювальних приладів, що їх використовують для вимірювання маси пасажирів, вантажу та пошти у відповідних випадках.
ДОДАТОК II
Порогові значення рівнів для заснованих на розрахунках методик, які стосуються установок ( стаття 12(1) )
1. Визначення рівнів для даних про діяльність
Порогові значення невизначеності у таблиці 1 застосовують до рівнів, що стосуються вимог до даних про діяльність відповідно до пункту (a) статті 28(1), першого підпараграфа статті 29(2) та додатка IV цього Регламенту. Порогові значення невизначеності тлумачать як максимально допустимі значення невизначеності для визначення вихідних потоків за звітний період.
Якщо у таблиці 1 відсутні види діяльності, зазначені в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС, та не застосовують масовий баланс, оператор використовує рівні, зазначені в таблиці 1 у розділі «Спалювання палива та використовування палива як вхідного матеріалу для технологічного процесу» для таких видів діяльності.
Таблиця 1
Рівні для даних про діяльність (максимально допустима невизначеність для кожного рівня)
Вид діяльності/тип вихідного потоку
Параметр, до якого застосовують невизначеність
Рівень 1
Рівень 2
Рівень 3
Рівень 4
Спалювання палива та використовування палива як вхідного матеріалу для технологічного процесу
Стандартне комерційне паливо
Кількість палива [т] або [Нм - 3 ]
±7,5 %
± 5 %
±2,5 %
± 1,5 %
Інші газоподібні та рідкі види палива
Кількість палива [т] або [Нм - 3 ]
±7,5 %
± 5 %
±2,5 %
± 1,5 %
Тверді види палива
Кількість палива [т]
±7,5 %
± 5 %
±2,5 %
± 1,5 %
Факельне спалювання
Кількість спалюваного у факелі газу [Нм - 3 ]
± 17,5 %
± 12,5 %
±7,5 %
Очищення: карбонат (метод A)
Кількість спожитого карбонату [т]
±7,5 %
Очищення: гіпс (метод B)
Кількість виробленого гіпсу [т]
±7,5 %
Перероблення мінеральних олив
Регенерація каталізатора каталітичного крекінгу ( - 1 )
Вимоги щодо невизначеності застосовують окремо для кожного джерела викидів
± 10 %
±7,5 %
±5%
±2,5 %
Виробництво водню
Вуглеводнева сировина [т]
±7,5 %
±2,5 %
Виробництво коксу
Методика обчислення масового балансу
Кожний вхідний та вихідний матеріал [т]
±7,5 %
± 5 %
±2,5 %
± 1,5 %
Випалювання або агломерація металевої руди
Карбонат на вході
Карбонат у вхідному матеріалі та технологічних залишках [т]
±5%
±2,5 %
Методика обчислення масового балансу
Кожний
вхідний та вихідний матеріал [т]
±7,5 %
± 5 %
±2,5 %
± 1,5 %
Виробництво чавуну та сталі
Паливо як вхідний матеріал для технологічного процесу
Кожний масовий потік до та з установки [т]
±7,5 %
± 5 %
±2,5 %
± 1,5 %
Методика обчислення масового балансу
Кожний вхідний та вихідний матеріал [т]
±7,5 %
± 5 %
±2,5 %
± 1,5 %
Виробництво цементного клінкеру
На основі вхідного матеріалу для печі (метод A)
Кожний відповідний вхідний матеріал для печі [т]
±7,5 %
± 5 %
±2,5 %
Вихід клінкеру (метод B)
Кількість виробленого клінкеру [т]
±5%
±2,5 %
Пил із цементної печі
Пил із цементної печі або пил із байпасу [т]
не
застосовується (-}
±7,5 %
Некарбонатний вуглець
Кожний вид сировини [т]
± 15 %
±7,5 %
Виробництво вапна та кальцинація доломіту і магнезиту
Карбонати (метод A)
Кожний відповідний вхідний матеріал для печі [т]
±7,5 %
± 5 %
±2,5 %
Оксиди лужноземельних металів (метод B)
Кількість виробленого вапна [т]
±5%
±2,5 %
Пічний пил (метод B)
Пічний пил [т]
не застосовується ( - 2 )
±7,5 %
Виробництво скла та мінеральної вати
Карбонати (на вході)
Кожна карбонатна сировина або добавки, пов’язані з викидами CO 2 [т]
±2,5 %
± 1,5 %
Виробництво керамічних виробів
Вуглець на вході (метод A)
Кожна карбонатна сировина або добавка, пов’язана з викидами CO 2 [т]
±7,5 %
± 5 %
±2,5 %
Лужний оксид (метод B)
Валова продукція, в тому числі забраковані продукти та бите скло 3 печей і відправлень [т]
±7,5 %
± 5 %
±2,5 %
Очищення
Спожитий сухий CaСO 3 [т]
±7,5 %
Виробництво целюлози та паперу
Додаткові хімічні речовини
Кількість CaСO 3 та Na 2 СO 3 [т]
±2,5 %
± 1,5 %
Виробництво сажі
Методика обчислення масового балансу
Кожний вхідний та вихідний матеріал [т]
± 7,5 %
± 5 %
±2,5 %
± 1,5 %
Виробництво аміаку
Паливо як вхідний матеріал для технологічного процесу
Кількість палива, використаного як вхідний матеріал для технологічного процесу [т] чи [нм - 3 ]
±7,5 %
± 5 %
±2,5 %
± 1,5 %
Виробництво водню та синтез-газу
Паливо як вхідний матеріал для технологічного процесу
Кількість палива, використаного як вхідний матеріал для виробництва водню [т] чи [нм - 3 ]
±7,5 %
± 5 %
±2,5 %
± 1,5 %
Методика обчислення масового балансу
Кожний вхідний та вихідний матеріал [т]
±7,5 %
± 5 %
±2,5 %
± 1,5 %
Виробництво органічних хімічних речовин масового виробництва
Методика обчислення масового балансу
Кожний вхідний та вихідний матеріал [т]
±7,5 %
± 5 %
±2,5 %
± 1,5 %
Виробництво або перероблення чорних та кольорових металів, у тому числі вторинного алюмінію
Викиди від процесів
Кожний вхідний матеріал або технологічні відходи, що їх використовують як вхідний матеріал для технологічного процесу [т]
±5%
±2,5 %
Методика обчислення масового балансу
Кожний вхідний та вихідний матеріал [т]
±7,5 %
± 5 %
±2,5 %
± 1,5 %
Виробництво первинного алюмінію
Методика обчислення масового балансу
Кожний вхідний та вихідний матеріал [т]
±7,5 %
± 5 %
±2,5 %
± 1,5 %
Викиди перфторвуглецю (метод нахилу)
виробництво первинного алюмінію в [т], тривалість анодного ефекту в хвилинах [кількість анодних ефектів/електролізер за день] [тривалість анодного ефекту в хвилинах/випадок]
±2,5 %
± 1,5 %
Викиди перфторвуглецю (метод перенапруги)
виробництво первинного алюмінію в [т], перенапруга анодного ефекту [мВ] та коефіцієнт використання струму [-]
±2,5 %
± 1,5 %
( *1 ) Для моніторингу викидів від регенерації каталізатора каталітичного крекінгу (інші види регенерації каталізатора та установки флексікокінгу) на заводах перероблення мінеральних олив, обов’язкова невизначеність стосується загальної невизначеності всіх викидів із такого джерела.
( *2 ) Оцінена за настановами найкращих галузевих практик кількість [т] пилу з цементної печі або пилу з байпасу (за доцільності), що виходить із системи печі за звітний період.
2. Визначення рівнів для коефіцієнтів перерахунку для викидів від спалювання
Оператори здійснюють моніторинг викидів CO 2 від усіх типів процесів спалювання, що відбуваються під час провадження всіх видів діяльності, зазначених у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС або внесених до Схеми Союзу за статтею 24 зазначеної Директиви, із застосуванням визначення рівнів, викладених у цій секції. Якщо паливо використовують як вхідний матеріал для технологічного процесу, застосовують ті самі правила, що й до викидів від спалювання. Якщо паливо становить частину масового балансу відповідно до статті 25(1) цього Регламенту, застосовують визначення рівнів для масових балансів у секції 3 цього додатка.
Моніторинг викидів від пов’язаних процесів очищення вихлопних газів здійснюють відповідно до підсекції C секції 1 додатка IV.
2.1. Рівні для коефіцієнтів викидів
Якщо фракцію біомаси визначено для змішаного палива або матеріалу, визначені рівні пов’язані з попереднім коефіцієнтом викидів. Для викопного палива та матеріалів рівні пов’язані з коефіцієнтом викидів.
Рівень 1:
Оператор застосовує одне з такого:
(a) стандартні коефіцієнти, зазначені в секції 1 додатка VI;
(b) інші сталі значення відповідно до пунктів (d) чи (e) статті 31(1), якщо в секції 1 додатка VI відсутнє застосовне значення.
Рівень 2a:
Оператор застосовує специфічні для країни коефіцієнти викидів для відповідного палива або матеріалу відповідно до пунктів (b) та (c) статті 31(1).
Рівень 2b:
Оператор встановлює коефіцієнти викидів для палива на основі одного з таких установлених опосередкованих значень у комбінації з емпіричним співвідношенням, що його визначають щонайменше один раз на рік відповідно до статей 32-35 і 39:
(a) вимір густини конкретних олив або газів, у тому числі тих, що характерні для переробного заводу або сталеливарної промисловості;
(b) чиста теплотворна здатність для конкретних типів вугілля.
Оператор забезпечує відповідність співвідношення вимогам належної інженерної практики та застосування його лише до значень опосередкованих даних, що підпадають під діапазон, для яких його встановлено.
Рівень 3
Оператор визначає коефіцієнт викидів згідно з відповідними положеннями статей 32-35.
2.2. Рівні для чистої теплотворної здатності
Рівень 1:
Оператор застосовує одне з такого:
(a) стандартні коефіцієнти, зазначені в секції 1 додатка VI;
(b) інші сталі значення відповідно до пунктів (d) чи (e) статті 31(1), якщо в секції 1 додатка VI відсутнє застосовне значення.
Рівень 2a:
Оператор застосовує специфічні для країни коефіцієнти викидів для відповідного палива згідно з пунктами (b) чи (c) статті 31(1).
Рівень 2b
Для видів палива, торгівлю якими здійснюють у комерційних цілях, чисту теплотворну здатність, отриману постачальником палива з даних про закупівлю відповідного виду палива, використовують за умови, що її отримали на основі прийнятих національних або міжнародних стандартів.
Рівень 3:
Оператор визначає чисту теплотворну здантість згідно зі статтями 32-35.
2.3. Рівні для коефіцієнтів окиснення
Рівень 1:
Оператор застосовує коефіцієнт окиснення 1.
Рівень 2:
Оператор застосовує коефіцієнти окиснення для відповідного палива згідно з пунктами (b) чи (c) статті 31(1).
Рівень 3:
Для палива оператор отримує специфічні для конкретних видів діяльності коефіцієнти на основі відповідного вмісту вуглецю в золі, рідких відходах, інших відходах і побічних продуктах та в інших відповідних неповністю окиснених газоподібних формах вуглецю, який викидають, окрім CO. Дані про склад визначають відповідно до статей 32-35.
2.4. Рівні для фракції біомаси
Рівень 1:
Оператор застосовує значення з тих, що опубліковано відповідно до першого підпараграфа статті 39(2), або значення, встановлене відповідно до другого підпараграфа статті 39(2) чи статті 39(3).
Рівень 2:
Оператор визначає специфічні коефіцієнти згідно зі статтею 39(1).
3. Визначення рівнів для коефіцієнтів перерахунку для масових балансів
Якщо оператор використовує масовий баланс відповідно до статті 25, він застосовує визначення рівнів у цій секції.
3.1. Рівні для вмісту вуглецю
Оператор застосовує один із рівнів, зазначених у цьому пункті. Для отримання вмісту вуглецю з коефіцієнта викидів оператор використовує такі рівняння:
для :
коефіцієнтів викидів, виражених у тоннах CO 2 на тераджоуль (т CO 2 /ТДж)
C = (EF x NCV) / f
для:
коефіцієнтів викидів, виражених у тоннах CO 2 на тонну (т CO 2 /т)
C = EF / f
У таких формулах C - це вміст вуглецю, виражений як дріб (тонна вуглецю на тонну продукту), EF - це коефіцієнт викидів, NCV - це чиста теплотворна здатність, f - це коефіцієнт, зазначений у статті 36(3).
Якщо фракцію біомаси визначено для змішаного палива або матеріалу, визначені рівні стосуються сукупного вмісту вуглецю. Фракцію біомаси у вуглеці визначають із застосуванням рівнів, визначених у секції 2.4 цього додатка.
Рівень 1:
Оператор застосовує одне з такого:
(a) вміст вуглецю, отриманий на основі стандартних коефіцієнтів, зазначених у секціях 1 і 2 додатка VI;
(b) інші сталі значення відповідно до пунктів (d) чи (e) статті 31(1), якщо в секціях 1 чи 2 додатка VI відсутнє застосовне значення.
Рівень 2a:
Оператор отримує вміст вуглецю зі специфічних для країни коефіцієнтів викидів для відповідного палива або матеріалу згідно з пунктами (b) та (c) статті 31(1).
Рівень 2b:
Оператор отримує вміст вуглецю з коефіцієнтів викидів для палива на основі одного з таких установлених опосередкованих значень у комбінації з емпіричним співвідношенням, що його визначають щонайменше один раз на рік відповідно до статей 32-35:
(a) вимір густини конкретних олив або газів, характерних, наприклад, для нафтопереробного заводу або сталеливарної промисловості;
(b) чиста теплотворна здатність для конкретних типів вугілля.
Оператор забезпечує відповідність співвідношення вимогам належної інженерної практики та застосування його лише до значень опосередкованих даних, що підпадають під діапазон, для яких його встановлено.
Рівень 3:
Оператор визначає вміст вуглецю згідно з відповідними положеннями статей 32-35.
3.2. Рівні для чистої теплотворної здатності
Використовують рівні, визначені в секції 2.2 цього додатка.
4. Визначення рівнів для коефіцієнтів перерахунку для викидів від процесів розкладання карбонату
Для всіх викидів від процесів, моніторинг яких здійснюють за стандартними методиками відповідно до статті 24(2), застосовують такі визначення рівнів для коефіцієнтів викидів у разі:
(a) Метод A: На основі вхідного матеріалу: коефіцієнт викидів та дані про діяльність стосуються обсягу вхідного у процес матеріалу.
(b) Метод B: На основі вихідного матеріалу: коефіцієнт викидів та дані про діяльність стосуються обсягу вихідного з процесу матеріалу.
4.1. Рівні для коефіцієнт викидів із застосуванням методу A
Рівень 1:
Визначення обсягу відповідних карбонатів у кожному відповідному вхідному матеріалі здійснюють згідно зі статтями 32-35. Стехіометричні коефіцієнти, як зазначено в секції 2 додатка VI, використовують для перетворення даних про склад у коефіцієнти викидів.
4.2. Рівні для коефіцієнта перетворення із застосуванням методу A
Рівень 1:
Використовують коефіцієнт перетворення 1.
Рівень 2:
Карбонати та інший вуглець, що виходять із процесу, враховують шляхом застосування коефіцієнта перетворення зі значенням між 0 та 1. Оператор може припустити повне перетворення одного або декількох вхідних матеріалів та віднести неперетворені матеріали або інший вуглець до решти вхідних матеріалів. Додаткове визначення відповідних хімічних параметрів продуктів здійснюють відповідно до статей 32-35.
4.3. Рівні для коефіцієнт викидів із застосуванням методу B
Рівень 1:
Оператор застосовує стандартні коефіцієнти, зазначені в таблиці 3 секції 2 додатка VI.
Рівень 2:
Оператор застосовує специфічний для країни коефіцієнт викидів відповідно до пунктів (b) чи (c) статті 31(1).
Рівень 3:
Визначення обсягу відповідних оксидів металу, що утворилися з розкладення карбонатів, здійснюють згідно зі статтями 32-35. Стехіометричні коефіцієнти, як зазначено в таблиці 3 секції 2 додатка VI, використовують для перетворення даних про склад у коефіцієнти викидів, припускаючи, що всі відповідні оксиди металів отримано з відповідних карбонатів.
4.4. Рівні для коефіцієнта перетворення із застосуванням методу B
Рівень 1:
Використовують коефіцієнт перетворення 1.
Рівень 2:
Обсяг некарбонатних сполук відповідних металів у сировині, у тому числі зворотний пил, летуча зола або інші вже кальциновані матеріали, відображають шляхом застосування коефіцієнта перетворення зі значенням між 0 і 1 та зі значенням 1, що відповідає повному перетворенню карбонатної сировини в оксиди. Додаткове визначення відповідних хімічних параметрів вхідних матеріалів для технологічного процесу здійснюють згідно зі статтями 32-35.
ДОДАТОК III
Методики моніторингу для авіаційної діяльності ( стаття 52 і стаття 56 )
1. Методики розрахунку для визначення парникових газів у авіаційній галузі
Метод A
Оператор використовує такі формули:
Фактичний обсяг споживання палива за кожний рейс [т] = Кількість палива, що міститься у баках ПС після закінчення заправлення палива для рейсу [т] - Кількість палива, що міститься в баках ПС після закінчення заправлення палива для наступного рейсу [т] + Кількість заправленого палива для наступного рейсу [т]
Якщо заправлення палива для рейсу або наступного рейсу не здійснюють, кількість палива, що міститься у баках ПС, визначають у момент прибирання колодок для рейсу або наступного рейсу. За виняткових обставин, коли повітряне судно виконує інші роботи, інші ніж здійснення рейсу, у тому числі проходить капітальне технічне обслуговування, що включає випорожнення баків, після рейсу для якого здійснюють моніторинг споживання палива, експлуатант ПС може замінити «Кількість палива, що міститься в баках ПС після закінчення заправлення палива для наступного рейсу [т] + Кількість заправленого палива для наступного рейсу» на «Кількість палива, що залишилось у баках ПС на початок виконання повітряним судном наступної роботи», як зареєстровано у технічних журналах.
Метод B
Оператор використовує такі формули:
Фактичний обсяг споживання палива за кожний рейс [т] = Кількість палива, що залишається у баках ПС у кінці попереднього рейсу [т] + Кількість заправленого палива для рейсу [т] - Кількість палива, що міститься у момент встановлення колодок у кінці рейсу [т]
Момент установлення колодок можна вважати еквівалентним моменту вимкнення двигуна. Якщо повітряне судно не виконує рейс перед рейсом для якого здійснюють моніторинг споживання палива, експлуатант ПС може замінити «Кількість палива, що залишається у баках ПС у момент встановлення колодок у кінці попереднього рейсу» на «Кількість палива, що залишилось у баках ПС у момент завершення попередньої роботи повітряного літака», як зареєстровано у технічних журналах.
3. Коефіцієнти викидів для стандартного палива
Таблиця 2
Коефіцієнти викидів CO 2 для авіаційного палива
Паливо
Коефіцієнт викидів (т CO 2 / т палива)
Авіаційний бензин (AvGas)
3,10
Реактивне пальне (Jet B)
3,10
Авіаційний гас (Jet A1 або Jet A)
3,15
4. Розрахування відстані уздовж дуги великого кола
Відстань [км] = Відстань уздовж дуги великого кола [км] + 95 км
Відстань уздовж дуги великого кола - це найкоротша відстань між будь-якими двома точками на поверхні Землі, яку приблизно визначають за допомогою системи, згаданої в статті 3.7.1.1 додатка 15 Чиказької конвенції (WGS 84).
Широту та довготу аеродромів беруть із даних про розташування аеродрому, опублікованих у Збірнику аеронавігаційної інформації, відповідно до додатка 15 до Чиказької Конвенції або з джерел, що їх використовують дані з такого збірника.
Відстані, що їх розрахували програмне забезпечення або третя сторона, також можна використовувати за умови, що методика розрахунку ґрунтується на викладеній в цій секції формулі, даних зі збірника та вимогах WGS 84.
ДОДАТОК IV
Специфічні для конкретних видів діяльності методики моніторингу, що стосуються установок ( стаття 20(2) )
1. Спеціальні правила моніторингу викидів від процесів спалювання
A. Сфера застосування
Оператори здійснюють моніторинг викидів CO 2 від усіх типів процесів спалювання, що відбуваються під час провадження всіх видів діяльності, зазначених у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС або внесених до Схеми Союзу за статтею 24 зазначеної Директиви, у тому числі під час пов’язаних процесів очищення, із застосуванням правил, викладених у цьому додатку. Будь-які викиди від палива, що його використовують як вхідний матеріал для технологічного процесу, вважають викидами від спалювання стосовно методик моніторингу та звітування без обмеження інших класифікацій, що їх застосовують до викидів.
Оператор не здійснює моніторинг викидів від двигунів внутрішнього згоряння для цілей перевезення та не звітує про них. Оператор відносить всі викиди від спалювання палива на установці до установки, незважаючи на передання теплової енергії або електричної енергії на інші установки. Оператор не відносить викиди, пов’язані з виробництвом теплової чи електричної енергії, яку отримують з інших установок, до установки отримання.
Оператор повинен включати щонайменше такі джерела викидів: котли, пальники, турбінні установки, нагрівачі, печі, сміттєспалювачі, обпалювальні печі, духові печі, сушарки, двигуни, факельні установки, газоочисне устаткування (викиди від процесів) та будь-яке інше обладнання або машини, що використовують паливо, окрім обладнання або машин із двигунами внутрішнього згоряння, що їх використовують для цілей перевезення.
B. Спеціальні правила моніторингу
Обсяг викидів від процесів спалювання розраховують згідно зі статтею 24(1), якщо паливо не включено в масовий баланс згідно зі статтею 25. Застосовують рівні, визначені в секції 2 додатка II. Окрім того, моніторинг викидів від процесів очищення паливневого газу здійснюють за положеннями, встановленими в підсекції C.
До викидів від факельних установок застосовують особливі вимоги, як установлено в підсекції D цієї секції.
Моніторинг процесів спалювання, які відбуваються в газопереробних терміналах, можуть здійснювати з використанням масового балансу відповідно до статті 25.
C. Очищення паливневого газу
Обсяг викидів CO 2 від використання карбонату для очищення кислого газу від потоку паливневого газу розраховують відповідно до статті 24(2) на основі спожитого обсягу карбонату за методом A, описаним нижче, або виготовленого обсягу гіпсу за методом B, описаним нижче.
Метод A: Коефіцієнт викидів
Рівень 1:
Коефіцієнт викидів визначають на основі стехіометричних коефіцієнтів, як викладено в секції 2 додатка VI. Визначення обсягу CaCO 3 та MgCO 3 у відповідному вхідному матеріалі здійснюють із використанням настанов щодо найкращих галузевих практик.
Метод B: Коефіцієнт викидів
Рівень 1:
Коефіцієнт викидів є стехіометричним співвідношенням сухого гіпсу (CaSO 4 х 2Н 2 O) до CO 2 , який викидають 0, 2558 т CO 2 /т гіпсу.
D. Факельні установки
Під час розраховування обсягу викидів від факельних установок оператор враховує звичайний процес факельного спалювання та оперативний процес факельного спалювання (відключення, пуск та зупинка, а також аварійне скидання). Оператор також включає властивий CO 2 відповідно до статті 48.
Як відступ від секції 2.1 додатка II, рівні 1 та 2b для коефіцієнтів викидів визначають так:
Рівень 1:
Оператор використовує референтний коефіцієнт викидів 0,00393 т CO 2 /Нм - 3 , отриманий від спалювання чистого етану, який використовують як консервативне опосередковане значення для спалюваних у факелі газів
Рівень 2b:
Специфічні для конкретної установки коефіцієнти викидів отримують на основі оцінки молекулярної маси факельного потоку, використовуючи моделювання технологічного процесу на основі стандартних галузевих моделей. Розглядаючи відносні пропорції та молекулярну масу кожного зі складових потоків, отримують зважену середньорічну цифру для молекулярної маси спалюваного у факелі газу.
Як відступ від секції 2.3 додатка II, рівні 1 та 2 застосовують для коефіцієнтів окиснення у випадку факельних установок.
2. Перероблення мінеральних олив, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС
A. Сфера застосування
Оператор здійснює моніторинг усіх викидів CO 2 від процесів спалювання та виробництва, які відбуваються на нафтопереробних заводах, та звітує про них.
Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO 2 : котли, промислові нагрівачі/установки для перероблення, двигуни внутрішнього згоряння/турбіни, каталітичні та термічні окиснювачі, печі прожарювання коксу, пожежні насоси, аварійні/резервні генератори, факельні установки, сміттєспалювачі, крекінг-установки, установки для виробництва водню, технологічні установки Клауса, установки регенерації каталізатора (від каталітичного крекінгу та інших каталітичних процесів) та установки коксування (флексікокінг, уповільнене коксування).
B. Спеціальні правила моніторингу
Моніторинг діяльності з перероблення мінеральних олив здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка для викидів від спалювання, у тому числі очищення паливневого газу. Оператор може використовувати методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25 для цілого нафтопереробного заводу або окремих технологічних установок, як заводи газифікацій важкої нафти або заводи кальцинації. Якщо поєднують стандартну методику та методику обчислення масового балансу, оператор надає компетентному органу докази повноти охоплених викидів та відсутності подвійного обліку викидів.
Як відступ від статей 24 і 25, моніторинг викидів від регенерації каталізатора каталітичного крекінгу, інших видів регенерації каталізатора та установок флексікокінгу здійснюють із використанням масового балансу, враховуючи стан вхідного повітря та паливневого газу. Увесь CO в паливневому газі враховують як CO 2 із застосуванням співвідношення мас: т CO 2 = т СО * 1,571. Аналіз вхідного повітря та паливневих газів та вибір рівня здійснюють відповідно до положень статей 32-35. Компетентний орган затверджує конкретну методику розрахунку.
Як відступ від статті 24, обсяг викидів від виробництво водню розраховують як дані про діяльність (виражені у тоннах вуглеводневої сировини), помножені на коефіцієнт викидів (виражений у т CO 2 /т сировини). Для коефіцієнта викидів визначають такі рівні:
Рівень 1:
Оператор використовує референтне значення 2,9 т CO 2 на тонну переробленої сировини, що консервативно визначено на основі етану
Рівень 2:
Оператор використовує специфічний для конкретної діяльності коефіцієнт викидів, розрахований на основі вмісту вуглецю в сировинному газі, визначеного згідно зі статтями 32-35.
3. Виробництво коксу, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС
A. Сфера застосування
Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO 2 : сировину (у тому числі коксівне вугілля або нафтовий кокс), традиційне паливо (у тому числі природний газ), технологічні гази (у тому числі доменний газ), інші види палива та очищення відхідних газів.
B. Спеціальні правила моніторингу
Для моніторингу викидів від виробництва коксу оператор може використовувати методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25 та секції 3 додатка II або стандартну методику відповідно до статті 24 та секцій 2 і 4 додатка II.
4. Випалювання або агломерація металевої руди, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС
A. Сфера застосування
Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO 2 : сировину (кальцинація вапняку, доломіту та карбонатних залізних руд, у тому числі FeCO 3 ), традиційні види палива (у тому числі природний газ і кокс/коксовий дріб’язок), технологічні гази (у тому числі коксовий газ і доменний газ), технологічні відходи, що використовуються як вхідний матеріал, у тому числі відфільтрований пил від агломераційної установки, конвертерну та доменну печі, інші види палива та очищення паливневого газу.
B. Спеціальні правила моніторингу
Для моніторингу викидів від випалювання, агломерації або гранулювання металевої руди оператор може використовувати методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25 та секції 3 додатка II або стандартну методику відповідно до статті 24 та секцій 2 і 4 додатка II.
5. Виробництво чавуну та сталі, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС
A. Сфера застосування
Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO 2 : сировину (кальцинація вапняку, доломіту та карбонатних залізних руд, у тому числі FeCO 3 ), традиційні види палива (природний газ, вугілля і кокс), технологічні гази (у тому числі коксовий газ і доменний газ), відновлювачі (у тому числі кокс, вугілля і пластмаси), технологічні гази (коксовий газ, доменний газ і конвертерний гази), споживання графітових електродів, інші види палива та очищення відхідних газів.
B. Cпеціальні правила моніторингу
Для моніторингу викидів від виробництва чавуну та сталі оператор може використовувати методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25 та секції 3 додатка II або стандартну методику відповідно до статті 24 та секцій 2 і 4 додатка II щонайменше для частини вихідних потоків, уникаючи будь-якого недообліку або подвійного обліку викидів.
Як відступ від секції 3.1 додатка II, рівень 3 для вмісту вуглецю визначають так:
Рівень 3:
Оператор отримує вміст вуглецю у вхідному або вихідному потоці відповідно до статей 32-35 щодо репрезентативного відбору проб палива, продуктів та побічних продуктів, визначення вмісту вуглецю у них та фракції біомаси. Оператор визначає вміст вуглецю у продуктах та напівфабрикатах на основі річних аналізів відповідно до статей 32-35 або отримує вміст вуглецю на основі середніх значень складу, як зазначено у відповідних міжнародних або національних стандартах.
6. Виробництво або перероблення чорних та кольорових металів, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС
A. Сфера застосування
Оператор не застосовує положення цієї секції для моніторингу викидів CO 2 від виробництва чавуну, сталі та первинного алюмінію та звітування про такі викиди.
Оператор повинен враховувати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO 2 : традиційне паливо; альтернативні види палива, у тому числі пластиковий гранулят з установок для подрібнення; відновлювачі, у тому числі кокс, графітові електроди; сировину, у тому числі вапняк і доломіт; вуглець із вмістом металевих руд та концентратів; вторинну сировину.
B. Спеціальні правила моніторингу
Якщо вуглець, що походить з палива або вхідних матеріалів, що їх використовують на установці, залишається в продуктах або інших вихідних матеріалах виробництва, оператор використовує методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25 та секції 3 додатка II. В інших випадках оператор розраховує обсяг викидів від спалювання та процесів окремо за стандартною методикою відповідно до статті 24 та секцій 2 і 4 додатка II.
Якщо використовують методику обчислення масового балансу, оператор може включити викиди від процесів спалювання в масовий баланс або використати стандартну методику відповідно до статті 24 та секції 1 цього додатка для частини вихідних потоків, уникаючи будь-якого недообліку або подвійного обліку викидів.
7. Викиди CO 2 від виробництва або перероблення первинного алюмінію, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС
A. Сфера застосування
Оператор застосовує положення цієї секції до моніторингу викидів CO 2 від виробництва електродів для виплавлення первинного алюмінію, у тому числі автономні установки для виробництва таких електродів, та звітування про такі викиди.
Оператор повинен враховувати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO 2 : паливо для виробництва теплової енергії та пари, виробництво електродів, зменшення концентрації Al 2 O 3 під час електролізу, що пов’язано зі споживанням електродів, використання кальцинованої соди або інших карбонатів для очищення відхідних газів.
Моніторинг пов’язаних викидів перфторвуглецю, що виникають внаслідок анодного ефекту, в тому числі спонтанні викиди, здійснюють відповідно до секції 8 цього додатка.
B. Спеціальні правила моніторингу
Оператор визначає викиди CO 2 від виробництва та перероблення первинного алюмінію за допомогою методики обчислення масового балансу відповідно до статті 25. За методикою обчислення масового балансу враховують увесь вуглець у вхідних матеріалах, запасах, продуктах та інших вихідних матеріалах від змішування, формування, випалювання та перероблення електродів, а також споживання електродів під час електролізу. Якщо використовують попередньо випалені аноди, можна застосувати окремі масові баланси для виробництва та споживання або один спільний масовий баланс, ураховуючи виробництво та споживання електродів. У випадку електролізерів Содерберга оператор використовує один спільний масовий баланс.
Для викидів від процесів спалювання оператор може включити їх у масовий баланс або використати стандартну методику відповідно до статті 24 та секції 1 цього додатка щонайменше для частини вихідних потоків, уникаючи будь-якого недообліку або подвійного обліку викидів.
8. Викиди перфторвуглецю від виробництва або перероблення первинного алюмінію, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС
A. Сфера застосування
Оператор застосовує до викидів перфторвуглецю, що виникають внаслідок анодного ефекту, в тому числі спонтанні викиди перфторвуглецю, таке. До пов’язаних викидів CO 2 , у тому числі викидів від виробництва електродів, оператор застосовує секцію 7 цього додатка.
B. Визначення викидів перфторвуглецю
Викиди перфторвуглецю (ПФВ) розраховують на основі викидів, вимірюваних у трубі або димовій башті («викиди з точкового джерела»), а також спонтанних викидів, із використанням ефективності вловлювання труби:
Викиди ПФВ (сумарний обсяг) = Викиди ПФВ (труба)/ефективність уловлювання
Ефективність уловлювання вимірюють після визначення специфічних для конкретної установки коефіцієнтів викидів. Для їх визначення використовують найновішу версію настанови, згаданої для рівня 3 у секції 4.4.2.4 Керівних рекомендацій МГЕЗК 2006 року щодо національних інвентаризацій парникових газів.
Оператор розраховує викиди CF 4 та C 2 F 6 , що їх викидають через трубу або димову башту, за одним із таких методів:
(a) метод A, якщо зареєстровано тривалість анодного ефекту в хвилинах/електролізер-день;
(b) метод B, якщо зареєстровано перенапругу анодного ефекту.
Метод розрахунку A - Метод нахилу
Оператор використовує такі рівняння для визначення викидів перфторвуглецю:
Викиди CF 4 [т] = AEM х (SEF CF4 /1000) х Pr A1
Викиди C 2 F 6 [т] = Викиди CF 4 * F C2F6
Де:
АЕМ = тривалість анодного ефекту в хвилинах/електролізер-день
SEF CF4 = Кутовий коефіцієнт викидів [(кг CF 4 /т виробленого A1)/(тривалість анодного ефекту в хвилинах/електролізер-день)]. Якщо використовують різні типи електролізерів, можуть застосовувати різні SEF за доцільності;
Рr A1 = Річний обсяг виробництва первинного алюмінію [т];
F C2F6 = Масова частка C 2 F 6 (т C 2 F 6 /т CF 4 ).
Тривалість анодного ефекту в хвилинах/електролізер-день виражає частоту анодних ефектів (кількість анодних ефектів/електролізер-день), помножену на середню тривалість анодних ефектів (тривалість анодного ефекту в хвилинах/випадок):
AEM = частота х середня тривалість
Коефіцієнт викидів:
Коефіцієнт викидів CF 4 (кутовий коефіцієнт викидів, SEF CF4 ) виражає кількість [кг] CF 4 , що її викидають, на тонну викидів алюмінію, вироблену на хвилину анодного ефекту/електролізер-день. Коефіцієнт викидів (масова частка F C2F6 ) C 2 F 6 виражає кількість [т] C 2 F 6 , що її викидають, пропорційно кількості [т] CF 4 , що її викидають.
Рівень 1:
Оператор використовує специфічні для конкретних технологій коефіцієнти викидів із таблиці 1 цієї секції додатка IV.
Рівень 2:
Оператор використовує специфічні для конкретної установки коефіцієнти викидів CF 4 та C 2 F 6 , установлені шляхом безперервного або періодичного польового вимірювання. Для визначення таких коефіцієнтів викидів використовують найновішу версію настанови, згаданої для Рівня 3 у секції 4.4.2.4 Керівних рекомендацій МГЕЗК 2006 року щодо національних інвентаризацій парникових газів ( - 9). Оператор визначає кожний коефіцієнт викидів із максимальною невизначеністю ±15 %
Оператор визначає коефіцієнти викидів щонайменше кожні три роки або раніше, якщо необхідно через відповідні зміни на установці. Відповідні зміни охоплюють зміну в розподілі тривалості анодного ефекту або зміну в алгоритмі контролю, що впливає на комбінацію типів анодних ефектів або на характер процедури припинення анодного ефекту.
Таблиця 1: Специфічні для конкретних технологій коефіцієнти викидів, що стосуються даних про діяльність для методу нахилу
Технологія
Коефіцієнт викидів CF 4 (SEF CF4 ) [(кг CF 4 /т Аl)/(AE-хв/ електролізер-день)]
Коефіцієнт викидів C 2 F 6 (F C2F6 ) (т C 2 F 6 /т CF 4 )
Технологія з використанням випалених анодів та з центральним завантаженням (CWPB)
0,143
0,121
Технологія Содерберга з верхнім струмопідводом (VSS)
0,092
0,053
Метод розрахунку B - Метод перенапруги
Якщо вимірюють перенапругу анодного ефекту, оператор використовує такі рівняння для визначення викидів перфторвуглецю:
Викиди CF 4 [т] = OVC х (AEO/CE) х Pr A1 х 0,001
Викиди C 2 F 6 [т] = Викиди CF 4 х F C2F6
Де:
OVC = Коефіцієнт перенапруги («коефіцієнт викидів»), виражений у кг CF 4 /тонна алюмінію, вироблена на мВ перенапруги;
AEO = Перенапруга анодного ефекту/електролізер [мВ], що визначається як інтеграл (час х напруга понад задану напругу), поділений на час (тривалість) збирання даних;
СЕ = середня поточна ефективність виробництва алюмінію [%];
Рr A1 = Річний обсяг виробництва первинного алюмінію [т];
F с2F6 = Масова частка C 2 F 6 (т C 2 F 6 /т CF 4 );
Термін AEO/СЕ (перенапруга анодного ефекту/поточна ефективність) виражає інтегровану в часі середню перенапругу анодного ефекту [мВ перенапруги]/середня поточна ефективність [%].
Коефіцієнт викидів:
Коефіцієнт викидів CF 4 («коефіцієнт перенапруги») OVC) виражає кількість [кг] CF 4 , що її викидають, на тонну викидів алюмінію, вироблену на мілівольт перенапруги [мВ]. Коефіцієнт викидів C 2 F 6 (масова частка F C2F6 ) виражає кількість [т] C 2 F 6 , що її викидають, пропорційно кількості [т] CF 4 , що її викидають.
Рівень 1:
Оператор застосовує специфічні для конкретних технологій коефіцієнти викидів із таблиці 2 цієї секції додатка IV.
Рівень 2:
Оператор використовує специфічні для конкретної установки коефіцієнти викидів CF 4 [(кг CF 4 /т А1)/(мВ)] та C 2 F 6 [т C 2 F 6 /т CF 4 ], установлені шляхом безперервного або періодичного польового вимірювання. Для визначення таких коефіцієнтів викидів оператор використовує найновішу версію настанови, згаданої для Рівня 3 у секції 4.4.2.4 Керівних рекомендацій МГЕЗК 2006 року щодо національних інвентаризацій парникових газів. Оператор визначає коефіцієнти викидів, кожний із максимальною невизначеністю ±15 %.
Оператор визначає коефіцієнти викидів щонайменше кожні три роки або раніше, якщо необхідно через відповідні зміни на установці. Відповідні зміни охоплюють зміну в розподілі тривалості анодного ефекту або зміну в алгоритмі контролю, що впливає на комбінацію типів анодних ефектів або на характер процедури припинення анодного ефекту.
Таблиця 2: Специфічні для конкретних технологій коефіцієнти викидів, що стосуються даних про діяльність щодо перенапруги
Технологія
Коефіцієнт викидів CO 4 [(кг CF 4 /т А1)/ мВ]
Коефіцієнт викидів C 2 F 6 (т C 2 F 6 /т CF 4 )
Технологія з використанням випалених анодів та з центральним завантаженням (CWPB)
1,16
0,121
Технологія Содерберга з верхнім струмопідводом (VSS)
Не застосовується
0,053
C. Визначення викидів еквіваленту CO 2
Оператор розраховує викиди еквіваленту CO 2 від викидів CF 4 та C 2 F 6 , використовуючи потенціали глобального потепління (GWP), зазначені в таблиці 6 секції 3 додатка VI у такий спосіб:
Викиди ПФВ [т еквіваленту CO 2 ] = Викиди CF 4 [т] * + Викиди C 2 F 6 [т] * GWP C2F6
9. Виробництво цементного клінкеру, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС
A. Сфера застосування
Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO 2 : кальцинацію вапняку в сировині, традиційні види викопного палива для печі, альтернативні види викопного палива для печі та сировину, паливо з біомаси для печі (відходи біомаси), непризначене для печей паливо, вміст органічного вуглецю у вапняку і сланцях та сировину, що її використовують для очищення відхідних газів.
B. Спеціальні правила моніторингу
Моніторинг викидів від спалювання здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка. Моніторинг викидів від процесів із компонентами сировинної муки здійснюють відповідно до секції 4 додатка II на основі вмісту карбонатів у вхідному матеріалі для технологічного процесу (метод розрахунку A) або на основі кількості виробленого клінкеру (метод розрахунку B). Карбонати, які необхідно враховувати, повинні включати щонайменше CaCO 3 , MgCO 3 та FeCO 3 .
Викиди CO 2 , пов’язані з пилом, вилученим із технологічного процесу, та органічним вуглецем у сировині, додають відповідно до підсекцій C і D цієї секції додатка IV.
Метод розрахунку A: На основі вхідного матеріалу для печі
Якщо з пічної системи видаляють пил з печі для обпалювання цементу або пил байпасу, оператор не повинен розглядати відповідну сировину як вхідний матеріал для технологічного процесу, але повинен розрахувати викиди від пилу з печі для обпалювання цементу відповідно до підсекції C.
Окрім випадків, коли характеризують сировинну муку, оператор застосовує вимоги щодо невизначеності для даних про діяльність окремо до кожного з відповідних вхідних матеріалів для печі з вмістом вуглецю, уникаючи подвійного обліку або недообліку повернутого або відведеного у байпас матеріалу. Якщо дані про діяльність визначають на основі виготовленого клінкеру, чисту кількість сировинної муки можуть визначити за емпіричним співвідношенням сировинної муки та клінкеру для конкретного розташування. Таке співвідношення оновлюють щонайменше один раз на рік із застосуванням настанов найкращих галузевих практик.
Метод розрахунку B: На основі клінкеру на виході
Оператор визначає дані про діяльність як обсяг виробництва клінкеру [т] за звітний період одним із таких шляхів:
(a) пряме зважування клінкеру;
(b) на основі даних щодо постачення цементу, за допомогою матеріального балансу з урахуванням відвантаження клінкеру, доставления клінкеру, а також змін обсягу запасів клінкеру, використовуючи таку формулу:
виготовлений клінкер [т] = ((постачення клінкеру [т] - зміни обсягу запасів клінкеру [т]) * співвідношення клінкеру/цементу [т клінкеру/т цементу]) - (доставлений клінкер [т]) + (відвантажений клінкер [т]) - (зміни обсягу запасів клінкеру [т]).
Оператор визначає співвідношення цементу/клінкеру для кожного іншого продукту з цементу на основі положень статей 32-35 або розраховує співвідношення на основі різниці між постаченнями цементу та обсягом запасів цементу і всіма матеріалами, що їх використовують як добавки до цементу, у тому числі пил байпасу та пил з печі для обпалювання цементу.
Як відступ від секції 4 додатка II, рівень 1 для коефіцієнтів викидів визначають так:
Рівень 1:
Оператор застосовує коефіцієнт викидів 0,525 т CO 2 /т клінкеру.
C. Викиди, пов’язані з вилученим пилом
Оператор додає викиди CO 2 від пилу байпасу та пилу з печі для обпалювання цементу, що його вилучають із пічної системи, із коригуванням на коефіцієнт часткової кальцинації пилу з печі для обпалювання цементу, розрахованого як викиди від процесів, відповідно до статті 24(2). Як відступ від секції 4 додатка II, рівні 1 та 2 для коефіцієнтів викидів визначають так:
Рівень 1:
Оператор застосовує коефіцієнт викидів 0,525 т CO 2 /т пилу.
Рівень 2:
Оператор визначає коефіцієнт викидів щонайменше один раз на рік відповідно до статей 32-35 та за такою формулою:
Де:
EF CKD = Коефіцієнт викидів частково кальцинованого пилу з печі для обпалювання цементу [т CO 2 /т CKD];
EF Cli = Специфічний для конкретної установки коефіцієнт викидів для клінкеру [т CO 2 /т клінкер];
d = Рівень кальцинації пилу з печі для обпалювання цементу (тобто викинутий CO 2 як % від сумарного карбонатного CO 2 у сировинній суміші).
Рівень 3 для коефіцієнта викидів не застосовують.
D. Викиди від некарбонатного вуглецю в сировинній муці
Оператор визначає викиди від некарбонатного вуглецю щонайменше з вапняку, сланцю або альтернативної сировини (наприклад, золи), що їх використовують у сировинній муці в печі, відповідно до статті 24(2).
Застосовують такі визначення рівнів для коефіцієнта викидів:
Рівень 1:
Вміст некарбонатного вуглецю у відповідній сировині оцінюють із використанням настанов найкращих галузевих практик.
Рівень 2:
Вміст некарбонатного вуглецю у відповідній сировині визначають щонайменше один раз на рік відповідно до положень статей 32-35.
Застосовують такі визначення рівнів для коефіцієнта перетворення:
Рівень 1:
Застосовують коефіцієнт перетворення 1.
Рівень 2:
Коефіцієнт перетворення розраховують на основі найкращої галузевої практики.
10. Виробництво вапна або кальцинація доломіту чи магнезиту, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС
A. Сфера застосування
Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO 2 : кальцинацію вапняку, доломіту чи магнезиту в сировині, традиційні види викопного палива для печі, альтернативні види викопного палива для печі та сировину, паливо з біомаси для печі (відходи біомаси) та інші види палива.
Якщо негашене вапно або CO 2 , що походить з вапняку, використовують для процесів очищення так, що приблизно та сама кількість CO 2 зв’язується знову, розкладання карбонатів та процес очищення не потрібно включати окремо в план моніторингу установки.
B. Спеціальні правила моніторингу
Моніторинг викидів від спалювання здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка. Моніторинг викидів від процесів із сировиною здійснюють відповідно до секції 4 додатка II. Карбонати кальцію та магнію враховують завжди. Інші карбонати та органічний вуглець у сировині враховують у відповідних випадках.
Для заснованої на вхідних матеріалах методики значення вмісту карбонату коригують відповідно до вмісту вологи та пустої породи в матеріалі. У випадку виробництва оксиду магнію відмінні від карбонату мінерали, що містять магній, необхідно враховувати за доцільності.
Необхідно уникати подвійно обліку або недообліку в зв’язку з повернутим або відведеним у байпас матеріалом. Застосовуючи метод B, пил із печі для випалювання вапна вважають окремим вихідним потоком у відповідних випадках.
11. Виробництво скла, скловолокна або ізоляційного матеріалу з мінеральної вати, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС
A. Сфера застосування
Оператор застосовує положення цієї секції також до установок для виробництва рідкого скла та кам’яної вати.
Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO 2 : розкладання карбонатів лужних та лужноземельних металів унаслідок плавлення сировини, традиційні види викопного палива, альтернативні види викопного палива та сировину, паливо з біомаси (відходи біомаси), інші види палива, добавки з вмістом вуглецю, у тому числі кокс, вугільний пил і графіт, допалювання паливневих газів та очищення паливневих газів.
B. Спеціальні правила моніторингу
Моніторинг викидів від спалювання, у тому числі очищення паливневих газів, та від технологічних матеріалів, у тому числі коксу, графіту та вугільного пилу, здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка. Моніторинг викидів від процесів із сировиною здійснюють відповідно до секції 4 додатка II. До карбонатів, які необхідно враховувати, входять CaCO 3 , MgCO 3 , Nа 2 CO 3 , NaНCO 3 , BaCO 3 , Li 2 CO 3 , K 2 CO 3 , і SrCO 3 . Використовують лише метод A.
Застосовують такі визначення рівнів для коефіцієнта викидів:
Рівень 1:
Використовують стехіометричні коефіцієнти, як зазначено в секції 2 додатка VI. Чистоту відповідних вхідних матеріалів визначають на основі найкращої галузевої практики.
Рівень 2:
Визначення обсягу відповідних карбонатів у кожному відповідному вхідному матеріалі здійснюють згідно зі статтями 32-35.
Для коефіцієнт перетворення застосовують лише рівень 1.
12. Виробництво керамічних виробів, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС
A. Сфера застосування
Оператор повинен включати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO 2 : паливо для печі, кальцинацію вапняку/доломіту та інших карбонатів у сировині, вапняк та інші карбонати для зменшення забруднювачів повітря та очищення інших паливневих газів, викопні добавки/добавки з біомаси, що їх використовують для створення пористості, у тому числі полістирол, відходи виробництва паперу або тирсу, викопний органічний матеріал у глині та інші види сировини.
B. Спеціальні правила моніторингу
Моніторинг викидів від спалювання, у тому числі очищення паливневих газів, здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка. Моніторинг викидів від процесів із компонентами сировинної муки здійснюють відповідно до секції 4 додатка II. Для кераміки на основі очищеної або синтетичної глини оператор може використовувати метод A або метод B. Для керамічних виробів на основі необробленої глини та у разі використання глини або добавок зі значним органічним вмістом оператор застосовує метод A. Карбонати кальцію враховують завжди. Інші карбонати та органічний вуглець у сировині враховують у відповідних випадках.
Як відступ від секції 4 додатка II, застосовують такі визначення рівнів для коефіцієнтів викидів від процесів:
Метод A (на основі вхідного матеріалу)
Рівень 1:
Консервативне значення 0,2 тонни CaCO 3 (що відповідає 0,08794 тонни CO 2 ) на тонну сухої глини застосовують для розрахування коефіцієнта викидів замість результатів аналізів.
Рівень 2:
Коефіцієнт викидів для кожного вихідного потоку визначають та оновлюють щонайменше один раз на рік на основі найкращої галузевої практики, що відображає умови для конкретного місця та суміш продуктів на установці.
Рівень 3:
Визначення складу відповідної сировини здійснюють згідно зі статтями 32-35.
Метод B (на основі виходу)
Рівень 1:
Консервативне значення 0,123 тонни СаО (що відповідає 0,09642 тонни CO 2 ) на тонну продукту застосовують для розрахування коефіцієнта викидів замість результатів аналізів.
Рівень 2:
Коефіцієнт викидів визначають та оновлюють щонайменше один раз на рік на основі найкращої галузевої практики, що відображає умови для конкретного місця та суміш продуктів на установці.
Рівень 3:
Визначення складу відповідної сировини здійснюють згідно зі статтями 32-35.
Як відступ від секції 1 додатка II, для очищення паливневих газів застосовують такий рівень для коефіцієнта викиду:
Рівень 1:
Оператор застосовує стехіометричний коефіцієнт CaCO 3 , як зазначено в секції 2 додатка VI.
Для очищення не використовують жодний інший рівень та коефіцієнт перетворення. Необхідно уникати подвійного обліку у зв’язку з використанням вапняку, переробленим як сировина на тій самій установці.
13. Виробництво гіпсових виробів та гіпсокартонних листів, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС
A. Сфера застосування
Оператор повинен включати щонайменше викиди CO 2 від усіх типів діяльності зі спалювання.
B. Спеціальні правила моніторингу
Моніторинг викидів від спалювання здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка.
14. Виробництво целюлози та паперу, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС
A. Сфера застосування
Оператор повинен включати щонайменше такі джерела викидів CO 2 : котли, газові турбіни та інші пристрої для спалювання, що виробляють пар або енергію, котли-утилізатори та інші пристрої для спалювання відпрацьованих варильних розчинів, нагрівачі, печі для випалювання вапна та установки для кальцинації, очищення відхідних газів та сушарки на паливі (наприклад, інфрачервоні сушарки).
B. Спеціальні правила моніторингу
Моніторинг викидів від спалювання, у тому числі очищення паливневих газів, здійснюють відповідно до секції 1 цього додатка.
Моніторинг викидів від процесів із сировиною, використаною як додаткова хімічна речовина, у тому числі щонайменше вапняк або карбонат натрію, здійснюють за методом A відповідно до секції 4 додатка II. Викиди CO 2 від вилучення вапнякового шламу у виробництві целюлози вважають викидами CO 2 , що походять із переробленої біомаси. Вважають, що лише кількість CO 2 , пропорційна вхідній кількості додаткових хімічних речовин, спричиняє виникнення викидів викопного CO 2 .
Для викидів від додаткових хімічних речових застосовують такі визначення рівнів для коефіцієнта викидів:
Рівень 1:
Використовують стехіометричні коефіцієнти, як зазначено в секції 2 додатка VI. Чистоту відповідних вхідних матеріалів визначають на основі найкращої галузевої практики. Отримані значення коригують відповідно до вмісту вологи та пустої породи в застосованих карбонатних матеріалах.
Рівень 2:
Визначення обсягу відповідних карбонатів у кожному відповідному вхідному матеріалі здійснюють згідно зі статтями 32-35.
Для коефіцієнт перетворення застосовують лише рівень 1.
15. Виробництво сажі, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС
A. Сфера застосування
Оператор повинен включити щонайменше всі види палива для спалювання та всі види палива, що їх використовують як матеріал для технологічного процесу, як джерела викидів CO 2 .
B. Спеціальні правила моніторингу
Моніторинг викидів від виробництва сажі можуть здійснювати як моніторинг процесу спалювання, у тому числі очищення паливневих газів, відповідно до секції 1 цього додатка або за методикою обчислення масового балансу відповідно до статті 25 та секції 3 додатка II.
16. Визначення викидів закису азоту (N 2 O) від виробництва азотної кислоти, адипінової кислоти, капролактаму, гліоксалю та гліоксалової кислоти, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС
A. Сфера застосування
Оператор повинен враховувати для кожного виду діяльності, що призводить до викидів N 2 O, усі джерела, які викидають N 2 O від процесів виробництва, у тому числі випадки, коли викиди N 2 O від виробництва проходять через будь-яке очисне обладнання. Сюди входить будь-що з такого:
(a) виробництво азотної кислоти: викиди N 2 O від каталітичного окиснення аміаку та/або від установок для очищення викидів NO x /N 2 O;
(b) виробництво адипінової кислоти: викиди N 2 O, у тому числі викиди від реакції окиснення, будь-якого прямого вентилювання та/або будь-якого обладнання для контролю викидів;
(c) виробництво гліоксалю та гліоксалевої кислоти: викиди N 2 O, у тому числі викиди від реакцій процесу, будь-якого прямого вентилювання та/або будь-якого обладнання для контролю викидів;
(d) виробництво капролактаму: викиди N 2 O, у тому числі викиди від реакцій процесу, будь-якого прямого вентилювання та/або будь-якого обладнання для контролю викидів.
Ці положення не застосовують до викидів N 2 O від спалювання палива.
B. ВИЗНАЧЕННЯ ВИКИДІВ N 2 O
B.1. ВИЗНАЧЕННЯ ВИКИДІВ N 2 O
Оператор здійснює моніторинг викидів N 2 O від виробництва азотної кислоти із застосуванням безперервного вимірювання викидів. Оператор здійснює моніторинг викидів N 2 O від виробництва адипінової кислоти, капролактаму, гліоксалю та гліоксалевої кислоти із застосуванням заснованої на вимірюваннях методики для очищених викидів та заснованого на розрахунках методу (на основі методики обчислення масового балансу) у разі тимчасового виникнення неочищених викидів.
Для кожного джерела викидів, де застосовують безперервне вимірювання викидів, оператор повинен розрахувати сумарний річний обсяг викидів як суму всіх годинних обсягів викидів за такою формулою:
Викиди N 2 О рік [т] = Σ [ Конц N 2 O год [мг/Нм - 3 ] * ППГ год Нм - 3 /г]] * 10 -9
Де:
Викиди N 2 О рік = сумарний за рік обсяг викидів N 2 O з джерела викидів у тоннах N 2 O
Конц N 2 O год = концентрація N 2 O в мг/Нм - 3 у потоці паливневого газу, що вимірюється під час операції, на годину
ППГ = потік паливневого газу, визначений у Нм - 3 /г для кожної концентрації на годину
B.2. Обсяг викидів N 2 O на годину
Оператор розраховує середньорічний обсяг викидів N 2 O на годину для кожного джерела, де застосовують безперервне вимірювання викидів, на основі такого рівняння:
Де:
Викиди N 2 O рік/год = середньорічний обсяг викидів N 2 O в кг/год з джерела на годину;
Конц N 2 O год = концентрація N 2 O в мг/Нм - 3 у потоці паливневого газу, що вимірюється під час операції, на годину;
ППГ = потік паливневого газу, визначений у Нм - 3 /г для кожної концентрації на годину.
Оператор визначає концентрацію N 2 O [мг/Нм - 3 ] у паливневому газі на годину для кожного джерела викидів за заснованою на вимірюваннях методикою у репрезентативній точці після використання обладнання для очищення NO х /N 2 O, якщо здійснюють очищення. Оператор застосовує технології, що можуть вимірювати концентрацію N 2 O в усіх джерелах викидів як за умови очищення, так і в разі нездійснення очищення. Якщо невизначеність зростає протягом таких періодів, оператор враховує це в оцінці невизначеності.
Якщо вимагається, оператор перераховує всі виміри на основі сухого газу та звітує про них відповідно.
B.3. Визначення потоку паливневого газу
Оператор використовує методи для моніторингу потоку паливневого газу, визначені в статті 43(5) цього Регламенту, для вимірювання потоку паливневого газу для моніторингу викидів N 2 O. Для виробництва азотної кислоти оператор застосовує метод відповідно до пункту (a) статті 43(5), окрім випадків, коли це є технічно нездійсненно. У таких випадках та після затвердження компетентним органом оператор застосовує альтернативний метод, у тому числі методику обчислення масового балансу на основі таких важливих параметрів, як вхідна кількість аміаку, або визначення потоку на основі безперервного вимірювання потоку викидів.
Потік паливневого газу розраховують за такою формулою:
Де:
V повітря = Сумарний вхідний потік повітря в Нм - 3 /год за стардартних умов;
O 2,повітря = Об'ємна частка O 2 в сухому повітрі [= 0, 2095];
O 2,ПГ = Об'ємна частка O 2 в паливному газі.
V повітря рохраховують як суму всіх потоків повітря, що входять в установку для виробництва азотної кислоти.
Якщо інше не зазначено у плані моніторингу, оператор застосовує таку формулу:
V повітря = V пер + V втор + V ущіл
Де:
V пер = Первинний вхідний потік повітря в Нм - 3 /год за стандартних умов;
V втoр = Вторинний вхідний потік повітря в Нм - 3 /год за стандартних умов;
V ущіл = Вхідний потік повітря для ущільнення в Нм - 3 /год за стандартних умов.
Оператор визначає V пер шляхом безперервного вимірювання потоку перед змішуванням з аміаком. Оператор визначає V втор шляхом безперервного вимірювання потоку, у тому числі вимірювання перед теплоутилізатором. Для V ущіл оператор враховує потік очищеного повітря у межах процесу виробництва азотної кислоти.
Для вхідних потоків повітря, які в сумі становлять менше 2,5 % від сумарного потоку повітря, компетентний орган може схвалити використання методів оцінювання для визначення об’ємної витрати такого повітря, що їх запропонував оператор на основі найкращих галузевих практик.
Оператор надає докази шляхом здійснення вимірювання за звичайних умов роботи того, що виміряний потік паливневого газу достатньо однорідний, щоб дозволити використання запропонованого методу вимірювання. Якщо такі вимірювання показали, що потік не однорідний, оператор враховує це під час визначення доцільних методів вимірювання та під час розраховування невизначеності у викидах N 2 O.
Оператор перераховує всі виміри на основі сухого газу та звітує про них відповідно.
B.4. Концентрація кисню (O 2 )
Оператор вимірює концентрацію кисню у паливневому газі, за необхідності, для розрахування потоку паливневого газу відповідно до підсекції B.3 цієї секції додатка IV. Разом із цим оператор дотримується вимог щодо вимірювання концентрації, передбачених у статті 41(1) і (2). Під час розраховування невизначеності викидів N 2 O оператор враховує невизначеність вимірів концентрації O 2 .
Якщо вимагається, оператор перераховує всі виміри на основі сухого газу та звітує про них відповідно.
B.5. Розрахування викидів N 2 O
У конкретні періоди появи неочищених викидів N 2 O від виробництва адипінової кислоти, капролактаму, гліоксалю та гліоксалевої кислоти, у тому числі неочищених викидів від вентилювання з міркувань безпеки та у випадках виходу з ладу очисної установки, і в разі технічної нездійсненності безперервного моніторингу викидів N 2 O, оператор за погодження конкретної методики компетентним органом розраховує викиди N 2 O за методикою обчислення масового балансу. Для цього значення загальної невизначеності повинно бути схожим із результатом застосування вимог щодо рівнів, передбачених у статті 41(1) і (2). Оператор використовує за основу для методу розрахунку максимально можливий рівень викидів N 2 O від хімічної реакції, яка відбувається у той самий час та період, що й викиди.
Оператор враховує невизначеність будь-яких розрахованих викидів для конкретного джерела під час визначення середньорічної невизначеності на годину для такого джерела викидів.
B.6. Визначення продуктивності за видами діяльності
Продуктивність розраховують на основі щоденних звітів про виробництво та годин роботи.
B.7. Частота відбору проб
Дійсні середньогоднинні значення та середні значення за коротші референтні періоди розраховують відповідно до статті 44 для:
(a) концентрації N 2 O в паливневому газі;
(b) сумарного потоку паливневого газу, якщо його вимірюють прямо та якщо це вимагається;
(c) усіх потоків газу та концентрації кисню, що необхідні для опосередкованого визначення сумарного потоку паливневого газу.
C. Визначення річного обсягу викидів еквіваленту CO 2 - CO 2(e)
Оператор перетворює сумарний річний обсяг викидів N 2 O з усіх джерел викидів, виміряний в тоннах з точністю до третього знака після коми, в річний обсяг еквіваленту CO 2 , округлений до цілих тон, за такою формулою та із застосуванням значень потенціалу глобального потепління (GWP), зазначених у секції 3 додатка VI:
CO 2(e) [т] = N 2 O рік[т] * GWP N2O
Сумарний річний обсяг викидів еквіваленту CO 2 з усіх джерел викидів та будь-яких прямих викидів CO 2 з інших джерел, передбачені в дозволі на викиди парникових газів, додають до сумарного річного обсягу викидів CO 2 , що генерує установка, і використовують для звітності та подання квот.
Сумарний річний обсяг викидів N 2 O повідомляють у тоннах з точністю до третього знака після коми та як еквівалент CO 2 , округлений до цілих тон.
17. Виробництво аміаку, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС
A. Сфера застосування
Оператор повинен включати щонайменше такі можливі джерела викидів CO 2 : спалювання палив для постачання тепла для процесу риформінгу чи часткового окиснення; палива, що його використовують як вхідний матеріал для процесу виробництва аміаку (риформінг або часткове окиснення); палива, що його використовують для інших процесів спалювання, у тому числі для цілей вироблення гарячої води або пари.
B. Спеціальні правила моніторингу
Для моніторингу викидів від процесів спалювання та від палив, що їх використовують як вхідний матеріал для технологічного процесу, застосовують стандартну методику відповідно до статті 24 та секції 1 цього додатка.
Якщо CO 2 від виробництва аміаку використовують як сировину для виробництва карбаміду або інших хімічних речовин чи переміщують за межі установки для будь-яких потреб, не передбачених у статті 49(1), відповідний обсяг CO 2 вважають викидами установки, на якій утворюється CO 2 .
18. Виробництво органічних хімічних речовин масового виробництва, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС
A. Сфера застосування
Оператор повинен включати щонайменше такі можливі джерела викидів CO 2 : крекінг (каталітичний та некаталітичний), риформінг, часткове або повне окиснення, схожі процеси, що призводять до викидів CO 2 з водню, який міститься у сировині на основі вуглеводню, спалювання відхідних газів та факельне спалювання, горіння палива в інших процесах спалювання.
B. Спеціальні правила моніторингу
Якщо виробництво органічних хімічних речовин масового виробництва технічно інтегровано в установку з перероблення мінеральних олив, оператор такої установки застосовує відповідні положення секції 2 цього додатка.
Незважаючи на перший підпараграф, оператор здійснює моніторинг викидів від процесів спалювання за стандартною методикою відповідно до статті 24 та секції 1 цього додатка, якщо палива, що їх використовують, не долучено до хімічних реакцій для виробництва органічних хімічних речовин масового виробництва або вони не походять з таких реакцій. У всіх інших випадках оператор може здійснювати моніторинг викидів від виробництва органічних хімічних речовин масового виробництва за методикою обчислення масового балансу відповідно до статті 25 або за стандартною методикою відповідно до статті 24. У разі застосування стандартної методики оператор надає компетентному органу докази того, що обрана методика покриває всі відповідні викиди, які б покрила методика обчислення масового балансу.
Для визначення вмісту вуглецю за рівнем 1 застосовують референтні коефіцієнти викидів, як зазначено в таблиці 5 в додатку VI. Для речовин, не зазначених у таблиці 5 в додатку VI або інших положеннях цього Регламенту, оператор розраховує вміст вуглецю на основі стехіометричного вмісту вуглецю в чистій речовині та концентрації речовини у вхідному та вихідному потоках.
19. Виробництво водню та синтез-газу, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС
A. Сфера застосування
Оператор повинен включати щонайменше такі можливі джерела викидів CO 2 : палива, що їх використовують у процесі виробництва водню або синтез-газу (риформінг або часткове окиснення) та палива, що їх використовують для інших процесів спалювання, у тому числі для цілей вироблення гарячої води або пари. Вироблений синтез-газ вважають вихідним потоком за методикою обчислення масового балансу.
B. Спеціальні правила моніторингу
Для моніторингу викидів від процесів спалювання та від палив, що їх використовують як вхідні матеріали для процесу виробництва водню, застосовують стандартну методику відповідно до статті 24 та секції 1 цього додатка.
Для моніторингу викидів від виробництва синтез-газу використовують методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25. Для викидів від окремих процесів спалювання оператор може включити їх у масовий баланс або використовувати стандартну методику відповідно до статті 24 щонайменше для частини вихідних потоків, уникаючи будь-якого недообліку або подвійного обліку викидів.
Якщо водень та синтез-газ виробляють на тій самій установці, оператор розраховує викиди CO 2 , використовуючи різні методики для водню та синтез-газу, як висвітлено у перших двох параграфах цієї підсекції, або використовуючи спільний масовий баланс.
20. Виробництво кальцинованої соди та харчової соди, як зазначено в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС
A. Сфера застосування
Джерела викидів та вихідні потоки викидів CO 2 з установок для виробництва кальцинованої соди та харчової соди включають:
(a) палива, що їх використовують для процесів спалювання, у тому числі для цілей вироблення гарячої води або пари;
(b) сировину, в тому числі відпрацьований газ від кальцинації вапняку, мірою, якою її не використовують для карбонації;
(b) відхідні гази від етапів промивання та фільтрації після карбонації мірою, якою їх не використовують для карбонації.
B. Спеціальні правила моніторингу
Для моніторингу викидів від виробництва кальцинованої соди та харчової соди оператор використовує методику обчислення масового балансу відповідно до статті 25. Для викидів від процесів спалювання оператор може включити їх у масовий баланс або використати стандартну методику відповідно до статті 24 щонайменше для частини вихідних потоків, уникаючи будь-якого недообліку або подвійного обліку викидів.
Якщо CO 2 від виробництва кальцинованої соди використовують для виробництва харчової соди, обсяг CO 2 , що його використовують для виробництва харчової соди з кальцинованої соди, вважають викидами установки, на якій утворюється CO 2 .
21. Визначення викидів парникових газів від діяльності із захоплення CO 2 для цілей транспортування та геологічного зберігання у сховищі, дозволеному згідно з Директивою 2009/31/ЄС
A. Сфера застосування
Захоплення CO 2 здійснюють спеціальні установки, що отримують CO 2 шляхом переміщення його з однієї або декількох інших установок, або та сама установка, що провадить діяльність, у рамках якої виробляють захоплений CO 2 , за тим самим дозволом на викиди парникових газів. Усі частини установки, пов’язаної із захопленням CO 2 , проміжним зберіганням, переміщенням у мережу транспортування CO 2 або в місце для геологічного зберігання викидів парникових газів CO 2 , включають у дозвіл на викиди парникових газів та зазначають у пов’язаному плані моніторингу. У випадку установки, яка провадить інші види діяльності, передбачені в Директиві 2003/87/ЄС, моніторинг викидів від таких видів діяльності здійснюють відповідно до інших відповідних секцій цього додатка.
Оператор діяльності із захоплення CO 2 повинен включити такі потенційні джерела викидів CO 2 :
(a) переміщення CO 2 на установку захоплення;
(b) спалювання та інші пов’язані види діяльності на установці, що стосуються діяльності із захоплення, у тому числі використання палива та вхідних матеріалів.
B. Кількісне оцінювання обсягів переміщеного та випущеного CO 2
B.1. Кількісне оцінювання рівнів установки
Кожний оператор розраховує викиди враховуючи потенційні викиди CO 2 від усіх пов’язаних із викидами процесів на установці, а також обсяг CO 2 , що його захоплюють та переміщують у транспортну мережу, за такою формулою:
Е установка захоплення = Т вхід + Е без захоплення - Т для зберігання
Де:
Е установка захоплення = Сумарні викиди парникових газів на установці захоплення;
Т вхід = Обсяг CO 2 , переміщеного на установку захоплення, що його визначають відповідно до статей 40-46 та статті 49.
Е без захоплення = Викиди установки, припускаючи, що CO 2 не захоплено, тобто сума викидів від усіх видів діяльності на установці, моніторинг яких здійснюють згідно з відповідними секціями додатка IV;
Т для зберігання = Обсяг CO 2 , переміщеного в транспортну мережу або сховище, що його визначають відповідно до статей 40-46 та статті 49.
Якщо захоплення CO 2 здійснює та сама установка, на якій утворився захоплений CO 2 , оператор використовує нуль як Т вхід .
У випадках автономних установок захоплення оператор вважає, що Е без захоплення відображає обсяг викидів, що виникають із джерел, інших ніж CO 2 , що його переміщено на установку для захоплення. Оператор визначає такі викиди відповідно до цього Регламенту.
У випадках автономних установок захоплення оператор установки, з якої переміщують CO 2 на установку захоплення, вираховує обсяг Т вхід з викидів його установки відповідно до статті 49.
B.2. Визначення переміщеного CO 2
Кожний оператор визначає обсяг CO 2 , переміщеного з установки захоплення або на неї відповідно до статті 49, за методиками вимірювання, які виконують відповідно до статей 40-46.
Лише якщо оператор установки, з якої переміщують CO 2 на установку захоплення, підтверджує компетентному органу, що CO 2 , переміщений на установку захоплення, переміщено повністю і щонайменше з еквівалентною точністю, компетентний орган може дозволити оператору використовувати засновану на розрахунках методику відповідно до статті 24 чи 25, щоб визначити Твхід, замість заснованої на вимірюваннях методики відповідно до статей 40-46 і статті 49.
22. Визначення викидів парникових газів від транспортування CO 2 трубопроводами для геологічного зберігання у сховищі, дозволеному згідно з Директивою 2009/31/ЄС
A. Сфера застосування
Межі для моніторингу викидів від транспортування CO 2 трубопроводом та звітування про них викладають у дозволі транспортної мережі на викиди парникових газів, включно з будь-якою допоміжною установкою, функціонально пов’язаною з транспортною мережею, та включно з перекачувальними станціями та нагрівачами. У кожній транспортній мережі повинен бути щонайменше один початковий пункт та один кінцевий пункт, кожний із яких з’єднано з іншими установками, що провадять один або більше видів діяльності: захоплення, транспортування або геологічне зберігання CO 2 . Початковий та кінцевий пункти можуть охоплювати відгалуження транспортної мережі та міжнаціональні кордони. Початковий та кінцевий пункти й установки, з якими їх з’єднано, зазначають у дозволі на викиди парникових газів.
Кожний оператор повинен враховувати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO 2 : спалювання та інші процеси на установках, що функціонально поєднані з транспортною мережею, у тому числі перекачувальні станції; спонтанні викиди від транспортної мережі; вентиляційні викиди від транспортної мережі та викиди внаслідок витоків у транспортній мережі.
B. Методики кількісного оцінювання CO 2
Оператор транспортної мережі визначає викиди одним із таких методів:
(a) метод A (загальний масовий баланс усіх вхідних та вихідних потоків), викладений у підсекції B.1;
(b) метод B (моніторинг джерел викидів на індивідуальній основі), викладений у підсекції B.2.
Обираючи між методом A та методом B, кожний оператор повинен довести компетентному органу, що обраний метод дасть достовірні результати з нижчою невизначеністю загальних викидів, застосовуючи найкращі доступні технології та знання під час подання заявки на отримання дозволу на викиди парникових газів та затвердження плану моніторингу і без необґрунтованих витрат. У разі обрання методу A кожний оператор повинен довести компетентному органу, що загальна невизначеність для річного рівня викидів парникових газів транспортної мережі оператора не перевищує 7,5 %.
Оператор транспортної мережі, який використовує метод B, не додає CO 2 , отриманий від іншої установки, дозволеної згідно з Директивою 2003/87/ЄС, до його розрахованого рівня викидів, та не віднімає від розрахованого рівня викидів будь-який CO 2 , переміщений на іншу установку, дозволену згідно з Директивою 2003/87/ЄС.
Кожний оператор транспортної мережі використовує метод A для валідації результатів методу B щонайменше один раз на рік. Для такої валідації оператор може використовувати нижчі рівні для застосування методу A.
B.1. Метод A
Кожний оператор визначає викиди за такою формулою:
Де:
Викиди = Сумарні викиди CO 2 транспортної мережі [т CO 2 ];
Е власна діяльність = Викиди від власної діяльності транспортної мережі, які не означають викиди, що походять від транспортованого CO 2 , але включають викиди від палива, яке використовують на перекачувальних станціях, та моніторинг яких здійснюють згідно з відповідними секціями додатка IV;
Т вх,i = Обсяг CO 2 , переміщеного в транспортну мережу в точці входу i, що його визначають відповідно до статей 40-46 та статті 49.
Т вих,i = Обсяг CO 2 , переміщеного за межі транспортної мережі у точці виходу i, що його визначають відповідно до статей 40-46 та статті 49.
B.2. Метод B
Кожний оператор визначає викиди враховуючи всі процеси, пов’язані з викидами на установці та обсяг CO 2 , що його захоплюють та переміщують у транспортне обладнання, за такою формулою:
Викиди [т CO 2 ] = CO 2 спонтанний + CO 2 вентиляційний + CO 2 витоки + CO 2 установки
Де:
Викиди = Сумарні викиди CO 2 транспортної мережі [т CO 2 ];
CO 2 спонтанний = Обсяг спонтанних викидів [т CO 2 ] від CO 2 , що його транспортують у транспортну мережу, у тому числі від засувок, клапанів, проміжних компресорних станцій та проміжних сховищ;
CO 2 вентиляційний = Обсяг вентиляційних викидів [т CO 2 ] від CO 2 , що його транспортують у транспортну мережу;
CO 2 витоки = Обсяг CO 2 [т CO 2 ], що його транспортують у транспортну мережу та викидають внаслідок виходу з ладу одного або більше компонентів транспортної мережі;
CO 2 установки = Обсяг CO 2 [т CO 2 ], який викидають унаслідок спалювання та інших процесів, функціонально пов’язаних із транспортуванням трубопроводом у транспортній мережі, та моніторинг якого здійснюють згідно з відповідними секціями додатка IV.
B.2.1. Спонтанні викиди транспортної мережі
Оператор враховує спонтанні викиди з будь-якого з таких типів обладнання:
(a) засувки;
(b) вимірювальні прилади;
(c) клапани;
(d) проміжні компресорні станції;
(e) проміжні сховища.
Оператор визначає середні коефіцієнти викидів EF (виражені в г CO 2 /одиниця часу) для кожної одиниці обладнання на один випадок, коли можна очікувати спонтанні викиди на початку операції, щонайпізніше в кінці першого звітного року, у якому функціонує транспортна мережа. Оператор переглядає такі коефіцієнти щонайменше кожні п’ять років у світлі найкращих доступних технік та знань.
Оператор розраховує спонтанні викиди шляхом множення кількості одиниць обладнання в кожній категорії на коефіцієнт викидів та сумування результатів для однієї категорії, як відображено у такому рівнянні:
Кількість випадків - це кількість одиниць відповідного обладнання однієї категорії, помножена на кількість одиниць часу за рік.
B.2.2. Викиди від витоків
Оператор транспортної мережі надає докази цілісності мережі, використовуючи репрезентативні дані (просторові та прив’язані до часу) про температуру та тиск. Якщо дані вказують на наявність витоку, оператор розраховує обсяг CO 2 , що витік, за відповідною задокументованою в плані моніторингу методикою на основі настанов найкращої галузевої практики, у тому числі використовуючи різницю між даними про температуру та тиск та пов’язаними з цілісністю середніми значеннями температури та тиску.
B.2.3. Вентиляційні викиди
Кожний оператор викладає в плані моніторингу аналіз можливих ситуацій появи вентиляційних викидів, у тому числі у зв’язку з технічним обслуговуванням і надзвичайними ситуаціями, та зазначає відповідну задокументовану методику для розрахування обсягу вентиляційного CO 2 на основі настанов найкращої галузевої практики.
23. Геологічне зберігання CO2 у сховищі, дозволеному згідно з Директивою 2009/31/ЄС
A. Сфера застосування
Компетентний орган встановлює межі для моніторингу викидів від геологічного зберігання CO 2 та звітування про них на основі визначення меж сховища і комплексу зберігання, як вказано в дозволі відповідно до Директиви 2009/31/ЄС. Якщо встановлено витоки з комплексу зберігання і вони призводять до викидів або вивільнення CO 2 в товщу води, оператор негайно здійснює всі такі дії:
(a) повідомляє компетентний орган;
(b) включає витік як джерело викидів відповідної установки;
(c) здійснює моніторинг викидів та звітує про них.
Якщо вжито коригувальних дій відповідно до статті 16 Директиви 2009/31/ЄС і викидів або вивільнення в товщу води з такого витоку більше не виявлено, оператор може виключити відповідний витік як джерело викидів із плану моніторингу, не здійснювати його моніторинг та не звітувати про нього.
Кожний оператор діяльності з геологічного зберігання повинен враховувати щонайменше такі потенційні джерела викидів CO 2 : використання палива на пов’язаних перекачувальних станціях та для інших видів діяльності зі спалювання, у тому числі на локальних електростанціях; вивільнення під час закачування або операцій з інтенсивного видобутку вуглеводнів; спонтанні викиди від закачування; проникнення CO 2 внаслідок операцій з інтенсивного видобутку вуглеводнів; витоки.
B. Кількісне оцінювання викидів CO 2
Оператор діяльності з геологічного зберігання не додає CO 2 , отриманий від іншої установки до його розрахованого рівня викидів та не віднімає від розрахованого рівня викидів будь-який CO 2 , який геологічно зберігають у сховищі або транспортують на іншу установку.
B.1. Вентиляційні та спонтанні викиди від закачування
Оператор визначає викиди від вентилювання та спонтанні викиди так:
Викинутий CO 2 [т CO 2 ] = V CO 2 [т CO 2 ] + F CO 2 [т CO 2 ]
Де:
V CO 2 = обсяг вентиляційного CO 2 ;
F CO 2 = обсяг CO 2 від спонтанних викидів.
Кожний оператор визначає обсяг V CO 2 за заснованими на вимірюваннях методиками відповідно до статей 41-46 цього Регламенту. Як відступ від першого речення та після схвалення компетентним органом оператор може включити в план моніторингу відповідну методику для визначення V CO 2 на основі найкращої галузевої практики, якщо застосування заснованих на вимірюваннях методик може призвести до необґрунтованих витрат.
Оператор повинен вважати F CO 2 одним джерелом, тобто вимоги щодо невизначеності, пов’язані з рівнями відповідно до секції 1 додатка VIII, застосовують до сумарного значення замість окремих точок викидів. Кожний оператор викладає в плані моніторингу аналіз можливих джерел спонтанних викидів та зазначає відповідну задокументовану методику для розрахування або вимірювання обсягу F CO 2 на основі настанов найкращої галузевої практики. Для визначення F CO 2 оператор може використовувати зібрані дані відповідно до статей 32-35 та додатка II(1.1)(e)-(h) Директиви 2009/31/ЄС для установок закачування, якщо вони відповідають вимогам цього Регламенту.
B.2. Вентиляційні та спонтанні викиди від операцій з інтенсивного видобутку вуглеводнів
Кожний оператор повинен враховувати такі потенційні додаткові джерела викидів від інтенсивного видобутку вуглеводнів (ІВВ):
(a) нафтогазові сепаратори та газопереробні заводи, де можуть мати місце спонтанні викиди CO 2 ;
(b) факельну трубу, де можуть мати статися викиди через застосування систем безперервного позитивного очищування та під час зниження тиску на установці для виробництва вуглеводнів;
(c) очисні системи для CO 2 для уникнення високих концентрацій CO 2 , що призводять до загашення вогню.
Кожний оператор визначає спонтанні викиди або вентиляційний CO 2 згідно з підсекцією B.1 цієї секції додатка IV.
Кожний оператор визначає викиди з факельної труби відповідно до підсекції D секції 1 цього додатка, враховуючи потенційний властивий CO 2 у спалюваному в факелі газі відповідно до статті 48.
B.3. Витік у комплексах зберігання
Кількісне оцінювання викидів та вивільнення в товщу води здійснюють так:
Де:
L CO 2 = маса CO 2 , що його викидають або вивільняють за календарний день через витік відповідно до всього такого:
(a) щодо кожного календарного дня, моніторинг витоку за який здійснюють, кожний оператор розраховує L CO 2 як середнє значення маси, що витекла за годину, [т CO 2 /г] помножене на 24;
(b) кожний оператор визначає масу, що витекла за годину, відповідно до положень затвердженого плану моніторингу для сховища та витоку;
(c) щодо кожного календарного дня до початку моніторингу оператор вважає масу, що витекла за день, рівнозначною масі, що витекла за перший день моніторингу, забезпечуючи відсутність недооцінення;
Т початок = найпізніша дата з:
(a) остання дата, коли не надходило повідомлень про викиди або вивільнення CO 2 в товщу води з джерела під наглядом;
(b) дата початку закачування CO 2 ;
(c) інша дата, щодо якої є прийнятні для компетентного органу докази того, що до такої дати здійснення викиду або вивільнення в товщу води не могло розпочатися.
Т кінець = дата, до якої вживали коригувальних дій відповідно до статті 16 Директиви 2009/31/ЄС і викидів або вивільнення CO 2 в товщу води більше не може бути виявлено.
Компетентний орган затверджує та дозволяє використання інших методів кількісного оцінювання викидів або вивільнення CO 2 в товщу води з витоків, якщо оператор може довести компетентному органу, що такі методи забезпечать вищу точність, ніж методика, визначена в цій підсекції.
Оператор здійснює кількісне оцінювання обсягу викидів, які витекли з комплексу зберігання, за кожний випадок витоку із максимальною загальною невизначеністю за звітний період 7,5 %. Якщо загальна невизначеність застосованої методики кількісного оцінювання перевищує 7,5 %, то кожний оператор проводить коригування так:
CO 2,відзвітований [т CO 2 ] = CO 2 кількісно оцінений [т CO 2 ] * (1 + (Невизначеність системи [%]/100) - 0,075)
Де:
CO 2,відзвітований = обсяг CO 2 , який включають у звіт про річний обсяг викидів щодо відповідного випадку витоку;
CO 2 кількісно оцінений = обсяг CO 2 , який визначено за методикою кількісного оцінювання, застосованою до відповідного випадку витоку;
Невизначеність системи - рівень невизначеності, пов’язаний із методикою кількісного оцінювання, застосованою до відповідного випадку витоку.
ДОДАТОК V
Мінімальні вимоги щодо рівнів для заснованих на розрахунках методик, що охоплюють установки категорії A, та коефіцієнти перерахунку для стандартного комерційного палива, що його використовують на установках категорій B і C ( стаття 26(1) )
Таблиця 1
Мінімальні рівні, що їх необхідно застосовувати для заснованих на розрахунках методик у випадку установок категорії A та випадку коефіцієнтів перерахунку для стандартного комерційного палива для всіх установок відповідно до пункту (a) статті 26(1)
Вид діяльності/Тип вихідного потоку
Дані про діяльність
Коефіцієнт викидів
Дані про склад (вміст вуглецю)
Коефіцієнт окиснення
Коефіцієнт перетворення
Кількість палива або матеріалу
Чиста теплотворна здатність
Спалювання палив
Стандартне комерційне паливо
2
2a/2b
2a/2b
не застосовується
1
не застосовується
Інші газоподібні та рідкі види палива
2
2a/2b
2a/2b
не застосовується
1
не застосовується
Тверді види палива
1
2a/2b
2a/2b
не застосовується
1
не застосовується
Методика обчислення масового балансу для газопереробних терміналів
1
не застосовується
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
Факельні установки
1
не застосовується
1
не застосовується
1
не застосовується
Очищення (карбонат)
1
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
не застосовується
Очищення (гіпс)
1
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
не застосовується
Перероблення мінеральних олив
Регенерація каталізатора каталітичного крекінгу
1
не застосовується
не застосовується
не застосовується
не застосовується
не застосовується
Виробництво водню
1
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
не застосовується
Виробництво коксу
Масовий баланс
1
не застосовується
не застосовується
2
не застосовується
не застосовується
Паливо як вхідний матеріал для технологічного процесу
1
2
2
не застосовується
не застосовується
не застосовується
Випалювання або агломерація металевої руди
Масовий баланс
1
не застосовується
не застосовується
2
не застосовується
не застосовується
Карбонат на вході
1
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
1
Виробництво чавуну та сталі
Масовий баланс
1
не застосовується
не застосовується
2
не застосовується
не застосовується
Паливо як вхідний матеріал для технологічного процесу
1
2a/2b
2
не застосовується
не застосовується
не застосовується
Виробництво або перероблення чорних та кольорових металів, у тому числі вторинного алюмінію
Масовий баланс
1
не застосовується
не застосовується
2
не застосовується
не застосовується
Викиди від процесів
1
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
1
Виробництво первинного алюмінію
Масовий баланс для викидів CO 2
1
не застосовується
не застосовується
2
не застосовується
не застосовується
Викиди перфторвуглецю (метод нахилу)
1
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
не застосовується
Викиди перфторвуглецю (метод перенапруги)
1
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
не застосовується
Виробництво цементного клінкеру
На основі вхідного матеріалу для печі
1
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
1
Вихід клінкеру
1
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
1
Пил із цементної печі
1
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
не застосовується
Некарбонатний вуглець
1
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
1
Виробництво вапна та кальцинація доломіту і магнезиту
Карбонати
1
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
1
Оксиди лужноземельних металів
1
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
1
Виробництво скла та мінеральної вати
Карбонати
1
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
не застосовується
Виробництво керамічних виробів
Вуглець на вході
1
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
1
Лужний оксид
1
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
1
Очищення
1
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
не застосовується
Виробництво гіпсу та гіпсокартону: див. Спалювання палив
Виробництво целюлози та паперу
Додаткові хімічні речовини
1
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
не застосовується
Виробництво сажі
Методика обчислення масового балансу
1
не застосовується
не застосовується
1
не застосовується
не застосовується
Виробництво аміаку
Паливо як вхіднии матеріал для технологічного процесу
2
2a/2b
2a/2b
не застосовується
не застосовується
не застосовується
Виробництво органічних хімічних речовин масового виробництва
Масовий баланс
1
не застосовується
не застосовується
2
не застосовується
не застосовується
Виробництво водню та синтез-газу
Паливо як вхіднии матеріал для технологічного процесу
2
2a/2b
2a/2b
не застосовується
не застосовується
не застосовується
Масовий баланс
1
не застосовується
не застосовується
2
не застосовується
не застосовується
Кальцинована сода та харчова сода
Масовий баланс
1
не застосовується
не застосовується
2
не застосовується
не застосовується
ДОДАТОК VI
Референтні значення коефіцієнтів перерахунку ( стаття 31(1)(a) )
1. Коефіцієнти викидів для палива, пов’язані з чистою теплотворною здатністю
Таблиця 1: Коефіцієнти викидів для палива, пов’язані з чистою теплотворною здатністю та чистою теплотворною здатністю на одиницю маси палива
Опис типу палива
Коефіцієнт викидів (т CO 2 / ТДж)
Чиста теплотворна здатність (ТДж/тис.т)
Джерело
Сира нафта
73,3
42,3
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Водно-бітумна емульсія
77,0
27,5
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Зріджений природній газ
64,2
44,2
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Моторний бензин
69,3
44,3
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Керосин (інший ніж авіаційний гас)
71,9
43,8
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Сланцева нафта
73,3
38,1
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Газойль/Дизельне паливо
74,1
43,0
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Топковий мазут
77,4
40,4
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Зріджений нафтовий газ
63,1
47,3
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Етан
61,6
46,4
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Лігроїн
73,3
44,5
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Бітум
80,7
40,2
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Мастила
73,3
40,2
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Нафтовий кокс
97,5
32,5
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Сировина нафтопереробки
73,3
43,0
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Нафтозаводський газ
57,6
49,5
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Парафін
73,3
40,2
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Уайт-спірит і бензин для промислово-технічних цілей
73,3
40,2
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Інші нафтопродукти
73,3
40,2
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Антрацити
98,3
26,7
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Коксівне вугілля
94,6
28,2
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Інше бітумінозне вугілля
94,6
25,8
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Напівбітумінозне вугілля
96,1
18,9
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Лігніт
101,0
11,9
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Горючі сланці та нафтоносні піски
107,0
8,9
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Брикетоване паливо
97,5
20,7
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Пічний і лігнітовий кокс
107,0
28,2
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Газовий кокс
107,0
28,2
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Кам’яновугільна смола
80,7
28,0
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Заводський газ
44,4
38,7
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Коксовий газ
44,4
38,7
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Доменний газ
260
2,47
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Киснево-конвертерний газ
182
7,06
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Природний газ
56,1
48,0
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Промислові відходи
143
не застосовується
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Відпрацьовані оливи
73,3
40,2
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Торф
106,0
9,76
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Деревина/Відходи деревини
-
15,6
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006
Інша первинна тверда біомаса
11,6
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006 (лише ЧТЗ)
Деревне вугілля
29,5
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006 (лише ЧТЗ)
Біобензин
27,0
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006 (лише ЧТЗ)
Біодизель
27,0
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006 (лише ЧТЗ)
Інші рідкі біопалива
27,4
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006 (лише ЧТЗ)
Газ сміттєзвалищ (звалищний газ)
50,4
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006 (лише ЧТЗ)
Каналізаційний газ
50,4
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006 (лише ЧТЗ)
Інші біогази
50,4
Керівні рекомендації МГЕЗК 2006 (лише ЧТЗ)
Відпрацьовані шини
85,0
не
застосовується
Ініціатива WBCSD зі сталості цементної промисловості
Монооксид вуглецю
155,2 ( - 1 )
10,1
J. Falbe and М. Regitz, Rompp Chemie Lexikon, Stuttgart, 1995
Метан
54,9 ( - 2 )
50,0
J. Falbe and M. Regitz, Rompp Chemie Lexikon, Stuttgart, 1995
( - 1 ) На основі ЧТЗ 10,12 ТДж/т.
( - 2 ) На основі ЧТЗ 50,01 ТДж/т.
2. Коефіцієнти викидів, пов’язані з викидами від процесів
Таблиця 2: Стехіометричні коефіцієнти викидів від процесів розкладання карбонатів (метод A)
Карбонати
Коефіцієнт викидів (т CO 2 /т карбонатів)
CaCO 3
0,440
MgCO 3
0,522
Na 2 CO 3
0,415
BaCO 3
0,223
Li 2 CO 3
0,596
K 2 CO 3
0,318
SrCO 3
0,298
NaHCO 3
0,524
FeCO 3
0,380
Загальні дані
Коефіцієнт викидів = [M(CO 2 )]/{Y * [M(х)] + Z *[M(CO 3 2 - )]}
X = метал
M(x) = молекулярна маса X в [г/моль]
M(CO 2 ) = молекулярна маса CO 2 в [г/моль]
M(CO 3 2) = молекулярна маса CO 3 - 2- в [г/моль]
Y = стехіометричне число X
Z = стехіометричне число CO 3 - 2-
Таблиця 3: Стехіометричні коефіцієнти викидів від процесів розкладання карбонатів на основі оксидів лужно-земельних металів (метод B)
Оксиди
Коефіцієнт викидів (т CO 2 /т оксиду)
CaO
0,785
MgO
1,092
BaO
0,287
Загальні дані: X Y O Z
Коефіцієнт викидів = [M(CO 2 )]/{Y * [M(х)] + Z *[M(O)]}
X = лужно-земельний або лужний метал
M(x) = молекулярна маса X в [г/моль]
M(CO 2 ) = молекулярна маса CO 2 [г/моль]
M(O) = молекулярна маса O [г/моль]
Y = стехіометричне число X = 1 (для лужно-земельних металів)= 2 (для лужних металів)
стехіометричне число X
= 1 (для лужно-земельних металів)
= 2 (для лужних металів)
Z = стехіометричне число O = 1
Таблиця 4: Стехіометричні коефіцієнти викидів від процесів з іншими матеріалами для технологічних процесів (виробництво чавуну та сталі та оброблення чорних металів).( - 1 )
Вхідний або вихідний матеріал
Вміст вуглецю (т C/т)
Коефіцієнт викидів (т CO 2 /т)
Залізо прямого відновлення (ОМ)
0,0191
0,07
Електроди електродугових печей
0,8188
3,00
Вуглець вхідного матеріалу електродугових печей
0,8297
3,04
Залізо гарячого брикетування
0,0191
0,07
Киснево-конвертерний газ
0,3493
1,28
Нафтовий кокс
0,8706
3,19
Чавун переробний
0,0409
0,15
Брухт чорних металів
0,0409
0,15
Сталь
0,0109
0,04
( - 1 ) Керівні рекомендації МГЕЗК 2006 року щодо національних інвентаризацій парникових газів.
Таблиця 5: Стехіометричні коефіцієнти викидів від процесів з іншими матеріалами для технологічних процесів (Органічні хімічні речовини масового виробництва) ( - 1 )
Речовина
Вміст вуглецю (т C/т)
Коефіцієнт викидів (т CO 2 /т)
Ацетонітрил
0,5852
2,144
Акрилонітрил
0,6664
2,442
Бутадієн
0,888
3,254
Сажа
0,97
3,554
Етилен
0,856
3,136
Етилену дихлорид
0,245
0,898
Етиленгліколь
0,387
1,418
Етиленоксид
0,545
1,997
Ціанід водню
0,4444
1,628
Метанол
0,375
1,374
Метан
0,749
2,744
Пропан
0,817
2,993
Пропілен
0,8563
3,137
Вінілхлорид-мономер
0,384
1,407
( - 1 ) Керівні рекомендації МГЕЗК 2006 року щодо національних інвентаризацій парникових газів.
3. Потенціали глобального потепління для парникових газів, інших ніж CO 2
Таблиця 6: Потенціали глобального потепління
Газ
Потенціал глобального потепління
N 2 O
298 т еквіваленту CO 2 /т N 2 O
CF 4
7 390 т еквіваленту CO 2 /т CF 4
C 2 F 6
12 200 т еквіваленту CO 2 /т C 2 F 6
ДОДАТОК VII
Мінімальна періодичність проведення аналізу ( стаття 35 )
Паливо/матеріал
Мінімальна періодичність проведення аналізу
Природний газ
Щонайменше раз на тиждень
Інші гази, зокрема синтез-газ та технологічний газ, як суміш нафтозаводських газів, коксовий газ, доменний та конверторний газ
Щонайменше раз на день із застосуванням відповідних процедур у різні частини дня
Мазут (наприклад легкий мазут, мазут середньої в’язкості, важкий мазут, бітум)
Кожні 20 000 тонн палива, але щонайменше шість разів на рік
Вугілля,
коксівне вугілля, нафтовий кокс, торф
Кожні 20 000 тонн палива/матеріалу, але щонайменше шість разів на рік
Інше паливо
Кожні 10 000 тонн палива, але щонайменше чотири рази на рік
Необроблені тверді відходи (чисті викопні або змішані з біомасою/ змішані викопні)
Кожні 5 000 тонн відходів, але щонайменше чотири рази на рік
Рідкі відходи та попередньо оброблені тверді відходи
Кожні 10 000 тонн відходів, але щонайменше чотири рази на рік
Карбонатні породи (у тому числі вапняк і доломіт)
Кожні 50 000 тонн матеріалу, але щонайменше чотири рази на рік
Глини та сланці
Обсяг матеріалу, що відповідає 50 000 тоннам CO 2 , але щонайменше чотири рази на рік
Інші матеріали (первинний, проміжний та кінцевий продукт)
Залежно від типу та різновиду матеріалу, обсяг матеріалу, що відповідає 50 000 тоннам CO 2 , але щонайменше чотири рази на рік
ДОДАТОК VIII
Засновані на вимірюваннях методики ( стаття 41 )
1. Визначення рівнів для заснованих на вимірюваннях методик
Засновані на вимірюваннях методики затверджують відповідно до рівнів із зазначеною нижче максимально допустимою невизначеністю для середньорічного обсягу викидів на годину, розрахованого відповідно до рівняння 2, викладеного в секції 3 цього додатка.
Таблиця 1
Рівні для систем безперервного вимірювання (максимально допустима невизначеність для кожного рівня)
Рівень 1
Рівень 2
Рівень 3
Рівень 4
Джерела викидів CO 2
± 10%
±7,5 %
±5%
±2,5 %
Джерела викидів N 2 O
± 10%
±7,5 %
±5%
Не застосовується
Переміщення CO 2
± 10%
±7,5 %
±5%
±2,5 %
2. Мінімальні вимоги
Таблиця 2
Мінімальні вимоги для заснованих на вимірюваннях методик
Парникові гази
Мінімальний необхідний рівень
Категорія A
Категорія B
Категорія C
CO 2
2
2
3
N 2 O
2
2
3
3. Визначення парникових газів (ПГ) за заснованими на вимірюваннях методиками Рівняння 1: Розрахування річного обсягу викидів
Рівняння 1: Розрахування річного обсягу викидів
Де:
Конц ПГ год = концентрація викидів на годину в г/Нм - 3 у потоці паливневого газу, що вимірюється під час операції, на годину;
ППГ = потік паливневого газу в Нм - 3 за кожну годину.
Рівняння 2: Визначення середньої концентрації на годину
Де:
Середні викиди ПГ год = середньорічний обсяг викидів у кг/год з джерела на годину;
Конц ПГ год = концентрація викидів на годину в г/Нм - 3 у потоці паливневого газу, що вимірюється під час операції, на годину;
ППГ = потік паливневого газу в Нм - 3 за кожну годину.
4. Розрахування концентрації шляхом непрямого вимірювання концентрації
Рівняння 3: Розрахування концентрації
5. Замінні значення для відсутніх даних про концентрацію для заснованих на вимірюваннях методик
Рівняння 4: Замінні значення для відсутніх даних про концентрацію для заснованих на вимірюваннях методик
Де:
=
арифметичне значення концентрації конкретного параметра за весь звітний період або, за умови використання;
=
найкраща оцінка стандартного відхилення концентрації конкретного параметра за весь звітний період або, за умови використання особливих обставин у разі втрати даних, за відповідний період, що відображає особливі обставини.
ДОДАТОК IX
Мінімальні дані та інформація, які необхідно зберігати згідно зі статтею 66(1)
Оператори та експлуатанта ПС повинні зберігати щонайменше таке:
1. Спільні елементи для установок та експлуатантів ПС
(1) План моніторингу, затверджений компетентним органом;
(2) Документи, що обґрунтовують вибір методики моніторингу, та документи, що обґрунтовують тимчасову або постійну зміну методики моніторингу і, якщо застосовно, рівнів, затверджених компетентним органом;
(3) Усі відповідні оновлення в плані моніторингу, про які повідомили компетентний орган згідно зі статтею 15, та відповіді компетентного органу;
(4) Усі письмові процедури, вказані в плані моніторингу, у тому числі план відбору проб, за необхідності, процедури для діяльності щодо потоку даних та процедури для контрольних видів діяльності;
(5) Перелік усіх використаних версій плану моніторингу та всі пов’язані процедури;
(6) Документація щодо обов’язків у зв’язку з моніторингом та звітуванням;
(7) Оцінка ризику, що її провів оператор або експлуатант ПС, якщо застосовно;
(8) Звіти про вдосконалення згідно зі статтею 69;
(9) Верифікований звіт про річний обсяг викидів;
(10) Верифікаційний звіт;
(11) Будь-яка інша інформація, що її визначили як необхідну для верифікації звіту про річний обсяг викидів.
2. Специфічні для стаціонарних установок елементи
(1) Дозвіл на викиди парникових газів та будь-які його оновлення;
(2) Будь-які оцінки невизначеності, якщо застосовно;
(3) Щодо заснованих на розрахунках методик, які застосовують на установках:
(a) дані про діяльність, які використовують для розрахунку викидів для кожного вихідного потоку, розподілені по категоріях за процесами та типами палива або матеріалу;
(b) перелік усіх уставних значень, які використовують як коефіцієнти перерахунку, якщо застосовно;
(c) повний набір результатів відбору проб та аналізів для визначення коефіцієнтів перерахунку;
(d) документація про всі неефективні процедури з виправленнями та коригувальні заходи, вжиті відповідно до статті 63;
(e) будь-які результати калібрування та технічного обслуговування вимірювальних приладів;
(4) Щодо заснованих на вимірюваннях методик на установках такі додаткові елементи:
(a) документація, що обґрунтовує вибір заснованої на вимірюваннях методики;
(b) дані, що їх використовують для аналізу невизначеності викидів з кожного джерела викидів, розподілених по категоріях за процесами;
(c) дані, що їх використовують здійснення підтверджувальних розрахунків, та результати таких розрахунків;
(d) детальний технічний опис системи безперервного вимірювання, в тому числі документація щодо затвердження компетентним органом;
(e) неопрацьовані та зведені дані із системи безперервного вимірювання, у тому числі документація про зміни з плином часу, журнали випробувань, простоїв, калібрувань, обслуговування, у тому числі технічне обслуговування;
(f) документація про зміни в системі безперервного вимірювання;
(g) будь-які результати калібрування та технічного обслуговування вимірювальних приладів;
(h) якщо застосовно, модель масового та енергетичного балансу, яку використовують для цілей визначення замінних даних відповідно до статті 45(4) та базових припущень;
(5) Якщо застосовують резервну методику, як зазначено в статті 22, усі дані, необхідні для визначення викидів для джерел викидів та вихідних потоків, до яких застосовують методику, а також опосередковані дані для даних про діяльність, коефіцієнти перерахунку та інші параметри, які б повідомили за методикою із застосуванням рівнів;
(6) Щодо виробництва первинного алюмінію такі додаткові елементи:
(a) документація про результати кампаній з вимірювання для визначення специфічних для установки коефіцієнтів викидів CF 4 і C 2 F 6 ;
(b) документація про результати визначення ефективності вловлювання спонтанних викидів;
(c) усі релевантні дані про виробництво первинного алюмінію, частоту та тривалість анодного ефекту та дані про перенапругу;
(7) Щодо діяльності із захоплення, транспортування та геологічного зберігання CO 2 , якщо застосовно, такі додаткові елементи:
(a) документація про обсяг CO 2 , закачаний у комплекс зберігання установками, що здійснюють геологічне зберігання CO 2 ;
(b) репрезентативно зведені дані про тиск та температуру з транспортної мережі;
(c) копія дозволу на зберігання, у тому числі затверджений план моніторингу, відповідно до статті 9 Директиви 2009/31/ЄС;
(d) звіти, подані відповідно до статті 14 Директиви 2009/31/ЄС;
(e) звіти про результати інспекцій, проведених відповідно до статті 15 Директиви 2009/31/ЄС;
(f) документація про коригувальні дії, вжиті відповідно до статті 16 Директиви 2009/31/ЄС.
3. Специфічні для авіаційної діяльності елементи
(1) Перелік власних, взятих в оренду та зданих в оренду повітряних суден та необхідні дані для повноти переліку; дата додавання кожного повітряного судна до парку експлуатанта ПС або вилучення з нього;
(2) Перелік рейсів за кожний звітний період та необхідні дані для повноти такого переліку;
(3) Релевантні дані, які використовують для визначення обсягу споживання палива та викидів;
(4) Дані, які використовують для визначення корисного навантаження та відстані, за роки, за які звітували про дані про тоннокілометри;
(5) Документація щодо методики у разі нестачі даних, якщо застосовно, кількість рейсів з нестачею даних, дані, які використовують для усунення нестачі даних, якщо така є, та, якщо кількість рейсів з нестачею даних перевищує 5 % відзвітованих рейсів, причини нестачі даних, а також документація щодо вжитих коригувальних дій.
ДОДАТОК X
Мінімальний зміст звітів про річний обсяг викидів ( стаття 67(3) )
1. Звіти стаціонарних установок про річний обсяг викидів
Звіт установки про річний обсяг викидів повинен містити щонайменше таку інформацію:
(1) Дані для ідентифікації установки, як вказано в додатку IV до Директиви 2003/87/ЄС, та унікальний номер її дозволу;
(2) Назва/ПІБ і адреса верифікатора звіту;
(3) Звітний рік;
(4) Покликання на відповідний затверджений план моніторингу та номер версії такого плану;
(5) Відповідні зміни у роботі установки та зміни в затвердженому компетентним органом плані моніторингу і тимчасові відхилення від нього, які мали місце протягом звітного періоду, у тому числі тимчасові або постійні зміни рівнів, причини таких змін, початкова дата змін, а також початкова та кінцева дата тимчасових змін;
(6) Інформація про всі джерела викидів та вихідні потоки, що охоплює щонайменше:
(a) сумарні викиди, виражені в т еквіваленту CO 2 ;
(b) якщо викидають парникові гази, інші ніж CO 2 , сумарні викиди, виражені в тоннах;
(c) чи застосовують засновану на розрахунках методику або засновану на вимірюваннях методику, що зазначено в статті 21;
(d) застосовані рівні;
(e) дані про діяльність:
(i) у випадку палив - кількість палива (виражена в тоннах або Нм - 3 ) та чиста теплотворна здатність (ГДж/т чи Гдж/Нм - 3 ), про які звітують окремо;
(ii) щодо всіх інших вихідних потоків - кількість, виражена в тоннах або Нм - 3 ;
(f) коефіцієнти викидів, виражені відповідно до вимог, визначених у статті 36(2); фракція біомаси, коефіцієнти окиснення та перетворення, виражені як безрозмірні дроби;
(g) якщо коефіцієнти викидів для палива пов’язані з масою, а не енергією, опосередковані дані для чистої теплотворної здатності відповідного вихідного потоку;
(7) якщо застосовують методику обчислення масового балансу, масовий потік та вміст вуглецю для кожного вихідного потоку в установку та з установки; фракція біомаси та чиста теплотворна здатність, якщо застосовно;
(8) Інформація, яку необхідно повідомляти як довідкову інформацію, у тому числі щонайменше:
(a) обсяги спаленої біомаси (виражені в ТДж) або використаної в процесах біомаси (виражені в т чи Нм - 3 );
(b) викиди CO 2 від біомаси, виражені в т CO 2 , якщо застосовують засновану на вимірюваннях методику для визначення викидів;
(c) опосередковані дані для чистої теплотворної здатності вихідних потоків біомаси, що їх використовують як паливо, якщо застосовно;
(d) обсяги та енергомісткість біорідин та біопалива, що їх спалюють, виражені в т і ТДж;
(e) CO 2 , переміщений на установку або отриманий з установки, у разі застосовності статті 49, виражений в т CO 2 ;
(f) властивий CO 2 , переміщений на установку або отриманий з установки, у разі застосовності статті 48, виражений в т CO 2 ;
(g) якщо застосовно, найменування та ідентифікаційний номер установки, визнаний згідно з Регламентом (ЄС) № 1193/2011:
(i) установок, на які переміщують CO 2 відповідно до пунктів (e) і (f) цього пункту (8);
(ii) установок, із яких переміщують CO 2 відповідно до пунктів (e) і (f) цього пункту (8);
(h) переміщений CO 2 від біомаси, виражений в т CO 2 ;
(9) Якщо застосовують засновану на вимірюваннях методику:
(a) річний обсяг викопних викидів CO 2 та річний обсяг викидів CO 2 від використання біомаси, якщо вимірюють CO 2 ;
(b) виміряна концентрація парникових газів та потік паливневого газу, виражена як середньогодинне значення за рік та як сумарне значення за рік;
(10) Якщо застосовують методику, зазначену в статті 22, усі дані, необхідні для визначення викидів для джерел викидів та вихідних потоків, до яких застосовують методику, а також опосередковані дані для даних про діяльність, коефіцієнти перерахунку та інші параметри, які б повідомили за методикою із застосуванням рівнів;
(11) якщо мала місце нестача даних і її усунули за допомогою замінних даних відповідно до статті 65(1):
(a) вихідний потік або джерело викидів, якого стосується нестача даних;
(b) причини кожної нестачі даних;
(c) початкова і кінцева дата та час кожної нестачі даних;
(d) викиди, розраховані на основі замінних даних;
(e) якщо метод оцінювання замінних даних ще не включено в план моніторингу, детальний опис методу оцінювання, у тому числі докази того, що використана методика не призведе до недооцінення викидів за відповідний період;
(12) Будь-які інші зміни на установці протягом звітного періоду стосовно викидів парникових газів на такій установці протягом звітного року;
(13) Якщо застосовно, рівень виробництва первинного алюмінію, частота та середня тривалість анодних ефектів протягом звітного періоду або дані про перенапругу анодного ефекту за звітний період, а також результати останнього визначення специфічних для конкретної установки коефіцієнтів викидів CF 4 і C 2 F 6 , як описано в додатку IV, та останнього визначення ефективності вловлювання труби;
(14) Про типи відходів, які використовують в установці, та викиди, які виникають унаслідок використання їх як палива або вхідних матеріалів, звітують із застосуванням класифікації у переліку відходів Співтовариства, вказаного в Рішенні Комісії 2000/532/ЄС від 3 травня 2000 року про заміну Рішення 94/3/ЄС про запровадження переліку відходів відповідно до статті 1(a) Директиви Ради 75/442/ЄЕС про відходи та Рішення Ради 94/904/ЄС про запровадження переліку небезпечних відходів відповідно до статті 1(4) Директиви Ради 91/689/ЄЕС про небезпечні відходи ( - 10). Для таких цілей до назв відповідних типів відходів, що їх використовують на установці, додають відповідні шестизначні коди.
Про викиди з різних джерел викидів або вихідних потоків того самого типу та однієї установки, що належать до одного типу діяльності, можуть звітувати у зведеній формі за типом діяльності.
Якщо протягом звітного періоду змінили рівні, оператор розраховує викиди та звітує про них в окремих секціях звіту про річні обсяги викидів за відповідні частини звітного періоду.
Оператори сховищ CO 2 можуть використовувати спрощені форми звітів про викиди після закриття сховища відповідно до статті 17 Директиви 2009/31/ЄС, що містять щонайменше елементи, зазначені в пунктах 1-5, за умови, що в дозволі на викиди парникових газів відсутні джерела викидів.
2. Звіти експлуатантів ПС про річний обсяг викидів
Звіт експлуатанта ПС про викиди повинен містити щонайменше таку інформацію:
(1) Дані для ідентифікації експлуатанта ПС, як визначено в додатку IV до Директиви 2003/87/ЄС, та позивний сигнал або інший унікальний ідентифікатор, що його використовують для цілей контролю повітряного руху, а також відповідні контактні дані;
(2) Назва/ПІБ і адреса верифікатора звіту;
(3) Звітний рік;
(4) Покликання на відповідний затверджений план моніторингу та номер версії такого плану;
(5) Відповідні зміни в роботі та відхилення від затвердженого плану моніторингу протягом звітного періоду;
(6) Реєстраційні номери ПС та типи ПС, що їх використовували протягом періоду, охопленого у звіті, для провадження передбаченої в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС авіаційної діяльності, що її провадить експлуатант ПС;
(7) Сумарна кількість рейсів за парами держав, що зазначені у звіті;
(7a) Маса палива (в тоннах) для кожного типу палива за парами держав;
(8) Сумарні викиди CO 2 в тоннах CO 2 , розподілені за державою-членом відправлення та прибуття;
(9) Якщо викиди розраховують із використанням коефіцієнта викидів або вмісту вуглецю, пов’язаного з масою чи об’ємом, опосередковані дані для чистої теплотворної здатності палива;
(10) якщо мала місце нестача даних і її усунули за допомогою замінних даних відповідно до статті 65(2):
(a) кількість рейсів, виражена як відсоток від річної кількості рейсів, щодо яких існувала нестача даних, та обставини і причини наявності нестачі даних;
(b) метод оцінювання застосованих замінних даних;
(c) викиди, розраховані на основі замінних даних;
(11) Довідкова інформація:
(a) кількість рейсів, виражена як відсоток від річної кількості рейсів (округлена до найближчого 0,1 %), щодо яких існувала нестача даних, та обставини і причини наявності нестачі даних;
(b) чиста теплотворна здатність альтернативних видів палива;
(12) Як додаток до звіту про річний обсяг викидів, оператор включає річний обсяг викидів та річну кількість рейсів за парами аеродромів. На запит оператора компетентний орган ставиться до такої інформації як до конфіденційної.
3. Звіти експлуатантів ПС про дані про тоннокілометри
Звіт експлуатанта ПС про дані про тоннокілометри повинен містити щонайменше таку інформацію:
(1) Дані для ідентифікації експлуатанта ПС, як визначено в додатку IV до Директиви 2003/87/ЄС, та позивний сигнал або інший унікальний ідентифікатор, що його використовують для цілей контролю повітряного руху, а також відповідні контактні дані;
(2) Назва/ПІБ і адреса верифікатора звіту;
(3) Звітний рік;
(4) Покликання на відповідний затверджений план моніторингу та номер версії такого плану;
(5) Відповідні зміни в роботі та відхилення від затвердженого плану моніторингу протягом звітного періоду;
(6) Реєстраційні номери ПС та типи ПС, що їх використовували протягом періоду, охопленого у звіті, для провадження передбаченої в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС авіаційної діяльності, що її провадить експлуатант ПС;
(7) Обраний метод розрахунку маси пасажирів та зареєстрованого багажу, а також вантажу і пошти;
(8) Сумарна кількість пасажирокілометрів та тоннокілометрів за всі рейси, виконані протягом року, якого стосується звіт, у межах авіаційної діяльності, зазначеної в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС;
(9) Щодо кожної пари аеродромів: Ідентифікатор ICAO для двох аеродромів; відстань (відстань уздовж дуги великого кола + 95 km) в км; сумарна кількість рейсів за парами аеродромів за звітний період; сумарна маса пасажирів і зареєстрованого багажу (тонни) за звітний період за парами аеродромів; сумарна кількість пасажирів за звітний період; сумарна кількість пасажирів, помножена на кілометри, за парами аеродромів; сумарна маса вантажу і маси (тонни) за звітний період за парами аеродромів; сумарні тоннокілометри за парами аеродромів (т км).
__________
( - 1 ) OB L 135, 30.04.2004, с. 1.
( - 2 ) OB L 373, 31.12.1991, с. 4.
( - 3 ) OB L 181, 12.07.2012, с. 1.
( - 4 ) OB L 130, 17.05.2011, с. 1.
( - 5 ) OB L 122, 16.05.2009, с. 6.
( - 6 ) OB L 33, 04.02.2006, с. 1.
( - 7 ) OB L 393, 30.12.2006, с. 1.
( - 8 ) OB L 342, 22.12.2009, с. 1.
( - 9 ) Міжнародний інститут алюмінію; Протокол щодо парникових газів у секторі виробництва алюмінію; жовтень 2006 року; Агентство США з охорони довкілля та Міжнародний інститут алюмінію; Протокол щодо вимірювання викидів тетрафторметану (CF4) та гексафторетану (C2F6) від виробництва первинного алюмінію; квітень 2008 року.
(10 ) ОВ L 226, 06.09.2000, с. 3.
{Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua/. Оригінальний текст перекладу }
{Джерело: https://eur-lex.europa.eu/. Текст англійською мовою }