Необгрунтовані витрати
1. Якщо оператор або експлуатант ПС заявляє, що застосування конкретної методики моніторингу призводить до необґрунтованих витрат, компетентний орган оцінює характер необґрунтованості витрат, ураховуючи обґрунтування оператора.
Компетентний орган вважає витрати необґрунтованими, якщо оцінені витрати перевищують вигоди. Для такої цілі вигоду обчислюють помноживши коефіцієнт удосконалення на референтну ціну 20 євро/квота, і до витрат включають відповідний період амортизації на основі економічного строку служби обладнання.
2. Під час оцінювання характеру необґрунтованості витрат щодо вибору рівнів для даних про діяльність компетентний орган використовує як коефіцієнт удосконалення, згаданий у параграфі 1, різницю між значенням досягнутої станом на сьогодні невизначеності та пороговим значенням невизначеності рівня, якого досягли б шляхом помноження показника вдосконалення на середньорічний обсяг викидів, спричинений таким вихідним потоком за останні три роки.
За відсутності показника середньорічного обсягу викидів, спричинених таким вихідним потоком за останні три роки, оператор або експлуатант ПС надають консервативну оцінку середньорічного обсягу викидів, за винятком CO 2 , що походить із біомаси, та перед відніманням переміщеного CO 2 . Для вимірювальних приладів, що перебувають під правовим метрологічним контролем, значення досягнутої станом на поточний момент невизначеності можна замінити на значення максимально допустимої похибки під час експлуатації, дозволеної відповідним національним законодавством.
3. Під час оцінювання характеру необґрунтованості витрат щодо заходів, що підвищують якість відзвітованих викидів, але без безпосереднього впливу на точність даних про діяльність, компетентний орган використовує коефіцієнт удосконалення 1 % середньорічного обсягу викидів з відповідних вихідних потоків за три останні звітні періоди. Такі заходи можуть включати:
(a) перехід від уставних значень до аналізу для встановлення коефіцієнтів перерахунку;
(b) збільшення кількості аналізів для одного вихідного потоку;
(c) якщо конкретне завдання з вимірювання не підпадає під національний правовий метрологічний контроль, заміна вимірювальних приладів на інструменти, що відповідають відповідним вимогам правового метрологічного контролю держави-члена для подібних застосувань, або на вимірювальні прилади, що відповідають національним правилам, ухваленим згідно з Директивою 2004/22/ЄС або Директивою Європейського Парламенту і Ради 2009/23/ЄС ( - 5);
(d) скорочення інтервалів калібрування та технічного обслуговування вимірювальних приладів;
(e) удосконалення діяльності щодо потоку даних та контрольних видів діяльності, що значно зменшують властивий або контрольний ризик.
4. Заходи, пов’язані з удосконаленням методики моніторингу установки відповідно до статті 69, не вважають такими, що призводять до необґрунтованих витрат у сукупній сумі до 2000 євро на один звітний період. Для установок із низьким обсягом викидів таке порогове значення становить 500 євро на один звітний період.
СЕКЦІЯ 1
Загальні положення