Набуття чинності та застосування
Цей Регламент набуває чинності на 20-ий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Статтю 3 застосовують із 1 січня 2011 року.
Цей Регламент обов'язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах.
ДОДАТОК I
Положення Міжнародної організації цивільної авіації, зазначені в статті 3(1) і пункті 2 додатка III
1. Глава 3 «Системи спостереження», секція 3.1.2.5.2.1.2 «IC: Код запитувача» додатка 10 «Авіаційний електрозв'язок» IKAO, том IV, «Системи спостереження та попередження зіткнення» (п'яте видання, липень 2014 року, що включає поправку 89).
2. Глава 5 «режим S ВОРЛ лінії передачі даних «повітря-земля»», секція 5.2.9 «Звіт про можливості лінії передачі даних», додатка 10 «Авіаційний електрозв'язок» IKAO, том III «Системи зв'язку», (друге видання, липень 2007 року, що включає поправку 90).
ДОДАТОК II
Частина A: Вимоги щодо застосування для кодів запитувачів, зазначених у статях 4(2) , 5(1) і 5(2)
У заявку IC повинні бути включені щонайменше такі основні пункти:
(a) унікальне покликання на заявку від компетентної держави-члена;
(b) повна інформація про представника держави-члена, що відповідає за координацію призначення IC режиму S;
(c) повна інформація про контактну інформацію оператора режиму S із питань призначення IC режиму S;
(d) назва запитувача режиму S;
(e) використання запитувача режиму S (експлуатаційне або тестове);
(f) розташування запитувача режиму S;
(g) запланована дата першої передачі в режимі S запитувача режиму S;
(h) запитуване покриття режиму S;
(i) спеціальні операційні вимоги;
(j) можливості коду SII;
(k) можливість «експлуатації коду II/SI»;
(l) можливості карти покриття.
Частина B: Вимоги, що стосуються призначення кодів запитувачів, зазначених у статтях 2(10) , 4(3) і 4(4)
Призначення кодів IC повинно включати щонайменше такі елементи:
(a) відповідне покликання на заявку від компетентної держави-члена;
(b) унікальне покликання на призначення від служби призначення IC;
(c) замінені покликання на призначення, при необхідності;
(d) призначений IC;
(e) обмеження покриття спостереження і блокування в формі поділених на сектори діапазонів або карти покриття режиму S;
(f) період впровадження, протягом якого призначення необхідно зареєструвати в запитувачі режиму S, визначеного в заявці;
(g) послідовність впровадження, якої необхідно дотримуватися;
(h) необов'язкове та пов'язане з іншими альтернативними варіантами: кластерна рекомендація;
(i) спеціальні операційні обмеження, при необхідності.
ДОДАТОК III
Експлуатація коду II/SI, зазначеного в статті 3(2)
1. Запитувачі режиму S при роботі з кодом SI та при активації відповідним операційним параметром повинні також захоплювати цілі через всі відповіді на виклик, які кодують за допомогою рівноцінного коду II.
2. Запитувачі режиму S при роботі з кодом SI та при активації відповідним операційним параметром повинні розглядати транспондери, що відповідають на всі відповіді на виклик, закодовані з використанням рівноцінного коду II, як транспондери, не обладнані системою SI, незалежно від здатності SI, про яку повідомляється в звіті про здатність лінії передачі даних, яка визначена в документі, зазначеному в пункті 2 додатка I.
3. Запитувачі режиму S при роботі з кодом SI та при активації відповідним операційним параметром повинні запитувати транспондери, які не мають можливості використання коду SI, з використанням повідомлень протоколу мультисайтового блокування режиму S, передбаченого для експлуатації коду II. Код II, який буде використовуватися, повинен бути рівноцінним коду II.
4. Запитувачі режиму S при роботі з кодом SI та, якщо він включений відповідним робочим параметром, повинні бути придатними до налаштування оператором під будь-який із таких варіантів:
- не використовувати блокування рівноцінного коду II для транспондерів, які не мають можливості використовувати код SI, або
- використовувати переривчасте блокування рівноцінного коду II для транспондерів, які не мають можливості використовувати код SI.
5. Запитувачі режиму S при роботі з кодом II та, якщо він включений відповідним робочим параметром, повинні бути придатними до налаштування оператором під будь-який із таких варіантів:
- не використовувати блокування для транспондерів, які повідомляють про відсутність можливості SI в своєму звіті про можливості лінії передачі даних або не можуть повідомити про свої можливості лінії передачі даних, або
- використовувати переривчасте блокування для транспондерів, які повідомляють про відсутність можливості SI в своєму звіті про можливості лінії передачі даних або не можуть повідомити про свої можливості лінії передачі даних.
6. Коли активована експлуатація коду II/SI, карти блокування не повинні братися до уваги для транспондерів, які не мають можливості роботи з кодом SI.
ДОДАТОК IV
Частина A: Вимоги щодо оцінювання відповідності або придатності до використання компонентів, зазначених у статті 10
1. Заходи з перевірки повинні продемонструвати відповідність компонентів, що підтримують протоколи блокування коду II і коду SI, а також експлутатацію коду II/SI, вимогам цього Регламенту щодо взаємодійності та робочих характеристик, або їх придатності до використання в ході експлуатації таких компонентів у тестовому середовищі.
2. Заявку виробника або його уповноваженого представника, що має осідок у Співтоваристві, на модуль, описаний у частині B, необхідно розглядати як належну процедуру оцінювання відповідності для забезпечення і декларування відповідності компонентів. Еквівалентні або більш суворі процедури також дозволені.
Частина B: Внутрішній модуль виробничого контролю
1. Цей модуль описує процедуру, відповідно до якої виробник або його уповноважений представник з осідком у Співтоваристві, який виконує обов'язки, встановлені в пункті 2, гарантує і заявляє, що відповідні компоненти відповідають вимогам цього Регламенту. Виробник або його уповноважений представник, що має осідок у Співтоваристві, повинен скласти письмову декларацію відповідності або придатності до використання відповідно до пункту 3 додатка III Регламенту (ЄС) № 552/2004.
2. Виробник повинен скласти технічну документацію, описану в пункті 4, а він або його уповноважений представник, що має осідок у Співтоваристві, повинні зберігати її протягом не менше ніж 10 років після виготовлення останніх компонентів та надавати відповідним національним наглядовим органам для цілей інспектування та надавати провайдерам аеронавігаційного обслуговування, які інтегрують такі компоненти в свої системи. Виробник або його уповноважений представник, що має осідок у Співтоваристві, повинен інформувати держави-члени про те, де і яким чином можна отримати згадану вище технічну документацію.
3. У випадках, коли виробник не має осідку в Співтоваристві, він повинен призначити осіб, які вводять компоненти в обіг у Співтоваристві. Такі особи повинні інформувати держави-члени про те, де і яким чином технічна документація може бути доступна.
4. Технічна документація повинна давати змогу оцінити відповідність таких компонентів вимогам цього Регламенту. Вона повинна, наскільки це стосується такого оцінювання, охоплювати розробку, виробництво й експлуатацію таких компонентів.
5. Виробник або його уповноважений представник зобов'язані зберігати копію декларації про відповідність або придатність до застосування разом із технічною документацією.
ДОДАТОК V
Умови, зазначені в статті 11
1. Провайдер аеронавігаційного обслуговування повинен мати в своєму розпорядженні такі методи звітності в межах організації, які забезпечують і демонструють неупередженість і незалежність суджень щодо діяльності з перевірки.
2. Провайдер аеронавігаційного обслуговування повинен забезпечити, щоб персонал, який бере участь у процесах перевірки, проводив контрольні перевірки з максимально можливою професійною доброчесністю і максимально можливою технічною компетентністю, та щоб він не зазнавав будь-якого тиску і стимулювання, зокрема фінансового характеру, що могли б вплинути на його судження або результати контрольних перевірок, зокрема, з боку осіб або груп осіб, яких можуть стосуватися результати перевірок.
3. Провайдер аеронавігаційного обслуговування повинен забезпечити, щоб персонал, який бере участь в процесах перевірки, мав доступ до обладнання, що дозволяє йому належним чином виконувати необхідні перевірки.
4. Провайдер аеронавігаційного обслуговування повинен забезпечити, щоб персонал, який бере участь в процесах перевірки, мав добру технічну і професійну підготовку, задовільні знання вимог, що пред'являються до проведення перевірки, яку вони повинні проводити, достатній досвід таких операцій і спроможність, необхідну для складання декларацій, записів і звітів, що підтверджують, що перевірку було проведено.
5. Провайдер аеронавігаційного обслуговування повинен забезпечити, щоб персонал, який бере участь в процесах перевірки, міг проводити свої перевірки неупереджено. Розмір винагороди не повинен залежати від кількості проведених перевірок або результатів таких перевірок.
ДОДАТОК VI
Частина A: Вимоги до перевірок систем, зазначених у статті 11(1)
1. Перевірка систем повинна продемонструвати відповідність таких систем вимогам цього Регламенту щодо взаємодійності, робочих характеристик, надзвичайних обставин та безпеки польотів у середовищі оцінювання, що відображає робочий контекст таких систем. Зокрема, перевірка запитувача режиму S повинна продемонструвати:
- коректну роботу коду SI, включно з експлуатацією коду II/SI,
- що комбінація систем та/або процедур моніторингу конфлікту IC і резервний режим роботи належним чином пом'якшують небезпечні фактори від конфлікту IC,
- що резервний режим роботи не конфліктує з планом призначення IC.
2. Перевірку систем, визначених у статті 1(2), необхідно проводити згідно з належними і визнаними практиками тестування.
3. Інструменти тестування, що їх використовують для перевірки систем, визначених у статті 1(2), повинні мати належну функціональність.
4. Перевірка систем, визначених у статті 1(2) цього Регламенту, повинна сформувати елементи технічного файлу, як того вимагає пункт 3 додатка IV до Регламенту (ЄС) № 552/2004, включно з такими елементами:
- опис впровадження,
- звіт про проведені інспекційні перевірки і тести перед введенням системи в експлуатацію.
5. Провайдер аеронавігаційного обслуговування повинен здійснювати управління діяльністю з перевірки та він повинен, зокрема:
- визначати відповідне операційне і технічне середовище оцінювання, що відображає операційне середовище,
- перевірити, що план тестування описує інтеграцію систем, визначених у статті 1(2), в операційному та технічному середовищі оцінювання;
- перевірити, що план тестування забезпечує повне покриття застосовних вимог цього Регламенту щодо взаємодійності, робочих характеристик, надзвичайних обставин та безпеки польотів,
- забезпечити узгодженість і якість технічної документації та плану тестування,
- спланувати організацію тестування, персонал, встановлення та конфігурацію платформи тестування,
- виконувати інспекційні перевірки і тести як вказано в плані тестування,
- скласти звіт з викладом результатів інспекційних перевірок і тестів.
6. Провайдер аеронавігаційного обслуговування повинен забезпечити, щоб системи, визначені в статті 1(2), що експлуатуються в середовищі операційного оцінювання, відповідали вимогам цього Регламенту щодо взаємодійності, робочих характеристик, надзвичайних обставин та безпеки польотів.
7. Після задовільного завершення перевірки відповідності провайдери аеронавігаційного обслуговування повинні скласти декларацію ЄС про перевірку системи і подати її до національного наглядового органу разом із технічним файлом, як того вимагає стаття 6 Регламенту (ЄС) № 552/2004.
Частина B: Вимоги до перевірок систем, зазначених у статті 11(2)
1. Перевірка систем повинна продемонструвати відповідність таких систем вимогам цього Регламенту щодо взаємодійності, робочих характеристик, надзвичайних обставин та безпеки польотів у середовищі оцінювання, що відображає робочий контекст таких систем. Зокрема, перевірка запитувача режиму S повинна продемонструвати:
- коректну роботу коду SI, включно з експлуатацією коду II/SI,
- що комбінація систем моніторингу конфлікту ІС і резервний режим роботи належним чином пом'якшують небезпечні фактори від конфлікту ІС,
- що резервний режим роботи не конфліктує з планом призначення ІС.
2. Перевірку систем, визначених у статті 1(2), необхідно проводити згідно з належними і визнаними практиками тестування.
3. Інструменти тестування, що їх використовують для перевірки систем, визначених у статті 1(2), повинні мати належну функціональність.
4. Перевірка систем, визначених у статті 1(2) цього Регламенту, повинна сформувати елементи технічного файлу, як того вимагає пункт 3 додатка IV до Регламенту (ЄС) № 552/2004, включно з такими елементами:
- опис впровадження,
- звіт про проведені інспекційні перевірки і тести перед введенням системи в експлуатацію.
5. Провайдер аеронавігаційного обслуговування повинен визначити належне операційне та технічне середовище оцінювання, що відображає операційне середовище, і повинен доручити проведення перевірки нотифікованому органу.
6. Нотифікований орган здійснює управління діяльністю з перевірки та він повинен, зокрема:
- визначати відповідне операційне і технічне середовище оцінювання, що відображає операційне середовище,
- перевірити, що план тестування описує інтеграцію систем, визначених у статті 1(2), в операційному та технічному середовищі оцінювання;
- перевірити, що план тестування забезпечує повне покриття застосовних вимог цього Регламенту щодо взаємодійності, робочих характеристик, надзвичайних обставин та безпеки польотів,
- забезпечити узгодженість і якість технічної документації та плану тестування,
- спланувати організацію тестування, персонал, встановлення та конфігурацію платформи тестування,
- виконувати інспекційні перевірки і тести як вказано в плані тестування,
- скласти звіт з викладом результатів інспекційних перевірок і тестів.
7. Нотифікований орган повинен забезпечити, щоб реалізація обміну інформацією на підтримку процесу призначення та використання режиму S IC, інтегрованого в системи, що експлуатуються в модельованому операційному середовищі, відповідали вимогам цього Регламенту щодо взаємодійності, робочих характеристик, надзвичайних обставин та безпеки польотів.
8. Після належного проведення перевірочних завдань, нотифікований орган повинен скласти сертифікат відповідності щодо виконаних ним завдань.
9. Після цього провайдер аеронавігаційного обслуговування складає декларацію ЄС про перевірку системи і подає її національному наглядовому органу разом з технічним файлом, як того вимагає стаття 6 Регламенту (ЄС) № 552/2004.
( - 1 ) OB L 335, 21.12.2005, с. 13.
{Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua}https://www.kmu.gov.ua/. Оригінальний текст перекладу }
{Джерело: https://eur-lex.europa.eu/. Текст англійською мовою }