Транскордонні проекти у сфері відновлюваної енергетики
1. Транскордонні проекти у сфері відновлюваної енергетики сприяють декарбонізації, формуванню внутрішнього енергетичного ринку та підвищенню безпеки постачання. Ці проекти мають бути охоплені угодою про співпрацю або іншим типом угоди між двома або більше державами-членами, або угодою між однією або кількома державами-членами і принаймні однією третьою країною, як зазначено в статтях 8, 9, 11 і 13 Директиви (ЄС) 2018/2001. Ці проекти відповідають цілям, загальним критеріям і процедурі, викладеним у частині IV Додатку до цього Регламенту.
2. До 31 грудня 2021 року Комісія ухвалює делеговані акти відповідно до статті 26 для встановлення, без шкоди для критеріїв відбору, викладених у статті 14, конкретних кваліфікаційні критеріїв і деталей процесу відбору проектів. Комісія має опублікувати методологію оцінювання внеску проекту в загальні критерії та проведення аналізу економічної ефективності, як зазначено в частині IV Додатку.
3. Дослідження, спрямовані на розробку та визначення транскордонних проектів у сфері енергетики з відновлюваних джерел, повинні відповідати умовам фінансування згідно з цим Регламентом.
4. Транскордонні проекти у сфері енергетики з відновлюваних джерел мають право на фінансування робіт Союзом, якщо вони відповідають таким додатковим критеріям:
(a) детальний аналіз економічної ефективності конкретного проекту згідно з пунктом 3 частини IV Додатку є обов’язковим для всіх підтримуваних проектів і враховує будь-які доходи, отримані від схем підтримки, здійснюється у прозорий, комплексний і повноцінний спосіб і представляє свідчення значної економії коштів і/або переваг з точки зору системної інтеграції, екологічної стійкості, безпеки постачання чи інновацій; і
(b) заявник продемонстрував, що проект не був би реалізований або не міг би бути економічно життєздатним без надання грантів.
5. Розмір грантів на виконання робіт:
(a) є пропорційним до економії витрат і/або вигод, зазначеним у частині IV, пункті 2(b) Додатку;
(b) не перевищує суму, потрібну для реалізації проекту або досягнення його економічної рентабельності; і
(c) відповідає вимогам статті 15(3).
6. CEF передбачає можливість узгодженого фінансування з нормативно-правовою базою для розгортання сектора енергетики з відновлюваних джерел, зазначених у статті 3(5) Директиви (ЄС) 2018/2001, і співфінансування з механізмом фінансування енергетики з відновлюваних джерел у Союзі, про що йдеться у статті 33 Регламенту (ЄС) 2018/1999.
7. Комісія повинна регулярно оцінювати використання коштів для транскордонних проектів у сфері енергетики з відновлюваних джерел щодо контрольної суми, встановленої в статті 4(2), пункті (b) цього Регламенту. За результатами цього оцінювання і за відсутності достатнього освоєння коштів на транскордонні проекти у сфері відновлюваної енергетики, невикористаний бюджет, виділений на ці проекти, має бути спрямований на досягнення цілей транс’європейських енергетичних мереж, зазначених у статті 3(2), пункті (b)(i) цього Регламенту, для прийнятних дій, передбачених у статті 9(3), пункті (a) цього Регламенту, а з 2024 року він також може використовуватися для співфінансування механізму фінансування відновлюваної енергетики в Союзі, створеному відповідно до Регламенту (ЄС) 2018/1999.
8. Комісія ухвалює імплементаційний акт, що встановлює спеціальні правила співфінансування між частинами транскордонних проектів у сфері відновлюваної енергетики в рамках CEF і механізму фінансування відновлюваної енергетики в Союзі відповідно до статті 33 Регламенту (ЄС) 2018/1999. Цей імплементаційний акт ухвалюється відповідно до процедури експертизи, зазначеної в статті 24(2) цього Регламенту.