Можливе переслідування за інші злочини
1. Кожна держава-член може повідомити Генеральному секретаріату Ради про те, що в її відносинах із іншими державами-членами, що направили таке саме повідомлення, вважається наданою згода на переслідування, засудження або тримання під вартою з метою виконання вироку у вигляді позбавлення волі або тримання під вартою за злочин, учинений особою до її передачі, крім злочину, що за нього її було передано, тільки якщо в конкретному випадку судовий орган, що виконує ордер, у своєму рішенні про передачу не визначить інакше.
2. За винятком зазначених у параграфах 1 та 3 випадків, передана особа не може бути переслідувана, засуджена або іншим чином позбавлена волі за вчинений до її передачі злочин, інший ніж злочин, за який її передано.
3. Параграф 2 не застосовується в таких випадках:
(a) якщо особа, мавши можливість залишити територію держави-члена, якій вона була передана, не зробила цього протягом 45 днів після свого остаточного звільнення або повернулася на цю територію після того, як її залишила;
(b) злочин не карається позбавленням волі або триманням під вартою;
(c) кримінальний процес не призводить до застосування заходу, що обмежує особисту свободу;
(d) якщо щодо особи могла бути застосована санкція або захід, що не передбачає позбавлення волі, зокрема фінансова санкція чи інший захід, що її замінює, навіть якщо така санкція чи захід може призвести до обмеження її особистої свободи;
(e) якщо особа дала згоду на свою передачу, у відповідних випадках одночасно з її відмовою від правила конкретності згідно зі статтею 13;
(f) якщо особа після її передачі прямо відмовилася від права на застосування правила конкретності щодо певних злочинів, що були вчинені до її передачі. Відмова надається компетентним судовим органам держави-члена, що видає ордер, і документується згідно з внутрішнім законодавством цієї держави. Відмова оформляється таким чином, щоб було зрозуміло, що особа надала її добровільно та з повним усвідомленням наслідків. Для цього особа має право на допомогу адвоката;
(g) якщо судовий орган, що виконує ордер та видав особу, надає свою згоду відповідно до параграфа 4.
4. Запит на згоду подається судовому органу, що виконує ордер, та супроводжується інформацією, вказаною у статті 8(1), та перекладом згідно зі статтею 8(2). Згода надається, якщо сам злочин, стосовно якого її запитано, є підставою для передачі згідно з положеннями цього Рамкового рішення. Згода не надається за наявності підстав, зазначених у статті 3, а в інших випадках тільки за наявності підстав, зазначених у статті 4. Рішення ухвалюється не пізніше ніж через 30 днів після отримання запиту.
Стосовно згаданих у статті 5 випадків держава-член, що видає ордер, повинна надати гарантії, що передбачені у вказаній статті.