Транзит
1. Кожна держава-член, якщо тільки вона не скористається можливістю відмови, коли транзит громадянина або резидента запитано для виконання покарання у вигляді позбавлення волі або тримання під вартою, повинна дозволити транзит розшукуваної особи, що передається, через свою територію, за умови що їй надано інформацію про:
(a) особисті дані та громадянство особи, щодо якої видано європейський ордер на арешт;
(b) існування європейського ордера на арешт;
(c) характер та правову класифікацію злочину;
(d) опис обставин, за яких було вчинено злочин, у тому числі про дату та місце вчинення злочину.
Якщо особа, щодо якої видано європейський ордер на арешт для цілей переслідування, є громадянином або резидентом держави-члена транзиту, транзит може здійснюватися за умови, що особу після того, як її буде заслухано, буде повернено до держави-члена транзиту для відбування покарання у вигляді позбавлення волі або тримання під вартою, призначеного їй у державі-члені, що видає ордер.
2. Кожна держава-член призначає орган, відповідальний за отримання запитів про транзит та необхідних документів, а також будь-якої іншої офіційної кореспонденції, що стосується запитів про транзит. Держави-члени повідомляють про це призначення Генеральному секретаріату Ради.
3. Запит про транзит та викладена в параграфі 1 інформація можуть бути надані органу, призначеному відповідно до параграфа 2, будь-якими засобами, здатними створювати письмове підтвердження. Держава-член транзиту повідомляє про своє рішення згідно з тією самою процедурою.
4. Це Рамкове рішення не застосовується при перевезенні повітряним транспортом без запланованої проміжної посадки. Утім, у випадку незапланованої посадки держава-член, що видає ордер, надає призначеному відповідно до параграфа 2 органу інформацію, що передбачена в параграфі 1.
5. Якщо транзит стосується особи, що підлягає екстрадиції з третьої держави до держави-члена, ця стаття застосовується mutatis mutandis . Зокрема, вираз «європейський ордер на арешт» вважається заміненим на «запит про екстрадицію».